Я відчувала, ніби граю в ляльки і підняла найбільшу ложку.
Яка була менш чайною.
Я спробувала вив’язати трохи супу нею, але той не давався навіть з боєм.
Вилка не могла підчепити і листок салату.
Ніж був нормального розміру, але настільки тупий, що встромити його у м'який, підатливий стейк не здавалося можливим.
"Весело".
Я піднімалась то один, то інший прилад. Вилупився ними в гарячу страву.
...Єда була так близько, але в той же час так далеко.
'Як важко було працювати Емілі, щоб приносити мені їстівну їжу, якщо ставлення кухонного персоналу таке брудне?'
Після деяких роздумів я дещо зрозуміла.
Навіть за надання зіпсованих продуктів працівники кухні не несуть покарання, тому вони стали занадто багато собі дозволяти.
Але Емілі послухалася моїх погроз і лише приносила прийнятну їжу.
Крім того, коли я згадувала про те, чого хочу відвідати, вона швидко витягала мені бажану смакьку.
'.... Як повернуся в кімнату, видавимо їй премію.'
Я вибачилася перед нею за те, що обійшла між нами неприступну залізницю.
І, споглядаючи столові прилади в випадковому порядку розкидані по моїй тарілці, подумала:
'Ну можливо розправитися з ними раз і назавжди".
Зрештою, мені не вдалося нормально перекусити.
А герцогу і двом братам, як очікувалося, було до лампочки, ем я або граю з їжею.
Це був поточний стан Пенелопи тут.
- Фестиваль скоро закінчиться.
Коли всі (до мене) втамували перший голод, герцог, відлучивши вина, заговорив.
- Сьогодні останній день. Ти не вийдеш?
- Ні.
Перебуваючи у злі, я відповіла відривно.
Пінелопа, мабуть завжди виходила в останній день фестивальу.
Але я не хотіла цього робити і, оскільки навіть не могла доторкнутися до смачних страв, не збиралась виляти перед герцогом хвостиком.
Але мої сухі очі першого і другого братів звузилися. Я пропустила з уваги їхні інтереси.
'Ух, які дотошні виродки.'
Еле натягнувши на обличчя слабку посмішку, я знову подивилася на герцога:
- Я ж на випробовному терміні.
- Тц, ти кожного разу твердиш одне і те ж.
На мою відповідь герцог з прикрістю клацнув язиком.
- Ніколи не бачив тих, які самі влаштовують собі випробувальний термін для раба.
Рейнольд знову зробив саркастичне зауваження. Це відбувалося постійно, тому всі пропустили його слова мимо вуха.
Я не сподівалась, що хтось стане проти, тому просто зберігаючи незмінну фізіономію і подумки показала йому середній палець.
- На сьогоднішній обід я покликав тебе з іншого приводу....
Тим часом, герцог зізнався в справжній причині, чому навіть мене змусили прийти сюди.
- Через майбутні мисливські змагання.
"Охотні спортивні змагання?"
Я почала перебирати в голові ігрові події. Але я не могла відразу пригадати, чи вони були серед них.
- Вони знову будуть проходити в північному лісі імператорського палацу.
Герцог витончено склав свої столові приналежності, продовжив розголосувати:
- Як ви всі знаєте, ці полювання мають велике значення. Під час війни на передову принц особисто вів військо, тому щоб змусити нашу аристократію і двірців взяти участь у ній, він вирішив випустити для полювання рідкісних звірів, які представляють кожну країну.
- .......
- Спадкоємець звернув свою увагу на тих, хто не поспішає підтримувати його, посилаючись на те, що вони не беруть участі у війні. У такі часи, нам потрібно впровадити наше становище.*
* У всіх анлейтах ці фрази були настільки незрозумілими, що важко було зрозуміти їх.
- ......
- Тому вчора ввечері на зустрічі аристократії будинок Еккарт також висловив намір брати участь в полюванні.
Всі ці розмови про статуси та інші дворикські заморочки ніяким боком мене не торкалися.
Розсіяно слухаючи герцога, я раптом згадала "охотні змагання" з гри.
[Імперія Інк проводила мисливські змагання кожен квартал. Вони були влаштовані для того, щоб підсилювати вплив Імперії, вбити рабів і рідкісних тварин кожної країни, яка програла її.
Я бачила короткий опис цієї події, граючи в нормальному режимі.
Але героїня не могла взяти в ньому участь.
Причиною було те, що Пенелопа, з'їдаючи заздрість до "Істинної леді", яка зосередила на собі всю увагу чоловіків, отруїла її.
Івонна, через недобре почуття власної гідності пропустила цей захід, замість того вона викликала інтерес до ісламу, який залишив у особняку.
Тоді Пенелопа втратила свою останню надію.
Після цього брутальна Імперія, будучи невинною героїнею, переконала найсліднішого принца заборонити їх.
У кінці рута крон-принца Пенелопа була втрачена жахливими тортурами, тому що всі її злочини проти героїну були виявлені.
Їй заморозили серце, щоб не померти легкою смертю, і вона мучила один за одним пити всі отрути, які підливала героїні.
Через багато отруєнь обличчя Пенелопи жахливо захиталося.
'Угх!'
І коли перед очима пронісся цілий ряд яскравих ілюстрацій, я мимовільно здригнулася.
Це було тоді. Герцог, який розповів про зустріч благородних людей, несподівано звернувся до мене.
- Пенелопа.
- Д-да?
Я зовсім не слухала, про що він штовхав, і, застигнувши зненацька, почала заїкатися, як дурка.
На щастя, герцог спустив мені це з рук.
- На зборі пройшло голосування на користь зняття заборони на твою участь.
- Заборона....на участь?
- Верно. Як ти плануєш повестися?
Відразу відповісти герцогу я була не в змозі.
'Що за заборона?'
Я не знала, який проступок зробила Пенелопа на спортивних змаганнях. Мій розум був збентежений.
Поки мене непокоїли роздуми, герцог знову повідомив себе, чи буду я брати участь:
- Якщо хочеш піти, я міг би відремонтувати і твої мисливські приналежності.
- Батьку!
Це було тоді.
Бух-! Розоволосий вдарив по столу і закричав:
- Чому ви дозволяєте їй знову брати участь, після інциденту, який ця божевільна.
- Рейнольд.
Герцог строго прикрикнув на свого другого сина.
- Ви повинні зважати на думку молодого покоління палацян, які переконливо просять тримати це ганебне в темниці під час полювання мисливських змагань ...!
Але, незважаючи на попередження герцога, Рейнольд все одно пропащував мене поглядом, скрипячи зубами. Він бачив у мені свого смертельного ворога.
Спершу я мав з'ясувати, що сталося. У стилі Пенелопи я нахабно запитала:
- А що я зробила?
- Ти не пам'ятаєш?
Ти серйозно вважаєш, я можу пам'ятати те, чого не робила?
Але слова, які я хотіла випалити йому у відповідь, застрягли в горлі. Мені довелося проковтнути це. Тільки витягнути з нього всю історію.
Однак слова, які я отримав від іншої особи, були несподіваними.
- Ти попросила нас дати тобі арбалет, що благородним леді зазвичай і в голову не прийде.
Я швидко повернула голову до чоловіка, голос якого був прохолодним і спокійним у порівнянні з тоном Рейнольда.
Первенець герцога, гіпнотизуючи мене своїми блакитними очима, тихо продовжив:
- Ти, мабуть, вже забула, як взяла його з собою, хоча ми говорили тобі, що це небезпечно. А на чаїті ти, наче дика тварина, гналася за дочкою графа Келлін і її сувою, обіцяючи пристрелити їх усіх поки тебе не скрутили палацові охоронці.
- Через це почали ходити чутки, що Еккарти навчають полоумну мавпу стріляти з арбалета.
Як тільки Дерік договорив, Рейнольд їдко розсміявся.
'Чорт ..."
Я була здивована і втратила дар мови.
Але все було не так погано, як передбачалося.
'Що ж, раз вона головна злодійка в грі, цього від неї і слід було очікувати.'
Це була не дрібна неприємність, начебто п'яних повзань по підлозі вже на початку зустрічі, а великий інцидент, якого було безумовно достатньо, щоб посадити Пенелопу під домашній арешт.
- Досить. Я впевнений, вона шкодує про це.
Поки я мовчала, герцог вирішив остудити запал двох братів, які були проти мене.
Хоча я вже мала справу з розносом, він прийшов мені на допомогу вчасно.
Коли буйна парочка заткнулась, герцог з серйозною міною подивився на мене і застеріг:
- Пам'ятай, слово родини Еккарт має велику вагу, Пенелопа.
- Так, цього разу ви не будете розчаровані, Отче.
Я відповіла безсердечно. Насолоджуйся лютим скрегітом зубів з іншого боку.
- Добре, тоді розмова закінчена.
Герцог Леґонько вдарив в дзвіночок на столі, закінчивши розмову.
Двері в їдальню відчинилися, і в зал в'їхала слуга з візкою. Настав час десерту.
'Я навіть не спробувала основних страв, який ще десерт?'
Я спостерігала за служницею, яка з’їла різні страви.
Це була жінка середнього віку, місіс Донна, яка вже довгий час залишалася управителькою кухні.
Очевидно, вона добре знала смаки своїх панів до їжі.
Перед герцогом і Дериком були поставлені чашки чорного чаю, а перед Рейнольдом - миска з домашнім печивом.
Наступною була я. Спочатку мені подобалися будь-які смаки, тому я не мав значення, що вони наказують.
'Що...?'
Але коли я подивилась на тарілку, яку мені дали, то не могла насупитися.
Це був супер м'який молочний пудинг.
Занадто пружний, щоб мати його дитячими приладами.
✔
Перевод: Mirasa.
Дякую за прочитання.
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert