Помовчавши кілька секунд, Дерік почав повільно говорити.
- ... при необхідності ми могли б самі все влаштувати.
- Чутки про те, що молода, ще не заміжня аристократка розшукує чоловіка невідомого походження, стали б ганьбою для цього роду.
Він повинен поступово усвідомлювати це. Думка Деріка про Пенелопа мала змінитись.
Головне, щоб він просто не вважав мене паразиткою, яка може тільки верещати і наполегливо продовжувати витворяти всякі дурниці.
' Отже, що б я не робила, ти ж не будеш вставати у мене на шляху?'
Я байдуже дивилася на [Інтерс 13%].
Мені довелося опуститися максимально низько і говорити вкрай шанобливо, щоб уникнути падіння зацікавленості.
Проте, будь-яких засобів до його росту теж не було.
- ...Пенелопа.
Ну і добре. Тим часом Дерік зітхнув і сказав:
- Ти скоро станеш дорослою, тому я не буду ні в чому зупиняти тебе, навіть якщо ти не хочеш пояснювати свої мотиви.
- .......
- Але якщо збираєшся вийти на вулицю, не використовуйте цю канаву, просто виходь через парадні двері. Я скажу палацом.
[Інтерс 18%]
- І бери з собою раба, якого ти приволила сюди.
Зацікавлення Деніка піднялося.
Я не розуміла. Не тільки причина зростання зацікавленості, але й його слова.
'Чому людина, яку б втішила моя смерть, так поблажлива до мене?'
З огляду на минуле Пенелопи, його сумніви щодо сучасної таємної прогулянки обґрунтовані.
Коли вона настирливо бігала десь коломи, як скажена собака, його завданням було нав’язувати за нею порядок.
Але я навіть не думала, що цей нюанс з сюжету дозволить мені відтепер спокійно виходити з особняка.
- ...... покарання не буде?
Знеохочена запитала мене. Замість відповіді Дерік зрушив брови.
- Ти ж не пройшла весь шлях до особняка в цій дурній масці?
- ... Що?
Він несподівано потягнувся до мене і схопив маску на моєму обличчі.
- За спробу заплямувати честь сім'ї Еккарт, я конфіскую це.
- Э-э....
Перш ніж я встигла зупинити його, маска вже була знята. Прохолодний вітерець торкнувся мого обличчя, яке цілий день проходило в духоті.
Дерік дивився холодно і сердито. Але коли я побачила, як він тримає мою маску хахве мені почудилось...
- Це кара за сьогодні.
Мені здалося, чи він виглядає щасливим?
- Але її купив мені Рейнольд...
Пробурмотала я, дивлячись то на його обличчя, те на свою відобранну маску.
- Вот.
Потім він раптом щось простягнув мені.
- Коштовні камені зачаровані. Якщо ти одягнеш його, активується захисна магія і, крім того, на тебе буде лялечка ілюзія.
- ......
- Чарівник, який зачаровував його, сказав, що для інших ти будеш виглядати як хлопець твого віку.
У його великій, обтягненій рукавичкою руці висів плетений платиновий браслет з невеликим маліновим камінням.
Його рідні самоцвіти були дешеві і крихкі, тому я замінив їх на кращі гранати.
Добавив Дерик. Холодним тоном, як завжди.
Я втупилася на його долоню.
Це був той самий браслет, який обрав Дерік у перший день фестивалья, коли я намагалася таємно втекти рятувати Ікліса.
Коштовні камені кольору стиглої сливи походили своїм відтінком на моє волосся, але я зовсім не очікувала, що він дасть це мені.
Тому що їх, до певної міри, можна було назвати рожевими.
Я думала, що він збереже його і подарує Івоні потім.
Но....
'Це вже другий подарунок.'
Дорогий шарф і зачарований браслет.
Коли я підняла голову і знову побачила блакитні очі Деріка, то почувалась дивно.
- Чому?
Перед тим як я встигла їх обміркувати, слова зірвалися з губ.
- ... Що?
- Чому ви даєте мені це?
Задаючи питання, я знову поглянула на браслет.
Нові, високоякісні малінові гранати чудово проникли в темряві.
Навіть я, не надто зацікавлена аксесуарами, малювала красу.
Але замість того щоб подякувати йому за браслет, я переповнила сумніви і підозр.
Тому що з ним і Рейнольдом були записи.
- Вульгарна.
І очі, які дивляться на мене як на сміття.
З спогадів Пенелопи.
- Ви ненавиділи мою екстравагантність.
- Тобі не подобаються аксесуари?
З невідомої причини Дерік здавався трохи збентеженим.
- Нравляться.
Я визнаю, мені вони подобаються. У грі Пенелопа не могла носити модні аксесуари.
Тим не менш, це був її єдиний спосіб заповнити свою самотність і смуток.
- Поки вони не вкрадені або не відняті в інших.
Я і припустити не можу, чому ти, так зневажаєш мене, даєш мені це.
Не знаю, наскільки добре Дерік зрозумів, про що я говорю. Але я впевнена, що він має кам'яний вираз обличчя, тому що мої слова скинули його давні спогади.
- Якщо не хочеш його.
- .......
- Викинь.
Він різко перекинув руку в рукавичці, на якій лежав браслет.
З’яюча платинова ланцюга зісковзнула вниз. І впала на брудну землю.
Коли Дерік почав спантеличувати мене своєю безглуздою поведінкою, він обернувся і швидко спускався схилом.
Коли я вирішувала, чи йти за ним.
<СИСТЕМА> Квест [Свідчення на Фестівалі] сек [Дерік] Це було успішно завершено!
Хочете забрати нагороду?
[Так.\ Ні.)
Перед моїми очима несподівано спалахнуло біле системне вікно.
- ....Хах.
Я розсміялася.
- Цей квіст був ще не закінчений?
Коли мені знову пропонували наречений, я обрала "відхилити", чому він був виконаний?
Нахмурившись, я нервно клікнула на [Да.] текст у прямокутнику миттєво змінився.
<СИСТЕМА> Отримано +3% зацікавлення Деріка і [Зачарований Браслет].
- О, значить це інша нагорода?
Я згадала, що отримала нагороду за свою зацікавленість і "інша", яка мене не турбувала, оскільки мені не було потрібно.
Неживими очима я подивилася на браслет, який валяється на землі.
- ...Чортів виродок.
Зрештою, я присіла і підняла прикрасу.
- Мені дійсно викинути його?
Здуття бруду з браслета, я раптово відчула приплив смутку через нерадісних обставин, за яких отримала його.
- Йому було так важко сказати, що це подарунок?
[Интерс 20%]
Коли я побачила, що біла ця табличка стає дедалі меншою, то не могла стриматися і потопала слідом.
***
Останній день фестивальу, який тривав довгий місяць, був зрозумілим.
Емілі без вагань тремтіла, що в останній день буде набагато більше видовищних парадів, акробатів та феєрверків ніж у попередні дні.
Вона пропонувала піти разом.
Але в мене зовсім не було на це бажання, тому я проігнорувала її і продовжувала спати.
Після обіду я обійшлася простим бутербродом на сніданок і сіла за свій стіл, чого вже давно не робила.
Минуло досить багато часу з тих пір, як я потрапила сюди.
Я не ведаю, чи це було визначено мені, але я регулярно стикалася з чоловічими персонажами протягом всього фестиваля.
Але моя голова все ще надійно прикріплена до тіла.
Коли ми тільки опинилися тут, я щодня відчувала себе на межі між життям і смертю.
Звичайно, я все ще ходжу по дуже тонкому льоду. Мені доведеться довгий шлях.
'Нужно зробити перевірку.'
Я висунула ящик зі столу і дістала аркуш паперу, захований глибоко всередині.
На ньому була основна інформація про любовні цілі, яку я записала, як тільки виявилася тут, щоб нічого не забути.
Я витягла чистий аркуш паперу і почала переписувати початкові умови, порівнюючи їх з останніми змінами.
✔ Дерік Еккарт 0%→ 20 відсотків
Рейнольд Еккарт -10%→ 10 відсотків
Каллісто Регулус 0%→ 2 відсотки
Ікліс 0%→ 25 відсотків
Вінтер Верданді 0%→ 15 % he
На папері різниця була очевидною з першого погляду.
- Раптом.
Цікавості Деріка і Рейнольда змусили мене розкрити очі.
Особливо Рейнольда.
Порівняно з іншими персонажами, його інтерес все ще низький, але, враховуючи, що на початку він був негативним, це вже досягнення 20%.
Те саме можна сказати про зацікавлення Деріка.
- Це через те, що я часто стикалася з ними?
Схинувши голову, я подумала про несподівану легкість завоювання цих двох.
Хоча їхні імена на першому аркуші були закреслені, я навіть не розглядала їх кандидатури.
Проте швидкий ріст зацікавленості не завжди добрий.
- Він трохи збільшувався, поки ми не зустрічалися...
Дуже ймовірно, що їхнє ставлення до Пенелопе піднялося з "безмежна ненависть" до просто "ненависть".
Оскільки я не поводилася так само безглуздо, як справжня "фальша леді".
- Якщо я не буду проводити з ними жодних зустрічей, події продовжують розвиватися в тому ж напрямку.
Тому що в звичайному режимі інтерес був 30%, вони обидва нестабільні.
Крім того, кнопки не було, тому я не хотіла ризикувати тим, що побільшила їхню зацікавленість.
Сховай, вжик-. Як і раніше, я рішуче закреслила імена Деріка й Рейнольда.
- Далі, наслідний принц.
Ну, тут і думати нічого.
Я відразу, не гаючи час на сомненья, надросла кілька хрестів і перейшла до наступного героя.
Але на цьому моя рука зупинилася.
- Ікліс...
Як і очікувалося, інтерес Ікліса на даний момент був найвищим.
Тепер, якщо він підніметься ще на 5%, буде відповідати початковому інтересу з нормального режиму.
Він не був таким складним, як інші любовні цілі. Його інтерес швидко зростав.
Якщо так буде продовжуватися, можливо я скоро зможу побачити кінцівку.
- Але з нашої останньої зустрічі у мене було занадто багато турбот, так що я не змогла побачитися з ним...
Чірк, шкряб-.
Пишучий кінчик ручки раз за разом обводив ім'я Ікліса.
Нехай і сказала, що була зайнята, але насправді я не мала жодних справ.
Тим не менш, я все одно не ходила його шукати.
Чому я не можу бути поруч з ним?
Тому що, незважаючи на високий відсоток інтересу, не могла зрозуміти його ставлення до мене.
Я досі чітко пам’ятаю той день.
В одну мить націлений на мене дерев'яний меч і зосереджений душі погляд, ніби я - його ворог, життя якого він готовий обірвати в будь-яку секунду.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert