Настав час для доброго світанку. Сонце з'явилося через горизонт, намагаючись закріпитися на своє законне місце. Це ідеальний момент для того, щоб займатись останні тренуваннями. Принаймні, не для кого, а для Рока.
Тепер Лі після операції намагався налагодити зв’язок з риннеганом, коли був у дворі. А точніше перевіряв по черзі різні технології насправді настільки легендарного доудзюцу Мудреця Шести Путей. Але це не все, що вони бачили.
Наприклад, за ціле своє життя він не займався стихійними ніндзюцями. Тепер Рок відчував зв’язок з усіма п’ятьма елементами. Це дуже на правильному рівні.
Вставши з землі, хлопець склав кілька ручних печаток і видихнув високий стовп полум'я, який засудив весь огляд. Слідом з його рота вилетів потік води, що створив ще й гарячий пару в окрузі. Однак ураган вітру по волі молодого Джона розправився з подібним. Кам’яні стінки також піднімалися вгору, а електрика з тріском ніби застроїлася по тілу Рока...
Це чудове відчуття влади над елементами по праву п'яняло. Адже щось виробляється з часом, із наполегливою практикою, але не з риннеганом в арсеналі. Жахлива зброя. Зламаний у всіх сенсах.
Проте Лі все одно був задоволений своїм рішенням. Навіть більше, через згущення крові Сенджу, він також відчував, що міг би контролювати і стихій дерева. І це без клітин першого Хокаґе.
- І тіло... З ним також можна попрацювати... — Усмішка на обличчі хлопця.
Потім він підняв руку і та почала трансформуватися, оброслюючи металевою оболонкою. Замість звичайної долоні на її місці виросла гармата, яка запрягалася від чакри. Ще трохи і заряд вистрілить атомної плазмою.
І все ж Рок і раніше міг дозволити собі будь-яке, але тепер ...
Кожен куточок його тіла став повноцінним знаряддям загибелі. Це - шлях Асури. Величезний потенціал для розвитку, що манив Лі.
"Навіть багато залежить лише від енергії, тому на щастя, друк Сили тисячі і тут мені знадобиться, ха-ха-хаха..." - від усвідомлення потрібної зручності усмішки Року переросло з обхідним оскалом.
Через такі емоції навколо нього мимовільно з'явилося гравітаційне поле, яке почало відштовхувати від себе найближчий пил, камені і листя з дерев. Піднявся сильний вітер.
Взагалі-то, по подвір'ї пройшовся справжній маленький ураган. І це знову нагадало Лі про те, що йому варто уважно ставитись до контролю власних сил, щоб не зашкодити своїм близьким людям і союзникам.
- Але риннеган все одно залишається надмірно дивним...
Продовжував захоплюватись цим доудзюцу Рок.
Шкода тільки він не міг вимкнути його, так що очі з фіолетовими кільцями не зникали. Очевидно, будь-хто при зустрічі з ним буде задаватися непотрібним питанням, мовляв, що це таке і звідки взялось? Ось чому ми повинні негайно покінчити з усіма подіями і досягти миру для себе самого.
Тим більше і риннеган не його навіть.
"Але для початку потрібно дочекатися першої атаки від Обіто. І генієм не треба уявлятися, щоб зрозуміти те, що Учиха захоче забрати в мене свою річ. Законерно, заради подібного він піде на багато чого. Цунаде знаходиться за межами Конохі, напевно, і не знайти кращого моменту, щоб захопити її в заручники..."
Розгнівавшись головою, Лі зітхнув. Від вищезгаданих роздумів я лише втомився спати в обіймах з дорогими дівчатами, а не ось це. І взагалі, коли це хлопець заробився стратегом рівня Шикамару і його батька?
Хоч би як там було, життя і вороги змушують їх робити припущення. Рок провертав це на основі логіки персонажів, бо добре знав їхню сутність за допомогою перегляду канону.
Саме тому він покінчить з Обіто і вже після займеться Зецу. Перший мав вражаючі здібності, а другий досконало маніпулював людьми. Але, звичайно ж, буде таким чином зосередитися на Учиху.
- До речі, вже давно хотів мати особисті заклики... — Похмилнувся Лі, після того як звернувся до потрібної технології риннегана.
Рок, розтягнувшись по землі так широкої території, змусив увесь свій двір задрижати від появи величезної фігури птаха. Істота з доудзюцу в очах мала чотири крила і ноги. Однак великий непропорційний дзьоб з гострим кінцем показував основну силу цього заклику.
Ідеально для нападу з неба, тобто наступного піку на ворогів.
- Давай спробуємо літати над Конохою.
З добрим складом розуму хлопець застрибнув на спину птаха і міцно схопився за його пір'я. Закликаний звір тихо скрикнув і блискавично піднявся в повітря. Пил знову розкинувся по околиці, і деякі кущі таки не витримали лютої стихії, відірвавшись з землі.
Проте, з уваги птаха як скороминуща тінь і не більше. Настільки він був швидкий. Незважаючи на свій розмір, птах без жодних проблем сховається в хмарах.
А головне...
Рок міг бачити за допомогою її очей. Їх буквально зв'язували риннеган. Дивне відчуття, до якого потрібно ще звикнути.
Проте політ завжди був приємний молодому Джоніну. Вони дозволили, щоб усі турботи були звільнені і насолоджувалися приємним вітерцем. Чесно кажучи, Лі був навіть не проти того, щоб заснути в такому положенні.
Але тренування чекали його. Перед тим як Обіто захоче з’явитися перед ним, треба взяти риннеган під свій повний контроль і освоювати силу дерева...
З огляду на можливі короткі строки, це звучить дуже сумнівно. Але Рок вірив у себе. Шлях Шинобі в крові, яким би гучним твердженням це не здавалося. А цього буває досить.
...
У той же час Кабуто і Орочимара просувалися на повній швидкості до найближчого села Камня. А саме до острова, який служив в’язницею для піддосвідчених білих змій. Тим не менш, тиша між ними утворилась, що ні на є напружена. Наче натягнуті струни, які зупиняться у будь - яку мить.
Це ще в компанії з Роком вони намагалися не лаятись, а так спілкування зовсім не складалося...
- До слова, даремно ти випустив на волі Джуго тоді.
Орочиммару прошив ясний голос, і не забуваючи поспостерігати перед людиною.
- Він служив шахраям, що відволікали. І для тебе теж. Те, що ти зрештою програв, тільки твоя провина — іронічним тоном повідомив Кабуто.
— Принаймні, я намагався протистояти йому. Хто ж знав, що він раптово скористається Ітачі Учихи...
Проговорив безстрашно Санні, потім остаточно затихнувши. Попереду зайшла група бандитів. Жага крові відчувалася чітко. Вони сховалися в кущах з різних боків між головною доріжкою, що веде до країни Трави, оскільки звідти найлегше дістатися Камня.
З-під одягу, зокрема рукавів Орочимару виповзла орди отруйних змій. Але Якуші підняв руку і сказав:
- Краще не вбивати їх, а схопити для Рока.
— Шутишь? — Насмілив Орочимара, який ще й далі думав: « Навіщо йому звичайні люди? »
— Просто повір мені. Трохи говорить те, що навіть подібний збрід знадобиться...
— Ке-ке-ку, добре. Цього разу я послухався тебе, — своїм звичаєм сміхом тихо розсміявся Санні.
Чоловік зупинив свою техніку, пов’язану з зміями. Тому Кабуто міг прослизнути вперед. Він не повинен бути непомітним для звичайних бандитів. Вони навіть не встигли написати, як потрапили в гендзю і знепритомніли.
- Тепер запечатаємо їхні тіла.
— Яким же незалежним Шінобі ти став, — Орочимару дав велику умилку в відповідь.
— Так, пройшло три роки. Я більше не твоя права рука. Якуші, діставши сувої, здолав подих.
— Тоді ми на рівних правах, чи не так? — Виблискували очі чоловіка змії.
— Логічно, — сказав Кабуто, але після того прикусив собі мову за об’єктивність перед Орочимару.
— Ось і все. Значить, мені не обов'язково слухатися тобі і твоїм наказам, ке-ке ...
— Ублюдок, — вирубався хлопець.
Після закінчення з тілами бандитів обидва відновили шлях. Далі говорити їм було не про що один з одним. Головне не б'ються і все.
Але була одна тема, яка дала Орочимару й розпочала нову розмову:
- І все-таки я відчуваю клітини Джуго...
— Я посадив їх собі, щоб освоїтися з природною енергією, не більше », — розповів Кабуто. У подробицях він не піддався гріху подалі. Перед змієм все ще потрібно бути обережним.
— Зрозуміло, — кивнув Санні.
- Але не можу вже дещо у тебе запитати. Чому ти допомагаєш Року? — Не стримався-таки Якуші.
— Я відкинув упередження. До того ж, він пообіцяв мені ідеальне тіло... — Орочимару, він не припинив своєї промови: « А ти? ».
— Рок дав мені шанс позбутися твого гнёта, хах! — видав смішок хлопець. Але його погляд залишався серйозним.
- Тобто, настільки поганим керівником я був? - Він питав білого змія, який мав маленький виріб, ніби не знав справжньої відповіді.
— Вбити тебе б, — сухо сказав Якуші.
Ось яка атмосфера колишніх союзників. Хоча, і такові важко їх назвати. Один підкорявся іншому. Кабуто був шпигуном для Орочимара, який мав пешку. Добре, що ситуація сьогодні повністю змінилася. З власними силами він міг не турбуватися за що-небудь і рухатися на життєвому шляху так, як йому цього хочеться.
І за це варто багато в чому віддячити Лі. Ось причина поспіху від однієї країни до іншої...
...
...
...
Більше розділів: https:/ boosty.toma/doppiopassisone
