Зріла молода дівчина з гарним виглядом і елегантним чорним кімоно дуже швидко брала участь у резиденції Казекаґе. Пряди піскових волосся від її лялечки трохи піднімалися на ходу, а темно-зелені очі горіли яскравою рішучості знайти декого. Незважаючи на величезний віяло позаду, вона рухалась простою та граціозною ходкою, де читалася впевненість і відкритість.
— Стой, Темари!. — Зазвучав вигук її брата, що важко і кілька стомлено видужалий вже після того, як дівчина зупинилася й різко повернулася до нього.
Зрештою Канкуро не був боєцьом, але витривалим і не блищцем. Для нього вкластися у темп натренованої фізично сестри той ще подвиг.
- Чого тобі? - грубі нотки прокинулися в милий голосок Темари, адже її відхопили. До того ж, вона фирнула і владно упренла руки в бікі, варто було їй побачити, як запихався та спіймав Канкуро по дорозі.
ти так не думаєш? що не змінив свого стилю одягатися у темний балахон з капюшоном.
Канкуро також зберігав макіяж на обличчі. Точніше, вони виглядали як лінії пурпурного кольору, які перешкоджали роздивитися той факт, що середній вік у їхній родині був дуже подібний до фізіономії батька. Більше, ніж будь-хто інший.
- Якщо він піде раніше визначеного, при цьому не поговорив зі мною, то я буду потім шкодувати про це багато-багато днів. Тому моя відповідь одна і це: ні!
Веско заявила Темарі з гордим виглядом. Як і личить дівчині з таким типом особистості, у потрібний момент вона готова піти на перший крок. Ось чому сестра Гаари хминула і знову відновила свій рух, вперто ігноруючи роздратовані скарги брата.
- Рок, що ти зробив з моєю сестрою... — Проворчав Канкуро.
Всі ці походи за їх опустеленою Деревне тільки через одного вищепризначеного хлопця, що з'явився в Сунагакурі, навіть не встигнувся зазирнути до них у гості ввечері. А що, коли Лі пішов? Тим то тепер Темарі бісилась. Її конкретна мета сьогодні - це резиденція Казекаґе, адже тільки там можна дізнатися де саме зараз знаходиться Рок. Загалом-то, вона просто збирається поставити кілька питань Гааре...
Канкуро-то було плювати на цього Шинобі Ліста, тим більше, коли наближалася ніч, і хотілося раніше лягти спати.
Врешті-решт, він з ним навіть не дружить і не живить якихось громних полум'яних друзів. Чисті два знайомих людини або близько того, але не більше. Отже пристрасть Канкуро не палав, але до справи стосовно сестри, то тут вибору немає взагалі. Так, її почуття важливіші за будь-яку його лінивість.
— И все равно... Ти змушуєш мене використовувати чакру заради повсякденної справи, як біг по нашому Сенію! - Не витримав-таки хлопець, скрикнувши у весь голос свій сірч і відчуваючи, як тепла енергія розігріває м'язи.
- Замолчи і побереги свою дихалку! — Змішавши, Темарі відповіла на мить і зовсім не ховаючи від брата свою ухмилку на чарівному личку.
Але до резиденції залишалося сотня метрів, і Канкуро нарешті міг відпочити з полегшенням. Деревина Песка не була достатньо великою в порівнянні з тією ж Конохою, але у ній все ще простягалися іноді широкі вулиці, зазвичай забиті людьми. Хоча сьогодні багато хто йде спати.
Але не вони і тільки не Кезекаґе, зайнятий споконвічні політичними справами Сунагакуру...
...
- Молодий чоловіче, ти точно не хочеш присісти?
Ебізо знову кивком вказав на стілець в кутку кімнати, тим не менш, хлопець з густими бровами продовжував наполегливо стояти над їх душею, пропалюючи серйозним і сміливим поглядом.
— Нехай, - буркнув Чіо: — Наглецу не пристало в принципі тут перебувати. Але ж ми його ще дещо терпимо, чи не так?
— Я особисто не проти, навіть чаю подіюся, - проговорив старий, який, очевидно, не був настільки бойовим і черствим характером, як сестра.
Дуже спокійна персона з тихим голосом і безтурботними очима. Хоча через довгі сиві брови вловити його погляд найчастіше просто неможливо. Таким чином, Лі в мудрість Ебізо вірило більше, ніж у Чіьо.
У всякому разі, поки що Рок нічого особливого не робив для того, щоб бути мирним. Не наполягав на чомусь, швидше переконував старшух просто передати йому свою техніку і все.
- Ви не можете скористатися нею і розкрити весь потенціал. Та у вас навіть життєвої енергії не вистачить для порятунку чиєїсь життя, - Лі похитав головою з деяким нехтуванням.
І тому що ніч вже вступила у свої права, а пенсіонери не помилялись через високі відстані світла, то з стелі вивисала лише одна тьмяна лампа. Якраз через такого Року довелося розташуватися в тіні, постійно ховаючи свої очі. Але, до того моменту, як він заповнили чорний зіницях чакрой, перетворивши його в окремий ліхтар.
Сяття очей дало на серце Чіьо, але вона продовжувала з запалом показувати зовнішній уявний спокій. Але не їй заперечувати силу того, хто вбив її онука, який напав на Сунагакуру з маріонеткою третього Казекаґе.
- На що ти натякаєш, малий? Так, нехай я не в тому віці, щоб продовжувати бути ніндзя, але у заслуженій відставці я виключно за власним бажанням! До того ж, немає в мене спраги розпрощатися з собою, заради когось іншого... — Вона заявила з нахмуреними бровами, непрозоро попереджуючи, що їй немає сенсу воскрешати навіть того самого Сасорі.
Чіьо добре усвідомлювала, що її онука вже не існує. Включаючи таке поняття, як особистість. Милий хлопчик під впливом самотності перетворився на безжалісного чоловіка.
Такі Сасори, і воскресивши його, нічого не поміняються.
- О, значить і на мені цю техніку не використовуєш коли я буду в небезпеці? - запитав її Ебізо, як би невпізнай і, судячи з тону, зовсім не ображаючись.
— Побережи свої кістки, та я помру раніше за тебе, не інакше, - фирскала насмішку Чіо у відповідь своєму братові.
Року ж не залишалося нічого іншого, як просто вдихати його. Вони справді чудові родичі. Їх зв'язок легко повірити. Ці підколювання один над одним звучали кумедно. Але пора йому взятися за них серйозно, хоч Лі і не відчував жодної реальної недоторканості до цих двох. Але тут роль зла — це зло.
Бабка Чіьо могла дратувати своїм брудним характером, але якось торкатися її хлопець, природно, не хотів. Але як би то не було...
- І все-таки залишатися з вами вічно я не маю можливості. Вибачте, але часу вистачило - відчекав холодним голосом Рок після свого місця роблячи крок вперед.
Вся кімната миттєво затремтіла, покупка тепле повітря заповнились неприємним холодом. З стелі посипалася щебенка і пил. Лі буквально дав на весь будинок своєю силою. Кожен могутній Шинобі здатен провернути щось подібне.
— Початок, ех... — Зітхнув Елізо, опускаючи чашку з напоєм на стіл.
Але Чіє не переставала робити вигляд, ніби все нормально. Але крапельки поту в будь-якому випадку утворилися на її лобі, а пухкі складками шкіри на обличчі мало тремтіли. Але коли Рок зробив ще один крок...
Зберігати спокій стало чимось дійсно складним.
- Чиє, мені потрібна ваша техніка. Реінкарнація власним життям. Передайте її мені, - безсоромно повторив мету свого візиту хлопець простягнув руку пенсіонерам. Озвав ся ж його, кажучи: Віддавайте сувою негайно.
Обличчя Чіє виражало те ще небажання разом з боротьбою на тему того, як саме бабці варто вчинити. Звичайно ж, це ниндзюцу її найкраще творіння, тому вона і абсолютно сумнівалася. Але, коли битва відбудеться, хто допоможе їм у цей час?
П'ятий Казекаґе?
Ні, адже вони ігнорували його правління і не поважали того звичайного юнца на важливій посаді. Взагалі-то, Чіо і Ебізо перестали звертати увагу на Сунагакуру, коли під час нападу Акацуки гинули люди, тому зараз приймають кару за свої гріхи. Це природний порядок речей у житті.
Чиё звітливо відчувала дихання смерті. Як і сам диявол, що нависає над нею, поширює загрозливу аура. Як мінімум, так було до того, як пролунав дев'ятий голос...
— Рок, зупинись!. — За хлопця з'явилася жіноча фігурка.
Темарі без вагань опинилася в дверному прості і обняла зі спини Лі. Таким чином, треба було припинити розповсюджувати тиск.
- Що ти тут забула? — Він лагідно запитав Шінобі Конохі, повертаючись до дівчини з маленькою посмішкою на обличчі. Темарі, як завжди зачаровуючи своєю присутністю, сором'язливо відступила назад, але все-таки зустрілася поглядом з Роком. У ній хоробрий дух кричав прийняти свої почуття.
Своїм появою хтось врятував цей будинок від розвалу.
- Гаара мені все розповів щодо твоїх планів ... — Прошепотіла вона.
- І що ти думаєш? — Піднімав свою брову Лі, між тим, хапаючи бліду і ніжну долоню Темарі. Ця сестра, п’ятого Казеказі, трохи здригнулася, але не квапилася розривати фізичний контакт.
— Хіба не може бути більш гуманічним спосіб?. Тобто... Неділяти мою маму... Я б дуже хотіла знову її побачити або почути, але...
Темно-зелені очі дівчини стали злегка вологими при цих словах. Але, врешті-решт, її голос не тремтів, а звучав максимально тверде і впевнено, нехай і з певними паузами.
« Але ж краще нікому не страждати заради власної вигоди! ». - Закінчила свою промову Темарі, покупка Лі довелося утерти долонею кайданову за щокою сльозу.
Не стрималася, але Рок все одно був задоволений дівчиною. Вона хотіла донести правильну думку. У всякому разі, хлопець так вважав.
Ось тому-то він і залякував двох пенсіонерів, а не збирався всереліз розправлятися з ними ...
— Насіння романтики проростає на наших очах. Сестра, може ти хоча б заради кохання дозволиш молодим людям зробити те, що вони хочуть? Це точно у союзі з Суною, тепер зрозуміло, вони тільки весілля провести треба, Ебізо впівголоса звернувся до Чиьо.
— Вона добра дівчинка, а ось він... Навіть коментувати це не бажаю... - Потік від капелелек поту на лобі, стара спочатку проворчала і після-таки встала зі свого місця та потопала на другий поверх будівлі.
Рок став поважати Ебізо ще більше.
...
...
...
Більше розділів: https:/ boosty.toma/doppiopassisone
