Коли Рок скористався одним із своїх рукописів телепортації, задавши потрібну точку для космічного руху, спершу скрізь ширилося всепоглиначе світло, яке осліплює очі і тільки після того з'явилось враження, ніби його замкнуло на американських гіркках. Я хотіла виплюнути зі свого шлунка все, що раніше було їстівним, але Лі не міг стриматися і спокійно оглядався по краях, особливо на кам'яних стінах у ледь зрихому обстановці.
Тепер колоритна фігура учня Майто Гая була найсвітлішою в цьому приміщенні.
- Що за...? — Прохрипел в шокі Орочимару, очі якого були готові натурально округлися.
[Ім'я: Орочимару]
[Ранг Шинобі: Санн]
[Здоровье: 50%]
[Виносливість: 50%]
[Чакра: 50%]
[Ранг Тайдзюцу: A]
[Ранг Ніндзюцу: A+]
[Ранг Гендзюцу: A]
Те, що перед ним білий змій Рок абсолютно не сумнівався, як і не обманювався його маскуванням під звичайного втікача в'язня. Кінець кінцем система не бреше. Якщо він захоче, то зможе дізнатися кожну особу в цьому світі, навіть найкрихітнішу, достатньо буде попросити про це подумки і все. Безумовно корисно.
Однак таке не мало значення. Лі перевернув очі вперед, не звертаючи уваги на те, наскільки там було душне і неприємне повітря. Головне - це пиловий трон з жовтою фарбою, на спинці якої були два знаки томое.
Хоча, головне зовсім не це, не тутешній антураж і не дизайн, покритий старими тріщинами, а те, хто на цьому троні саме урочисто та похмуро засів у своєму плащі з Аловими хмарами.
— Итачи... — Угрумо прошепотів Орочимару, яка також знайшла кома в горлі. Чомусь змію хотілося прямо тут і зараз полоснути собі по шиї, настільки шкіра лусалася через нервовий стан.
— Ти справді зміг це зробити, — сказав молодий чоловік з темним волоссям до підборіддя і очима, в яких лютував аловий шарінгун. Орочимару на одну мить заглянув в них. Байдужість і досі не змінилася. Усі ті ж дивні смуги на шкірі, що йдуть від кутків століття до щіток. І завершення образу, потасований протектор з перекресленим знаком Деревні Листа.
- Звичайно. А ти що думав? Ми ж обоє намагаємося на благо Конохі, чи не так? — Покрив ухмилку Рок, покрустивши шейними хребцями. Він стояв все ще з активованими ворітьми, тому його тіло не зменшувало свій темп у виробництві чакри.
- Відвертий заклик! — Він люто кричав Орочимару, що хотів скористатися зручним моментом і звалити звідси. Змій відчував себе просто жахливо, будучи у відкритій перед носом своїх ворогів. Що перший, що другий, примушували його здорово так наховатися.
Тим не менш...
У Орочимару нічого не вийшло. І, коли чоловік зависав і продовжував складати печатки, він не робив нічого нового. Потім Санні звернувся до свого тіла, особливо до каналів, і жахнувся від того, що дізнався. Бріви нахмурилися, зуби запалювалися від безсилля, а по лобі покотились краплі піта.
У нього не було чакри взагалі.
Вона ніби випарувалася, дозволивши змію відчути себе звичайною людиною чи маленькою дитиною, яка тільки зійшла на шлях Шінобі.
Ітачі та Рок все ж спостерігали за ним зі спокійними обличчями, ніби це їх і не стосувалось. Порівняння та відчуттєва поведінка, що спонукало Орочимару глибше розібратися в ситуації. І вчений дійшов висновку, що він просто перебуває в потужному гендзюцу Учіхи. І останнє цілком ймовірно, що ви заходите на територію власників шарінгу.
Але навіть прикусивши язик у змія нічого не вийшло. Ілюзія не розлучилася. Чакри в його тілі все ще не було. Знову-таки занепокоєння наростало. Колі немає енергії та сил, то як йому втекти?
- Смішно, так? Це все одно, що риба борсається в сітях на суходолі. Ітачі, твої техніки гендзюцу по-справжньому шикарні, це я з легкістю визнаю, - із задоволенням посміхнувся Лі, спостерігаючи з боку як Орочимару мечиться своїм порожнім поглядом на порожній приміщення, яке колись служило штаб-квартирний клан Учах.
- Але вони на тобі з невідомої мені причини просто не працюють. І ця телепортація... Як тільки ти з'явився тут, я бачив у твоїх руках дивний розгорнутий сувій, що висвітлює світло. Чи це особливий фуіндзюк за типом технології, що літає Богом Грім? - Він додав із запитання у своєму безсердечному голосі Ітачі, все продовжуючи сидіти на троні як цар. Загалом-то, світлий розум знову дозволив одному з Акацуки всього лише поверховим знанням розібратися в ситуації.
— Вважай, що так, — кинув Рок і почав свою промову: « Ітачі, у нас з тобою умова, ти не забув? Я допомагаю твоїй історії, де Саске вбиває тебе і стає героєм, а ти використовуєш Котоаматсуками на Орочимару і я його вбиваю.
- Це все не має сенсу. Я його не бачу. Чому ти так хочеш, щоб я скористався таким могутнім гендзюцем на потенційному мерцеві? — спокійно похитав головою Учиха, піднявши свої алі очі на рівні чорних очей бровастого хлопця, що за секунду скоротив відстань між ними і вже стояв прямо навпроти.
- Орочимару ще відродиться. Я цього можу зробити. Але за допомогою Котоаматсуків залишився шарінгана Шисаї ти віддаси йому абсолютний наказ, який змінить його ставлення до Конохе. По суті, це все, що від тебе вимагається. Виконуй вищезгадане і продовжуй бути злодієм цієї історії, Ітачі. Я подоблю.
Усмішка на обличчі Рока була впевненою і непохитною, коли він простягав кулак до Учихе. Дух у ньому горів з надзвичайною теплотою. Рішуче в чорних очах, чи не похмуре, але разом з цим і обнадійлива, як би заявляючи про те, що незабаром все буде добре, нехай і не без малих втрат...
Це не вічний дурний оптимізм Наруто Узумаки і не безсовісна егоїстичність Саске Вучі.
Це саме нинішній Рок Лі.
— Ладно. Поки це заради Конохи, я готовий довіритися тобі і піти на ризик, - зробив розмірно та м'яко Ітачі, на секунду зупинивши свій погляд на кулаку хлопця. Проте під стати байдужим, він не скріпив цієї угоди умовним рукостисканням, а тільки кивнув і в наступний момент йому на плече приземлилася чорна ворона з одним мангеклья шаринганом у оці.
Котоаматсуками було готово в будь-який момент для використання. Залишалося тільки застосувати його на Орочимару, який до цих пір стояв з порожнім оком, залишаючись в ілюзії Ітачі і не маючи можливості власними силами вирватися звідти. Це вимагало втручання зовнішніх сил, адже навіть сам біль не рятувався від цієї безнадії. Ослаблений після переїзду в не найзахопливішу якість тіла, Саннін не зміг втекти, тільки потрапити у жахливу пастку Рока, що міг домовитися з Учхою з Акацуки.
"І це було не так вже й складно... Зрештою Ітачі виступає за Коноха та свого молодшого брата. З цими двома чинниками я не мав жодних труднощів, щоб довіряти йому. Може і не більшого, але все одно достатнього щоб той послухався мене і допоміг мені розібратися з Орочимару... Я коли-небудь воскресу, але вже відновлений і повністю вірний, до того ж з виконанням завдання системи. А ще є Кабуто..."
Ось такими планами у своїй голові оперував Лі.
Жодних злодійських, ні. У нього таких мотивів не було зовсім. Все, що робив Рок і зробить в майбутньому, тільки для збереження безпеки цього світу та особливо своїх близьких. Тентен і Карін, дві гарні дівчата, які віддали йому свої серця. І якби з цими серцями щось сталося в підсумку...
Саме тому хлопець також скористався звитком телепортації і просто-напросто зник перед Тентен та Карін. Він не хотів, щоб вони вплуталися у такі брудні сварки, де були і махають, і розбірки родичів. Загалом-то, все це зробив Лі заради їх же безпеки, не бажаючи шкоди для улюблених.
— Починаємо, — сказав низькоголосний учень Майто Гая, збираючи погано контрольовану чарку у своїй правій руці.
Таким чином вся кінцівка Рока покрилась ще щільнішою аурою і енергетичною плівкою. Крім того, пряма долоня почала тремтіти під дією сили вібрації. Четверті Ворота також відкрилися і камінь під ногами вже почав тріщати. Вени на тілі здулися, а шкіра почервоніла. Він почав вкладати у свій наступний удар. Концентрація чахи просто заскочила.
— Мангекья Шаринган: Котоаматсуками.
Різко звільнений з ілюзії Орочимару на одну секунду опинився в стукозі, дивлячись тільки вперед. І цього моменту було достатньо, щоб підлітала чорна ворона з алим оком вплинула на розум змія.
Найважчий план, який міг би не збутися, якби не кілька важливих факторів, а також знання майбутнього, минулого і теперішнього від Року. Цей чоловік буквально використовував усі блага канону, щоб впливати на тих чи інших осіб. Тепер усе це не важливо, бо ця мить прийшла.
Як тільки Орочимару пройшов через Котоаматсуками, Лі перемістився до нього і пробив грудну клітку, стикаючись спочатку з тілом, після кістками, а слідом та серцем, яке розірвалося відторгнення. Сила вібрації поширилася зсередини, натурально зруйнувавши всі інші внутрішні органи і кістки.
— Огидность... — Дуже спокійно пробурмотів Рок, видираючи руку з тіла Орочимара, який тепер нагадував більше одного великого шматка м’яса, що смокчеться кров’ю і розвалюється буквально на очах. Але хіба Лі це вперше?
Однак він, звичайно ж, зберіг тіло в інвентарі. Тепер від Орочимару одне ім'я. Але навіть так, завдяки тій же Анко або Саске, особливо через прокляті печатки на них, білого змія все ще можна відродити трохи пізніше.
- У цей момент ти чимось нагадав мені Кісаме... Така ж сліпа кровожерливість - на здивування Року, Ітачі не став мовчати і навіть якось прокоментував настільки суперечливі події як смерть Нукенена з вищої ліги.
— Да? Тоді я тільки сподіваюся, що ти не вбивав своїх батьків з такою особою, як у мене сьогодні - спокійно відповів Лі.
Одна справа зроблена, одна пекельна вправа нарешті завершена...
