Здавалося б, самий звичайний день. Цим свідченням була типова сонячна погода для Деревні. Білі хмари — наче розтоплена паща, яка мирно протікала по блакитному небі. Ніякого сумного дощу або будь-якого символізму. Проте ряд Шинобі і простих жителів все одно вишикувалися в єдиний будівельний проект з певним сумом на серце для того, щоб вшанувати пам'ять тих, хто втратив свої життя заради захисту рідної Конохі.
Орочимару не боявся втрат зі свого боку. До того ж його спільник Кабуто ще на додаток закликав невдалі експерименти свого пана, які навіть не мали адекватної свідомості, але компенсували це все потужною фізичною оболонкою.
Сьогодні на темно-синих каменях, що тісно були пов'язані з могилами, додали порядок більше десяти імен різних по рангу ніндзя Конохі. Два Токубецу Джоніна. Тринадцять Чунінів. Це означало, що їх визнали за парних героїв. Офіційно і посмертно.
Генини цього покоління також стояли попереду. Всі в чорних траурний одяг. Рок замість зеленого хаорі одягнув сорочку кольору темного вугілля. Те ж саме можна сказати про його штанів. На даний момент було заборонено ходити на дуже яскравому рівні. Але, спостерігаючи за тим, як живий Хірузен Сарутобі вів церемонію прощення з померлими, Лі відчував, що його кілька неспокійних душ наповнюються відчуттям задоволення...
Зрештою, його вчинки були даремними, бо третій Хокаґе не помер. Не помер і Гекко Хаятє, а значить, що одна дівчина в Анбу з фіолетовим волоссям не впадає у депресію через смерть свого улюбленого. А сама селиня Листа не особливо постраждала, як могла б спочатку. Все-таки Хірузен зміг підготуватися, оскільки знав, що Орочімару буде атакувати разом з Пеком і звести будь-які втрати до мінімуму.
"Я намагався..." - це був остаточний вердикт, що він поставив собі, відчуваючи як чакра прискорює свою циркуляцію по каналах.
Рок повністю відновився як фізично, так і розумово, і міг хоч зараз йти назустріч лицем до Ітачі Учхою та Кісаме Хошігакі, двома активними членами групи Акацуки!
Але це правда. Лагідне відступлення від основних справ.
—... Мені також потрібно поділитися з вами ще одним поганим звітом... — Раптом тон третього Хокаґе став набагато важчим і більш веселим у своїй скорботі, настільки, що навіть захопленому власними думками бровастому хлопцю довелося звернути на нього увагу.
Отже, учень Майто Гая підняв голову і почав уважно слухати наступні слова Хірузена...
— Благородство и воля Огня. Це те, що об'єднує нас усіх тут. Але існувала в нашій Дерівні одна людина, у якій воля Огню насправді палала і палила сильніше всякого... Можливо навіть сильніше, ніж у мені самому ... І ім'я йому Данзо Шимура... — З болем вимовив Хокаґе, на секунду жити вічно.
Лі, який почув це, різко збився за жіночу теплу долоні у своїй руці і змусив її здригнутися від несподіванки. Стоячи поряд з хлопцем Тентен трохи повернула шию в бік, таким чином зауваживши похмурий погляд свого коханого, що був обкинений фактично у нікуди.
Так, прямо зараз Рок був спокійний, але він все одно не міг відділитися від картинок перед очима, які підкидали йому власних свідомості ...
Руйнування підземелля. Лопаються голови Анбу Не. Мертве тіло Данзо.
—... Вороги нашої Деревні вбили його... - закінчив промову Хірузен, яку Лі все одно пропустив через накатні спогади про нещодавні.
Очевидно, що Хокаґе поставив свого старого товариша перед народом майже святим старійшиною. І це зрозуміло. Ніхто з простих жителів чи звичайних Шинобі не повинен знати, якими насправді справами займався Данзо Шімура, відомий як темрява Конохи.
А це саме:
Експерименти над ними з використанням клітин першого Хокаґе, експериментів і дітей. Жорстоке виховання молодих солдатів Корня, де кожен мусив проходити через вбивство свого ближнього. Боротьба за владу, таємне співробітництво з Дерівнею Дожя і Ханзо Саламандрою.
А також, мабуть, мало не найважливіше і жахливе: співучастя в витинанні цілого роду Учиха, у клановому кварталі якого жило багато невинних людей.
І все ж Рок знаходив кумедним також те, що ще трохи почитати і в дверях Конохі приховано виявиться той, хто у вищепризначеній події з кланом червонооких зіграв, та й взяв на себе виключно і за фактом на білому аркуші сценарію найважливішу роль.
— Рок... - з нотками переживання прошепотіла Тентен, а то на її думку Лі виявився занадто поковтнув якимись незрозумілими їй речами в цей вирішальний і важливий момент.
— А?. - Я блимнув розумом, коли він почув голос своєї коханої.
Звичайно, після Рок по-теплому посміхнувся дівчині, сказавши:
- Все гаразд, Тентене, тому не хвилюйся за мене так.
— Коли Данзо Шімура почав якось дивно поводитися, Хокаге сказала Карін, яка стояла від Лі. І хоч червона мишка в окулярах не трималася за руку з бровистим хлопцем, звичайно на болючому жаль для неї, але дуже хотіла би цього!
Та ось тільки дівчинка з роду Узумаки все ще не могла зізнатися у своїх почуттях Рок Лі, прекрасно усвідомлюючи, тому що не була нерозумною, що той швидше за все відмахнеться від них із відмовою, бо тепер складається в дуже сплачених, як вона бачила, саме відносини з Тентен...
Але Карін навіть і не підозрювала, що через її слова по спині хлопця пройшовся холодний піт. Учень Майто Гая все ж стримав стоїчний вираз обличчя, нічого не відкривши, але всередині в серці мало було не вирубувався з одним єдиним посилом, мовляв чи я настільки підозріло себе веду?
На щастя, Карін не почала докопуватись на кілька з Тентен. Тому Лі заспокоївся і завершив церемонію прощання для самого себе. Третьому Хокаґе залишалося сказати лише кілька слів і все офіційно закінчиться. Як зауважив також Рок, прибули в це місце майже всі Елітні Джонини, за винятком Какаші Хатаке.
Мабуть той, як завжди крутився біля пам'ятного каменя з ім'ям Обіто Учиха...
Варто сказати, що перш ніж Хірузен розпустив усіх людей, він достатньо відверто заявив, ніби Шінобі з Деревні Песка були обманені ворогом Ліста і той факт, який їхній Казекаґе зрештою помер від рук цих найзловісніших осіб, тобто Орочимару та його підчинених. Крім того, третій Хокаґе виявив бажання допомогти Сунагакурі, тому що відчував себе винним через свого учня.
Отже, те саме в очах громадськості було доказом на загальну доброту такої людини як Хірузен Сарутобі, що вона турбується не тільки про свою Дерівню, але й усім іншим у цьому підлому і безжалісному світі...
"Мені потрібно якомога швидше скинути всі брази правління над Конохою на Джіраю" - так думав старий у свої думки в цей час, вважаючи, що його збочений учень як ніколи краще підійде на цей пост, ніж будь-хто інший в Деревні Ліста.
...
З урахуванням високої скелі, що прилягала до лісу, яке оточував Коноху, стояли на каменях дві фігури різного зросту в незвичайних чорних плащах з кривавими хмарами. На них були солом’яні капелюшки, з яких свисають дзвоники і білі стрічки, які прикривали їхні обличчя. Один з них, як справжній Учиха, був брунетом із палаючим шарінгом в очах, а інший — кровожерливою умилкою і зовнішністю акули міг налякати багатьох.
Ітачі Учиха і Кісаме Хошіґакі готувалися до того, щоб проникнути в Коноху та забрати одного світловолосого хлопчика, всередині якого знаходиться так потрібний Акацуки дев'ятихвостий лис Кьюбі!
Раптом, поруч із землею з'явилася ще одна фігура у все таке ж плащі організації. Якась дивна істота з мухоловкою поділилася на дві половини із зеленим коротким волоссям. Одна біла з повноцінними губами і жовтим оком, друга повністю чорна з таким же яскравим оком на своєму боці.
— У Орочимару нічого не вийшло. Він задумав убити свого вчителя, але зазнав цілковитої поразки. Хоча, Деревня Скритого Ліста не постраждала загалом, але вся ця метушня може послужити хорошим для нас шансом підібрати Джінчурікі дев'ятихвостого. Ну що? Ризикнете, Ітачі, Кісаме? — Він запитав, чи є він кимсь іншим голосом, який зазвичай називав себе Зецу.
- Так значить їх Хокаґе ще живий, так? Той самий низенький старий. Ти радий цьому, Ітачі? - Вухольнився ще ширше власник жахливої зовнішності хижої акули, звернувшись до свого напарника.
— Мені байдуже, — сказав як відрізав Ітачі. Його тон був абсолютно спокійним і безстороннім, але насичений сильним холодом. Алі очі знову переключилися на Зецу:
- Ми йдемо.
Цього було досить. Істота поділена на дві половини зникла під землю і два члени Акацуки вирушили до спуску з гори. Ітачі, як і Орочимару, будучи колись жителем цього місця, чудово знав, де саме і через який шлях можна підійти до прямого входу в Дерню Листа. А ховатися від самого початку старший брат Саске і не думав, будуючи свої плани наперекор планам Акцукі...
Врешті-решт його справжній мотив простий:
Дати знати старійшинам, включаючи Данзо, що про нього і його бажання захистити когось не слід забувати...
