Коли ситуація з Наруто і його іспитом на Геніна повністю урегулювалася, Лі нарешті зміг повернутися до себе додому після такого важкого минулого дня. Спочатку боротьба в лісі смерті, потім стежка за тим, щоб переглянути як працює канон власною персоною, ну і тепер заслужений відпочинок з фактом, що до цього довелося навалювати цілу юрбу теневих слонів члена клану Узумаки, від якого, по суті, нічого незрозумілим і не залишилося.
Хіба що напівзруйнований квартал у Конохі, Карін з села трави, а ще одинпасніший Наґато, тепер один із засновників Акацуки, який вже вважає себе богом зі чужим риннеганом в очах. І це рано чи пізно, але приведе його в село листка сіяти за собою смерть і розруху.
Що ж тоді буде робити Рок?
Очевидно, що перемагати.
Адже по-іншому вже напевно ніяк.
Брывий хлопець не бачить сенсу сподіватися на одного лише Наруто, краще самому стати в багато разів сильніше і вмістить всіх своїх ворогів на шляху, ніж ховатися за чужою спиною. Ні, гаразд ще, коли у тебе немає можливості що-небудь зробити і ти повністю безполезенний, акі середній Чунін на війні, але ось як саме такої події Лі і намагається уникнути в дійсному майбутньому, тим самим постійно тренуючись на межі для свого тіла, і тепер тим більше й прибиваючи кровожерливих тварин в лісі смерті, щоб відточити навики.
Але найважливішим є адичні вправи від системи.
[Ім'я: Рок Лі]
[Ранг Шинобі: Генін]
[Здоровье: 100%]
[Виносливість: 100%]
[Чакра: 100%]
[Ранг Тайдзюцу: B++]
[Ранг Ніндзюцу: —]
[Ранг Гендзюцу: —]
[Інвентарь]
[Достини]
[Список Адських Упрагнів: 1]
[Адська вправа на витримку]
[Виконуйте протягом 10 хвилин випробування на самовладання і терпіння]
[Награда: срібна скринька]
Коли Лі повернувся додому, перекусивши щось з холодильника і завалившись на футон, він почав копатися у системі та переглядав уже давно запропоновану йому адміністрацію. До того ж поки що ніяких тренувань з Майто Гаєм. На щастя, або на жаль. У цьому плані він якраз попросив у себе останню перерву протягом декількох днів. Начебто як цілком заслужив, тому що зміг відкрити перші ворота і звільнити всі сто відсотків сили м'язів. Тільки ось ворота-то перші, а всього їх вісім. Шлях великий і все ще є до чого прагне.
Я маю на увазі, чи не так?
"Адська вправа на витримку... У мене є одне передчуття, що це буде набагато важче, ніж у битві проти пекельних вовків або ведмедів. Ось воно і все. У чому суть вправ я поки не розумію. Дивно, але... Допустимо вже. Тоді було б добре принаймні морально підготуватися до різних несподіванок. Але зазвичай з більш складними випробуваннями і нагородами. Сподіваюся, що не розчаруюся..." ✔ роздумував у своїх думках Рок, між справою ще й віджимаюсь і присідаючи, щоб м'язи не прохолоджувалися просто так і завжди були розігріти.
- Система, починай адміністрацію.
Проте, вставши і сказавши це впевнено вголос прямо у своїй кімнаті, Лі помітно напружився і вже чекав чогось незвичайного. Однак навіть сама система підозріло затихла. Неначе весь світ вмиг перестав видавати якісь звуки, хоча не деякі, а будь-які. Все перестало здаватися живим. Але лише на кілька секунд. Далі почало відбуватися те, про що навіть говорити було б соромно.
Раптом двері відкрилися і на порозі з'явилася приємна усмішка Тентен. Своїми тихими кроками і без зайвих слів вона попрямувала в сторону застигшого хлопця, а після міцно обняла його, з'єднавши свої тонкі й гладкі руки на шиї Лі.
- Що? ❖ Природно був шокований учень Майто Гая, не розуміючи реальність це або якась ілюзія. Він відчував її дотик, вагу тіла, тепло і пружність шкіри. Занадто реалістично, щоб це було брехнею! Але й надто сюрреалістично, коли йдеться про сьогоднішні події, щоб це було правдою!
- Рок, я люблю тебе! Дуже люблю! ✔ Ці слова з’явилися у Тентен, коли каштановолоса дивилася на нього своїм поглядом каріх темних очей, де читалися різноманітні емоції та почуття. Від такого бровастого хлопець просто здригнувся і просто не знав, що йому й відповісти.
Якщо його і зловлять, то так чудово, що Рок не розумів, як йому повестися. Проте для початку він відступив на кілька кроків і спробував порушити потік своєї хокри по каналах, як зазвичай роблять це для звільнення з чужого гендзюцу, але останнє ніяк не допомогло, і ситуація в принципі не змінилася. Тентен продовжував тягнутися до нього, щоб обійняти і поцілувати, а Лі красенел і намагався тримати самовладання ...
"Стоп. Невтомно? Чи ж це не є таке випробування самовладання? Невже я маю піти проти своїх пороків? І впряме пекельна вправа!" чі не міг не вигукнути про себе хлопець. Проте від усвідомлення повної реальності цієї події Рок нарешті взяв себе в руки і Тентен перед ним просто розлучилася срібним туманом.
- Слабовато якось. Кохаю мене не брати. А збудженням і понарядно. Крім того, щоб збудити мене, теперішній Тентен не підійде. Тільки її майбутня версія. Старайся далі, система, а я тупо повісюся, ✔ Лі знав, що вироблятися не варто і піднавчати тим більше, але якщо чесно, то подібне зачепило. Знущалося, що чиста образ його команди використовується для таких цілей.
Ця система використовує її емоції, щоб зламати його самого. Справжня підлість і кощуниство!
Однак калейдоскоп з квітів та кольорів повністю змінив свій вигляд. Буквально через короткий момент він опинився в якомусь кабінеті, що був залагоджений по всій строгості. На стіні розташувалися портрети з минулого Хокаґе, де після старого третього слідувала фотографія самого Року.
Чоловік, але не старий. Середній вік у тридцять років або близько того. Могутній підборіддя, густі брови і пишні вуса. За спиною Лі розмістилося ціле вікно з видом на Коноху. На дерев’яному довгому столі були документи і звіти.
Так, все-таки прямо зараз він був на посту Хокаґе в своєму кабінеті, у своїй резиденції. Ось і ще одна ілюзія, але вже атакує марнославність та бажання прийти до влади. Чи мав колись подібний Рок насправді? Якщо чесно, то він не знав. Якщо це едаке нескінченне цукіемі, то значить, що хлопець бачить свої приховані мрії, бачить своє лицемірство і повний провал в бік майстра бойових мистецтв.
"І впрямо ... Адміранська система не щадить свого власника від слова зовсім..." - ось яка думка промайнула в голові Лі, варто було йому помахати нею, щоб привести себе до тями. Здається, він занадто задумався і навіть не помітив, як опинився вже не в кабінеті Хокаґе, а уже у спальні з розквітом в топлих тонах.
Величезне приміщення зі шлунком, де могли б поміститися кілька слонів. І саме на ній Рок побачив те, через що у нього стався миттєвий приплив крові.
Голі молоді дівчата. Суцільний зв’язок між друзями та обнімаючими один одного, сплітається разом як клубки змій. Жодних несправжніх обрисів та знайомих. Проте навіть так Лі довелося негайно закрити очі, щоб не бачити цього і не випробовувати себе.
Врешті-решт, він вже у віці, коли кожна людина в розумі лізе і нехай зазвичай все контролює, але не зараз...
Кікан не працював в цьому ілюзорному просторі. Ніякого контролю тілесних функцій. Справжня складність підкреслена на максимум, не інакше. Ось як тепер представляв це пекельне вправа бровий хлопець. Але минуло лише кілька хвилин і ще достатньо часу. Скільки йому там треба було протриматися? 10 хвилин?
"Це буде нелегко, я так і знав, відчував ж. Ладно. Головне не здаватися. Моє тіло не зломити, система це зрозуміла тому-то і зосередилась на моїй свідомості. Але ні. Я не дам собі програти. У мене немає права на це. Я витримаю. Якщо суть випробування перетерплю, то я потерплю. А якщо суть випробування в тому, щоб зруйнувати тут все, то ... Я все зруйную!" he з такими думками Рок як справжній чоловік відкрив свої чорні очі і подивився страх в обличчя.
А якщо бути точнішим, то роздягненим дівчатам, але не важливо. Соль в іншому. Як тільки його розум виявив ще великий приплив сталевої рішучості, то і ілюзія з дівчатами розвіялася як туман. Але на місці цього з'явилося те, що було навіть гірше...
Намного хуже...
Навколо кров. Відчунний запах гниття трупів вдарив йому в ніс. Розмивання ліжка більш-менш прояснилося у погляді Рока і той міг нарешті по-справжньому жахнутися на той короткий момент, коли ще не зорієнтувався і не згадав потрібного.
Майто Гай. Неджі. Тентен. Наруто. Всі четверо лежали вбиті прямо перед його ногами. Скручені кінцівки, які видовбані в районі живота гострим предметом. Повний атракціон емоцій, який за угодами системи повинен спробувати зламати дух каратиста.
Але спрацювало інше. Така жорстока ілюзія розірвалася миттєво, тільки тому що Лі не хотів бачити таке. Він лише силою волі прибрав цю огидну картину перед собою, щоб стерти її існування і забути самому. Смерть близьких — це не те, заради чого варто виявляти витривалість. Якраз навпаки.
Але випробування лише продовжували виправдовувати себе і своє поняття пекла...
