Брама Конохагакурі була величезними щитами зеленого кольору з червоним письмом. Зверху ж на кам’яній дощечці стояв урочистий знак самої Конохи — лист, який часто можна було побачити на протекторі будинку Шінобі. Котетту і Ізомо, Чуні власною персоною, мовчки стояли біля цих воріт, бачачи, як далеко пим кроком йдуть двоє, несучи на собі несвідомі тіла. Дуже атмосферна картина. Ще й захід сонця наближався, червоний такий і теплий, тому сонце так і норовувало передати їх останніми на сьогодні променями.
- Джонін Майто Гай, повертаєтеся після місії зі своєю командою? ✔ запитав зацікавленого тоном одного з ніндзя на посту біля воріт, той самий Котетсу, у якого були довгі розмальовані волосся чорного кольору.
✔ Що за дурні запитання, Котетсу? Краще б запитав щодо того, що недавно цілий загін з двадцяти Чунінів висунувся з села в сторону лісу на південь. Ех, нам нічого навіть не розповіли, м-да, настільки бачити наше становище навіть серед Чунінів небагато зараз, - сказав і зітхнув його більш серйозній по характері напарник, Ізо, Дивен з каштановим волоссям та закритуючою червочкою, — Джонін Майто Гай, вам просто цікаво, а ви й ваша команда із цим якось пов'язані?
Він не був осторонь, зв’язався з чоловіком у зеленій комбінезоні і потягнув на своїх плечах власника бякугана та дочку місцевого коваля.
А учень Джона, Рок Лі, єдиний на ногах Генін, ніс рудоволосу дівчину, на вигляд лише трохи старших його самого, але явно не з розряду Шинобі, судячи по її платьиці до колін, нехай і дивно брудному. Кожен, хто прибував у несвідомому стані за компанію, виглядав мертвим і вичавленим, ніби стикнувся з чимось неймовірним та трагічним, щось що напевно відкладеться в серці ще на довгий час.
Так що, коли Майто Ґай і Рок Лі подивилися Котетсу та Ізомо в очі, а подивилася навіть занадто суворо, ті мигнули, що взагалі підійшли до них зі своїми ідіотськими розпитами, тому швидко закривали свої роти і просто відійшли від дороги.
- Гай-сенсей, що далі? Ми нарешті в селі. До того ж ми кілька годин бігли без перерви...
Пройшов час, коли хлопець з бровою черевомовцем у свого вчителя був змушений увійти до Коноху і помішуватись із головним натовпом людей, що живуть серед ніндзя-вбивць звичайного населення. Так і в цілому, Рок вже відносно давно зрозумів, що й сам він у певному розумінні вбивця. Прямо, як і Неджі. І, здається, тільки одна Тентен залишилася повністю чиста в їх команді номер три. І навіть так, важко сказати, погано це або добре.
У мене є до тебе прохання Рок. Побоюватися поки що про Машіро, їй важче, ніж нам. Незабаром я особисто повернуся до міста Осака, щоб повернути її до родичів. Тим більше син пана Катаро ще не знає, що його батько мертвий. Я повинен розповісти йому про це. Зараз мені потрібно доповісти все Хокаґе-сама з приводу всієї цієї ситуації, скласти звіт, рапорт. А тобі в його резиденції робити нічого. Йди додому. Тентен і Неджі під моєю опікою. Відпочинь, Рок. Ти чудово попрацював, молодець! ✔ Під кінець Гай намагався додати позитиву у свій голос і навіть широко посміхнутися, як колись, але Лі бачив, що це фальшива усмішка, вкрай напружена, адже навіть такій веселій людині не дуже вдається вічно нести оптимістичний настрій.
Однак смуток і оптимізм не є вічними. Рано чи пізно, але їх усіх відпустить. Доведеться змиритися з тим, що не все буває добре і гладко, але інакше ніяк. Майто Гай і Рок Лі розуміли це. Обидва мали достатньо зрілості для цього.
...
Вже у себе вдома Лі розстелив футон для Машини, приготував в тому випадку, коли вона прокинеться, а вона точно прокинутиметься, склянку води, і сам помився да з'явився на двір до себе, щоб помити та зібратися з думками про те, що він буде робити далі. Все-таки сказати, що нічого не зміниться, це означає тупо брехати.
Корень.
Данзо Шимура.
Політика.
Коноха.
Команда.
Сила.
Ось навколо чого крутилися роздуми хлопця. Але крутилися дуже збіднілі. Він не відійшов, бо все те, що сталося - він втратив свою уяву. Хотілося також поспати, але розум твердо говорив йому, що зараз не час для цього. Якщо Лі пропустить момент пробудження Меширо, то його положення стане вміг у сто разів гірше. Просто уявіть. Дівчина, яка зійшлася на смерть раніше, побачила битву, як гине її дядько від чужої клинки, прокидається з розшатаною психікою і раптом усвідомлює себе в абсолютно незнайомому для неї місці.
Певна річ, що ти маєш проблеми в такому випадку.
Однак світ не був на місці. Поки Рок думав над усім, що сталося, подумавши як йому вчинити з цією інформацією і силою, в будинок після серії довгих походів за продуктами з'явився його батько, але хлопець, який прибув на подвір'я, навіть не знав цього. На жаль.
Загалом, Лі вдалося всерьоз так пропустити такий ось незручний момент:
Заходить Сон Лі в кімнату до свого сина, а бачить, що там на футоні спить якась зовсім молода дівчина з рудим волоссям. Перша думка: син подорослішав? Друга: ні, бо йому ще тільки дванадцять. А де ж Рок? А четверта - фінальна: я забув купити цибулю.
Добре, що батько Лі не став робити чого-небудь зайвого. Чоловік просто підійшов до відкритого вікна і помітив медитуючого хлопця в кількох метрах, якого він відразу ж покликав до себе для того, щоб розібратися що це за дівчина і що вона забула у них вдома. Не сказати, що Сон Лі забороняв когось водити до себе додому своєму синові, звичайно ж ні, але оскільки він все одно вважав це дивним і дивакуватим, бо рудоволосій дівчині явно не вздоровилось, судячи з її загальної блідості у зовнішньому вигляді та похмурим напевно у сні бровам.
Кошмари чи що?
Її звати Машина. Я тільки повернувся з місії C ранга, якщо ти не помітив, батько. І ця дівчина, яку ти бачиш зараз, якраз тісно пов'язана з цією місією ... ✔ У своїх поясненнях Рок зробив паузу, дуже важкою для себе самого зупинитися. Вона племінниця клієнта. Ми повинні були супроводжувати його на шляху, охороняти від бандитів ... Але це не вдалось. На мене і мою команду напали незнайомі Шінобі, близько десяти... Так от, під час цієї проклятої події замовника вбили, а його племінниця чудом вціліла. Я якось зміг врятувати її, ледве встиг... Так що місія виявилася не виконана...
Говорив Лі тоном спокійним, можливо занадто спокійно, але скоріше відстороненим до байдужості. Адже нехай йому і було важко, але розкидати він не збирався, як і розлучати Нюні, не малий він все-таки, проте складно, дуже тяжко розуміти, що саме йому так не пощастило нарватися на Корень і так облажатися.
Згідно з каноном, такого не було, а раз не був за ним. Це означає, що лише один влучець, який якимось новим для себе чином зміг його порушити.
✔ Зрозуміло...
Сон, збентежений тим, відповів своєму синові: "Не знаю. Іноді він мав завдання, але чи міг би пережити щось подібне у 12 років і не в воєнний час? Чоловік не міг поспівчувати Року.
✔ Що будемо робити, коли вона прокинеться? ✔ Але, доходив до наступного питання Сон Лі, оглянувши Машину і кивнувши чомусь своєму. Він спілкувався з сином зовсім інакше, ніж зі своїми дітьми. І це пов'язано з тим, що за цей місяць він більше зрозумів Рока і усвідомив, наскільки зрілішим є його ровесники.
Ай-сенсей сказав мені піклуватися про неї. Це я і збираюся робити. Я хочу їй допомогти.
Чому? Тому що відчуваєш відповідальність? ✔ запитав чоловік слідом.
- Бо пообіцяв, що дядько не помре.
А він зрештою помер... - Потер чоло Сон Лі.
- Урок для мене. Урок не давати тих обіцянок, які я навряд чи зможу виконати. Батьку, мені потрібно стати ще сильніше. Якби я мав гідної сили, то міг би зустрітися з ворогами обличчям до обличчя і закінчити все за кілька секунд. Але я всього лише Генін...
На тому і закінчили. Батько і син пішли на кухню розбирати продукти та чекати того моменту, коли рудоволоса дівчина нарешті зволиться від свого поганого сну ...
