Для початку я поясню.
Оригінальний Лі з анімі та манги справжній талант в рамках Тайдзюцу, один на мільйон на пару з Майто Гаєм і його батьком. Всього за рік-пополтор навчиться відкривати П'ять Ворт з Восьмих - це бути дійсно просунутим у катуванні свого тіла. Хоча й варто було визнати, що без свого вчителя Рок не міг би досягти такого успіху, факт того, хто був у бойових мистецтвах, є фактом, таке не можна усунути.
Лі - геній Тайдзюцу, якому потрібен лише відповідний наставник і мотивація.
Але, зароджений Мадарою, Обіто, Нагато, Кагуя та інша сім'я Оозуки клали на все це. Вищепризначеним персонам тренування не потрібно, коли є гени і Кекей Мора. Але хто сказав, що буде просто?
"Система Адських Упрагнення! З нею я збираюся порвати тамтешніх читерів світу Шинобі на шматки! Я хочу в результаті проковтнути їх і не помітити! Ось ще одна моя мета по життю! Стати майстром і стати найсильнішим з них! З багнюки в князі!" сотої загорівся, акі зірка, рішучий вогонь у очах Року.
Тепер Лі стояв навпроти дерев’яного манекена за кілька метрів від нього з правою ногою. Раз за раз бровастий хлопець посилав удари в порожнечу, посилаючи моментами і сила, та швидкість. Однак нічого не відбувалося, лише один слабкий вітерець піднімався від колісних випадків нижньої кінцівки. Загалом-то, Ранку в даний момент йшов так собі, а якщо бути точніше, то взагалі не отримувався.
"Цікаво, а чому?"
У світі піратів як такої дивної енергії, що розливається по тілу, і не було, за винятком Волі, таємничої та незрозумілої сили, якою можна і "поглядати", і 'зброюватися". Тому бойовий стиль Рокусіки і Ранкяку це лише стиснуті гострі леза повітря, які потрібно тільки навчитися випускати, не більше. Здавалося б, нічого складного, але немає. Так звучить, а насправді Лі застопорився буквально стоячи на місці і покладаючись на методику навчання з ранкового бронзового ящика.
Тож...
Залишалося тільки лупити повітря раз за разом, спробою за тортурами, з перетягуванням натужних зв'язок і м'язів, із градом пота та піднятого пилу, що стирчить до болю погляд у надії на що?..
На духовне осяяння під стати бойовим майстрам.
Однак, на щастя для Рока, доля від своїх прямих обов'язків не збирається йти.
Доказом цього висловлювання може послужити те, що саме зараз поруч з полігоном, на якому і знаходився Лі вже певний час, проходив чоловік у зеленій комбінезоні зі надетним жилетом та густим в'яленим волоссям із дивною причілкою глянцевого горщика.
І нахмуривши свої товсті брови в глибокій задумливості, Майто Гай, один з найсильніших Джонинів Деревні Скритого Ліста, уважно подивився у тонку фігуру тренуючий хлопець, що для звичайного обива на вигляд скоріше не займався обробким, а балувався грою з повітрям, судячи через те, які дрганними рухами і непорівним запханим диханням керував зараз Рок.
Гай не міг через це не покачати головою, а потім виявити свою звичайну усмішку хорошого чоловіка, тому ще розуміючи, що хлопчина видити намагається повторити чийсь і десь побачений прийом. Все ж Лі йому був знайомий якраз почуття від інших своїми зусиллями в Тайдзюцу, хоча можна і згадати те, що вони вже ось-ось недавно бачилися один з одним, нехай несвідомо.
- Що ти робиш, хлопче?
І, звичайно ж, Лі здригнувся, опустивши ногу і перелякавшись несподіваного низького голосу, що пролунав неподалік. Але, відкривши свої округлі очі і побачивши знайомого такого ж чоловіка, який спокійно ступив по стежці у своєму справді легендарному костюмі з протектором на поясі, Рок видав тихий сміх про себе та розслабився, відповівши і дружнім кивком, і наступними словами:
✔ Зазвичай я б'ю по колоді, звикаючи до навантаження і болю, але сьогодні вирішив-ка просто позайматися боєм з тінню. А що? ✔ Під кінець запитання Лі.
✔ Не думай про мене нічого поганого. Тільки ось справа в тому, що у тобі є та сама Сила Юності, заради якої я і живу з палаючою кров'ю, і як шанований усіма послідовник шляху Тайдзьюцу я не можу проігнорувати непомітних недосвідченому ока помилки твої, тим більше й чітко спостерігаючи за тим, як ти викладався на повну і намагається виростити в навичках, але де ритм? Ти його повністю позбавлений! Твої випади рванні і не придатні для нанесення хорошого наступу! Просто будь плавніше і повторюй за мною, добре? Давай! Почнемо! ◯ Він різко і раптово розкочепився глибокою та довгою мовою, так само як Лі вставав у стійку й піднявши праву ногу.
"Це взагалі нормально?" ❖ задавався питанням Рок, не розуміючи яким макаром в принципі виявився Майто Гай, який навіть будував його без особливої причини, хоча варто згадати, що вони не близькі один одному люди і навіть не учень з вчителем. Хай і поки що.
Але як би там не було, але Лі дуже пильно дивився на чоловіка в зеленій комбінезоні, ніби по струнці вибивав громіздкими пластівцями удари і ставив курам на сміх усіх майстрів з його попереднього життя. Кожен з них супроводжувався вітрами, а головний звук — як постріл. Секунду за секундою і його права кінцівка почала буквально розмиватися прямо на очах, настільки швидкість Майто перевищувала всі доступні рамки.
Волосся Лі, не виключаючи і коротковату косичку за спиною, застрелили під потужним міні-ураганом, створений Гаєм. Вітер то ласкав, то різав люто щоки, як дикий звір з нерозгаданим характером.
У серці Рок запилював бажання видати бурхливі оплески, спостерігаючи в повній мірі за яскравою виставою і оцінюючи його гідність, але замість цього всього Лі раптом зрозумів і усвідомив, що у нього немає часу, щоб займатися подібним і не для такого Гай навпроти нього вибудовує свої "пляшки", не заради безглуздих захоплення. Отже, прикриваючи свій погляд і переставши наглухо чути завивання вітру, хлопець відразу ж увійшов у стан медитації, коли зосередився на розумі та чакрі, яка мирно розтікалась по його каналах.
У пам'яті немає, швидше в свідомості, заграли новими фарбами сцени виконання Ранкяку.
Ну а Майто Гай припинив виконувати удари в порожнечу і просто широко посміхнувся.
Чоловік зробив свою справу, тому лише показав великий палець і зник у хмарці диму.
А тепер я ніби думав про себе. Називайте це як завгодно, але перед Роком ніби все розкрилося. У минулому під завісою туману було розкрито те, на що раніше не вистачало сил.
У всякому разі, зараз Лі в стані справжнього глибокого трансу відчував як картина з Ранкяку ставала все більш матеріальною у його ж руках, буквально освіченими руками. Проте, не знаючи скільки часу пройшло, скільки доби пролетіло, але коли холодна таємнича місяць світила землю, тільки тоді і прокинувся Рок, з'явивши чорні очі та найсерйозніший вираз обличчя.
Його вогнище чакри висихнуло, а тенкцю в районі ніг майже набухли, купаючи канали у тих місцях, особливо відчували проривний потік. Змахнувши ногою, Лі виявив синю енергетичну оболонку з правою нижньою кінцівкою, далі тільки вивільнивши все те, що накопичилося в ньому.
Звук, що вібрує, поширився по полігону. Лезання з чакри, одягнені в вітер і вище від нього ноги Рока, прорубало на дві частини дерев’яний манекен так само як по мастилу та мистецтву. Могутня сила, вбивствна небезпека, але і витрачена чакра, приблизно в чверть від повного вогнища.
[Чакра: 78%]
"На відміну від Ніндзюцу і природних перетворень, я випустив чисту голу чарку, оформлену тільки через те, що я вдарив ногою по повітрі. На жаль, багато енергії пішло на дно. Перша не ідеальність показує, що відразу нічого не вийде. Доведеться доробляти, якщо я не хочу втратити свідомість через виснаження після декількох Ранкяку..." ✔ думав Лі і вже збирався в розумі прикладний план майбутніх тренувань.
