До середини квітня план директора, нарешті, почав для мене вимальовуватися остаточно. А все через те, що Герміона донесла мені досить важливу інформацію, з якої слід було, щоб Том і Поттер мали доволі стійкий ментальний зв'язок... Більш стійким, ніж то було раніше. Раніше хлопець тільки і міг, що спостерігати очима Тома, та й то лише в момент сильних емоційних піків самого нього. Але нещодавно цей хлопець почав викривати зі свого чергового « таємниці » частини планів Темного лорда... Що було б чудово, якби директор мав намір.
Мабуть, нещодавня розмова між Поттером і Дамбльдором мала друге дно. А якщо бути конкретнішим, то директор таким чином, через необізнаного Поттера, вирішив донести до Темного лорда потрібну саме директору інформацію. Я просто не можу пояснити, що Том раптово почав танцювати під дудку нашого директора. Та й не хочу пояснювати, головне, що тепер для мене стало зрозуміло загальну картину подій.
Ну, ще раз я переконався у геніальності Дамбльдора як інтригана. І це не занадто те мене і напружувало, адже я й раніше все це знав. Та й цей хід не став для мене величезною несподіванкою, нехай сам би я і навряд чи додумався до подібного способу використання Поттера. Хоча, може бути і додумався б, хрін його насправді знає, я то на місці Дамбльдора ніколи не був.
Правда, у світі всього цього плану не дуже зрозумілий наказ Дамбльдора навчати Поттера ментальнію магією. Навіщо занадто напружувати Снейпа, якщо розум Поттера все одно залишається відкритим для Тома... Хоча це я вже бурчу через те, що з-за одного дебіла, мої дуелі з хрестом стали занадто рідкісними. Напевно, що в цих тренуваннях був якийсь сенс. Так і не просто так Поттер раптово зачепився за частину думок великого темного мага. Ця подія, мабуть, є лише наслідком тренування зі Сонепом.
Тому в даному випадку моє незадоволення дещо несправедливо. Навіть Поттер заважає моєму розвитку, але я все одно готовий з цим змиритися. Хлопець все ще був потрібен директору для реалізації свого головного плану. Ну а оскільки кінцева мета цього плану - упокорення Темного лорда, то я ніколи не збирався заважати цьому. Швидше вже був готовий допомогти при необхідності в реалізації цього плану... Чого все ж не квапився показувати.
Дамбльдору тільки дай намёк на удачу можливість, так він відразу ж їй скористається ... Хоча, тому навіть не треба давати. Той, очевидно, вже і так включив мене у свій план. Не просто ж так я останнім часом, під час сніданків, відчуваю його увагу на собі. Щось тут явно не чисто, та і його навряд чи самарянська допомога в конфлікті з здебільшого моєму рідному факультету забувати ніколи. Той обов'язково мені це згадати, якщо все ж потрібна подібна можливість... Що в цьому випадку не так вже й страшно.
Наша основна мета, в будь-якому випадку, зараз збігається. Та й швидка смерть Дамбльдора мене дуже підбадьорює. Хоча, при необхідності я швидше за все можу і послати його куди подалі. Варіант зі втечум з країни зійде і для цього варіанту, ну а просто відступити, якщо директор вирішить застосувати на мені силу я швидше за все зможу ... Все ж, я маю уявлення про його силу. Я не маю впевненості у власних можливостях.
Останні місяці я тільки тим і займався, що готувався до можливого зіткнення з Томом або Дамбльдером. І в майстерності останнім часом я додав значно. Все ж розбір битви двох монстрів від магії дав мені дуже багато, так і сам я зарядився силою натхнення, то й справа вигадуючи далеко не стандартні комбінації заклинань та чар. Що, враховуючи мою старанність на тренуваннях, вже встигло сказатися на моєму бойовому стилі. Сила магії в мене знову зросла, так само як і швидкість створення заклинань... Як показала практика, рішення зубоандривних магічних завдань чудово стимулює мій розвиток.
Тож єдине, чого мені зараз дійсно не вистачає - це справжній досвід. Через що я, до слова і злюся на Поттера, що забирає час моїх дуелей з хрестним. А то ж я реально на фоні Тома і Альбуса, здавалося б, малолітнім сосунком, нехай і з великою магічною силою за спиною. І це не є добре... Я все ще не дотягую їх у магічну силу.
Ну, не будьмо про сумний, я в будь-якому випадку задоволений своїм прогресу. І особливості мого бойового стилю все ж таки можуть дозволити мені деякий час битися з двома монстрами на рівних. Все ж здатність ухилятися і маневрувати на полі бою іноді вирішує дуже багато, та й за рахунок чисто магічних здібностей я все ще можу серйозно так класти призначену пару... Особливо, якщо я забуду про будь-яку економію сили і буду битися на межі своїх можливостей.
До слова, останнім часом саме такий стиль бою я і відтачу в Тайній кімнаті. Завдяки захисній та підбадьорливій чарі я не переймаюся наслідками цього приміщення, а короткочасність таких тренувань допоможе мені забути про те, що я змушую тренування своїх дівчаток... Так, при бою на всі сто мене рідко вистачає більше ніж 20 хвилин активної чаклунства.
Після чого я ледь не трупиком валяюсь на розгарченій підлозі Таємної кімнати, намагаючись хоч трохи заспокоїти розум і тіло ... Виходить у мене зазвичай не сказати щоб швидко. Після двадцяти хвилинного «боя» я відновлююся як мінімум півгодини, перш ніж моє тіло перетягне коліти великим тремтінням від магічного переврятування і браку життєвих сил, а магів силу буде хапати хоча б на найбільш базові заклинання... Так, під час таких тренувань я зазвичай намагаюся раз у раз спустошити всі свої сили, довести себе до краю, щоб в разі реального бою мені було легше показати дійсно все на що я здатний.
Така тренування, як правило, була лише найкращим заняттям. Незважаючи на те, що мені після неї не дуже то й добре, але в плані розвитку майстерності і чистої сили та просто ідеальна. До того ж, за час подібного тренування вкрилася ще одна до слю невідома мені проблема... Цього разу фізичний план. Так, хоча моє тіло після всіх цих змін метаморфізм вже давно вийшло за межі можливостей навіть сильних чарівників, серйозні магічні навантаження все ще можуть вплинути на нього не найкращим чином.
Так, щосекундне використання відразу декількох енергозатратних заклинань не найкраще впливає на моє тіло. І навіть якщо я майже відразу навчився силою волі придушувати болючий спазми, що пробирають моє тіло при різкому відтік магічних сил, але в бою подібна дрібниця все одно може зіграти проти мене. Добре, моє тіло навіть у такій ситуації продовжує виявляти чудові здібності до адаптації, за рахунок яких я вже через місяць тренувань міг майже десяток хвилин безпроблемно витримувати звинувачений темп чаклунства.
І нехай цього поки що недостатньо, але прогрес в будь-якому випадку радіє. І те, що я взагалі помітив за собою подібну слабкість - дуже добре. Було б складно, якби щось подібне було відкрито прямо під час великої битви, коли моє життя стояло б на кону. От вже точно отримав би неприємний сюрприз, так що рішення організувати подібні тренування було в будь-якому випадку вірним.
Ну, а те що через них я більше не міг приділяти надто багато часу своїм звичним тренуванням - не так вже й страшно. Я можу в будь-якому випадку повернути ще встигаю після того, як з Темним лордом і Дамбльдером буде покінчено. Тепер такі вправи важливіші та ефективніші, і в майбутньому я про них навряд чи буду забувати, занадто очевидна від них користь.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda