Покинувши територію покриту антипартаційним бар'єром Тома, я майже в ту ж секунду активував власний порт-ключ і переміщався до затишної вітальні Блек-хауса. Дівчина, правда, кілька болісно зреагувала на переміщення в просторі, мішеком звалившись з мого плеча відразу ж після прибуття... Але це не так вже й страшно, тим більше, що очухалася та дуже швидко. Нічого серйозного з нею не сталося, просто невелика дезорієнтація в просторі і зійшла з розуму вестибулярний апарат.
Загалом, нічого серйозного, можна навіть було сказати, що мені в даний момент було ще гірше, ніж Німфадорі. Але через те, що адреналін все ще продовжував прогулюватися у мене в крові, пробиваючи тіло дрібним тремтінням. Нещодавно я забігла у непростий спосіб, як це могло здаватися. І спостереження за таким вражаючим бійом все ще давило на мою свідомість. Нехай я і не досяг ментального виснаження через безреривне розбору та аналізу побаченого мною бою, але й нейтральної енергії на все це витратив не так вже й мало.
Що в результаті вилилося у серйозну втому, коштував тільки шаленого в крові адреналіну зійти на немає. Я дійсно почувався розбитим після трагедії, але все ще відпочивати було рано. У мене там в підвалі, взагалі-то, дуже небезпечна укладена повинна знаходитися. Зі слів Чжоу Чанг, та все ще без свідомості, так і не впораючись після нещодавньої битви з найманцями. Але якщо вона довго залишатиметься такою ж нешкідливою, то майже неможливо спрогнозувати.
І нехай найманці поки все ще залишаються в пологовому гнізді Блеків, страхувати мене на випадок, якщо Бела-але зможе викинути що-небудь несподіване навіть без своєї палички, але залишати ту одну під подібним наглядом надовго мені було ніяк не можна. Хоча б через те, що особливого довір'я щодо нанятих Нарцисою магів у мене не було. За ними треба було стежити, тим більше, що вони фактично залишалися наодинці з беззахисною жінкою, яка раніше вбила кількох їхніх товаришів.
Тому, довго прохолоджуватися, відходячи від недавньої заварки, у мене не вийшло. Замість цього, мені довелося в підвал свого дому стежити за найманцями і Беллою... Тривожити останнє, поки та сама не прокинеться і не усвідомлює свого положення - не найкраща ідея. Мало що та може викинути, після недавнього бою. Вона не була винятковою, а тут ще й не найспокійніше пробудження після нещодавнього стресу може довести до повного божевілля жінки.
Ну, на деякий час та точно може відключити критичне мислення, зосередившись на одній меті — позбавитись потенційної небезпеки. І я впевнений, якщо Белла доведу до такого стану, то вона і без жодної палички може стати досить небезпечним противником. Так що ну його нафіг, краще вже я німого почекаю, коли жінка сама прокинеться і трохи заспокоїтися. Тим більше, що в "камері" Белли було заховано багато слідчих артефактів, щоб не пропустити момент її пробудження.
Та й саме пробудження, до слова, не змусило себе довго чекати. Тільки - но мені відійшло від недавнього втечі, заспокоїти власне тіло і розум, як жінка в кімнаті почав подавати перші ознаки життя. І нехай спочатку дані ознаки більше походили дрібну тремтіння і мляві спроби струснути головою, але Бела досить швидко йшла від нанесених на неї нещодавно заклинань. Навіть якщо тіло не може отримати вертикального положення, то й травма та сама вважалася абсолютною ігнорацією.
Мабуть тоді, під час бою та змогла відносно нормально рухатися з такими ось травмами тільки на хвиле адреналіну і бурхливої в тілі магії. Без цього, я впевнений, вона не змогла б так само бадьоро рипатися з майже десятком зламаних ребер і пошкодженим хребтом. Та й головою магеса стукнула більш ніж серйозно, чому зараз і мучилася, ледь-їдва стримуючи рвуючі назовні стони. Але я все одно не хотів допомагати їй оправитися від нещодавньих ран... Спочатку жінка повинна усвідомити свою ситуацію і трохи зібратися з думками.
Та й не було у тій вже серйозній травмі. Нічого такого, з чим б не змогли впоратися із зеленого зелень зі стандартного набору домашньої аптечки... Хоча переломи ребер і травма хребта - все одно занадто болючі поранення, щоб їх довго ігнорувати. Нехай навіть Белла в кінці і змогла ті дещо нивищити власної магії, чи не ївши на чисту магію замулюючи своє тіло прийняти сидячий стан у ліжку.
Мда, справді дивовижна жінка. Її, по-моєму, навіть Азкабан не зміг зламати, швидше вже зажарював і без того чудовий клинок ... Якщо так взагалі можна висловитися про живого чарівника. Але, як ні круті, саме така асоціація і з'явилася у мене в голові, коли я спостерігав за діями своєї полоненої. А це про щось так говорить... Хоча божевілля і необмежена відданість Темному лорду дещо затьмарюють враження про цю особу, особливо в світлі того, що я є ворогом Тома.
І виправити цю жінку буде практично неможливо. Надто глибоко в розум жінки проникли всілякі закладки і установки Тома. Я знаю, що Том почав вербувати цю істоту відразу ж після повернення на Британські острови. Той відразу ж побачив прихований потенціал тоді ще зовсім молодий дівчини, що так прагнула знань і сили... І працював над нею Том більш ніж ґрунтовно. Використовуючи навіть не стільки ментальну магію, як просту психологію та допоміжні засоби. У цьому то Том був справжнім майстром, та і я дуже багато від нього перейняв... Не просто так усім моїм дівчатам до певної міри подобаються всілякі дрібниці в моїй поведінці, зовнішності і навіть голосі.
Мде, перебирати подібну обробку буде ну дуже важко. Хоча я все ж спробую це зробити. Хоча б заради Нарциси, що не хоче знову втрачати рідну сестру через чужих амбіцій. Власне, саме цим я і зайнявся, тільки Беллі трохи розібратися в тому що відбувається та чутлива заспокоїтись після того, як вона зрозуміла. Хоча, коли я приходив до неї в кімнату, та все ж прибувала у стані сказу через те, що якісь гади її полонили, покалічили і забрали магічну паличку.
Мда, в такому світлі моя поява повинна була залишити не найкраще враження у жінки, нехай навіть вона і не спробувала відразу ж мене атакувати, мабуть розуміючи, що у своєму нинішньому стані та чисто фізично не зможе покинути цю кімнату. Та й маленькі хитрощі в моїй поведінці але давали про себе знати, потихеньку заспокоюючи жінку. Хоча, заспокоєм це важко було назвати, скоріше я просто фокусував її увагу на власній персоні... Копуючи деякі особливості руху і навіть повадки того Тома, в якого та жінка і була колись дуже давно за вуха закохана...
Мда, поки що це був єдиний спосіб хоч якось похитати ті ментальні закладки, що були створені в розумі жінки. Добре, я зміг просканувати розум Белли поки та була в відключці. Мені для цього навіть заходити до тієї в кімнату не довелося... Ця особлива особа була на моїй території, де магія родового джерела Блека повністю підтримувала свого господаря і активно. Якби не це, я б точно не зміг провертати подібні фокуси у своєму нинішньому стані. Ну, так, я навіть відносно легко зміг виявити всі "шрами" в розумі жінки.
Добре, більшість цих шрамів я і так знав з тих спогадів Тома, що я отримав від хреста в діадемі. Я пам'ятав, як ці "шрами" формувалися і закріпилися в розумі тоді зовсім дівчинки, запам'ятовував Том приховування цих шрамів, коли Белла вчилася ментальної магії під його початком, тільки сильніше встановлюючи роботу того розрахунків. От тільки всі ці спогади нічого в мені не зачепили, я все так само вважав Беллу зовсім чужою для себе людиною, нехай і з загальними родичами.
Та й просте знання, як будувався весь той жах в розумі Белли, слабо допомагало мені все це страх зруйнувати і розплутати... Звичайно, це не є будівництвом, але з магією все трохи складніше. Коли мова заходить про людський розум, просто ніколи не буває. Але я, як вже казав, спробую з цим розібратися... Почав з банального.
- Вітаю тебе, Белла - Майже пошепки вимовив я, зловивши трохи здивований погляд жінки і подарувавши ту звичайну для тієї усмішки... Ту саму посмішку, за якою так любив приховувати свої справжні емоції Том Ріддел.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda