- Драко? - Здивований дивом, Дамбльдор направив свою паличку на мене і спостерігав за тим, як моє тіло та обличчя швидко змінюється, повертаючись в норму. Хоча фігура від таких змін і не думала змінюватись, все ж я не зовсім в розпачі, щоб настільки радикально змінити своє тіло, що змінюється при цьому центром ваги. І нехай самі зміни не можуть як або мені зашкодити, але ось зміщений центр ваги розломає всю мою велику моторику ... Не просто так у свій час Тонкс була досить незграбною дівчиною. Та банально занадто часто і надто сильно змінювала свою зовнішність, що й призвело до цього.
Темний лорд якогось хріна повернувся на захист своєї свитки. - Трохи запихнувшись видавив я з себе, розуміючи, що Дамблдор і так про це знає, але й пояснення моєму тут присутності все ж потрібно. - Мій загін вже вважав, що повністю знищено... Моя охорона змогла на деякий час зв'язати Воландеморта боєм, дозволивши мені і Німфадорі піти з атаки, але це навряд чи надовго. - Відчитався я, спеціально згадавши прізвисько Тома. Він у свій час за допомогою магії Табу наклав на британські острови якусь подобу слідчих чар, що срабатують всякий раз коли хтось вимовляє його ім'я.
Саме за допомогою цього закляття той у свій час і зміг змусити весь магічний світ тремтіти перед його прізвиськом. Той банально висилав каракові підрозділи пожирачів в будь-яке місце, де було сказано його "ім'я". Так, жорстокі розправи над магами швидко примушували тих самих чарівників скидатися лише під час однієї згадки про сьогоднішнього Темного лорда. І нехай це був жорстокий, кривавий і в багатьох інших божевільний метод залякування, про працював він просто ідеально. У цьому випадку важко заперечити тактичний геній Тома, навіть якщо його вже ніхто не називав цим ім'ям.
А в даному випадку я використовував цю здатність відчувати « ім'я » проти нього ж самого. Мені ось кров зносу потрібен був Темний лорд тут і зараз, щоб Дамбльдор не ставив мені занадто багато зайвих питань займаючись бійкою з Томом. Зараз зависли сумніви в моїй персоні ось вже точно не варто допускати, ну а потім я зможу якось відмазатися від можливих звинувачень у свою адресу. Хоч і багато хто може подумати, що зі своєї групи я був фактично єдиним, хто вижив.
Добре, моя маленька хитрість по привертанні уваги Тома спрацювала дуже відмінно. Темний лорд майже в той же момент змінив напрямок свого руху, рухаючись у нашу з директором сторону. І Дамбльдор це відчув, різко змінивши обличчя і трохи зрушивши брови до переносника. Здається, той навіть був трохи злий на мене, за те, що я вимовив це ім'я вголос... Але я вдавав із себе варення, відігравши деяке здивування і нерозуміння реакції співрозмовника.
Темний лорд вже рухається сюди. Тобі краще б втекти швидше, Драко. - Все ж звололив відпустити мене директор, плавним рухом чарівної палички очорните коло із собою в центрі... Судячи з усього готує якийсь невеликий інтенсивний ритуал, поки є така можливість. Ну, не будемо його відволікати. Краще вже дійсно рваимо подалі від майбутнього місця битви...
Добре, найближчий лісок стане чудовим місцем для спостереження за майбутнім битвою та Дамбльдор, в разі чого, нічого зайвого не подумаєш, тому що звичайним поглядом з такої відстані буде важко щось або розгледіти. А для того, щоб « сховатись » від Тома ця проліска відмінно підійде, що і відкриє всі зайві підозри директора... Але закляття далекого бачення - дуже складні чари, що сильно виходять за навчальну програму будь-якої світової школи. Їх навіть на іспиті на майстра продемонструвати не вимагають, бо ці чари занадто спеціфірні, щоб згадувати про них на жодних екзаменах.
Загалом так, з напрямком руху я визначився дуже швидко, відразу ж почав змінювати свій вигляд і, що є сили, рванячи в потрібний мені бік. Добре, Тонкс так і не зволила зістрибнути з мого плеча, через що проблем із початком руху у мене не виникло. А те, що директор повністю оцінив мої фізичні здібності, не так і страшно. Навпаки, у цій ситуації дані знання допоможуть старому чоловікові позбутися зайвих питань.
І те, що метаморфізм у вмілих руках дозволяє значно посилювати власне тіло, просто мусив знати. Дамбльдор, як-никик, майстер трансфігурації, а дані умельці нехай і тільки в теорії, але зобов'язані знати дещо про перетворення власного тіла, що ще називають метаморфізм багато чарівників. Отже, про мої підвищені фізичні здібності той і так напевно здогадувався, навіть за останні кілька років я переховував свої тренування в цьому напрямку магії.
Загалом так, подібне розкриття моїх здібностей швидше зменшувало кількість питань до мене з боку Дамбльдора, ніж створювала нові. Хоча б через те, що тепер у мене було звичайне пояснення того, як я взагалі навчився пережити атаку Волдеморта. Та й хибне відчуття контролю над ситуацією, однак повинно було виникнути у нашого директора, все ж той тільки що розсікав один з моїх головних козирів, що і повинен відмінно розуміти...
Так, про свій вчинок я ось ні крапельки не шкодував, тим більше що Том вже наступав мені на п'ятки, так що затримуватися біля Дамбльдора і далі мені не коштувало. Я вже встиг добігти аж за кілька секунд перед тим, як над горизонтом з’явилася похмура фігурка високого лича. У мене навіть виникли підозри, що той встиг мене помітити... Але це навряд чи, в нинішньому стані я міг би відчути чужу увагу.
Хоча, думка бігти якомога далі від Темного лорда знову відвідала мою голову. І та була навіть занадто звабливою, але я все одно на деякий час забув про неї... Під час пробіжки я вже встиг трохи заспокоїтись і зібратися з думками, але вирішити на спостереження за битвою двох колосів магічного світу Британії. А все через те, що в цій битві я напевно поставлю на Дамбльдора, але старий нещодавно і так вже показав власну силу та величезний досвід.
А якщо навіть Том переможе в цьому перемозі, то після битви з директором того явно не до пошуку одного маленького Малфоя і менш маленької Тонкс... Тим більше що з виснаженим Томом навіть я мав деякі шанси на перемогу, незважаючи на гострий брак бойового досвіду. Так що так, аргументи для заспокоєння моєї параної таки малися, тим більше, що даний ризик був більш ніж виправданим...
Ось коли ще я зможу повністю оцінити можливості двох своїх головних ворогів, якщо не зараз? Сумніваюсь, що ще одна битва такого масштабу намітається найближчим часом. Воно і сьогодні зіткнення так-то було не заплановано, але раз вже даної сутички призначено статися, то й застати її вождю я просто зобов'язаний. Занадто велика, як виявилося, вигода навіть від простого спостереження за тим, що монстри рівня того ж Дамбльдора б'ються.
Тут же збиралися стукнути два кращих маги, що з'являлися на британських островах за останні п'ятдесят років... Такий бій ніяк не міг випускати з уваги. І я не збирався його упускати, все ж змінивши свої недавні плани втекти без очадок і врятувати власну шкуру ... Ну а ще мені все так само дала на мізки та сама горезвісна кров Блеків і пологовий дар до бойової магії. Я справді тремтіла від однієї думки, що поруч зі мною буде відбуватися битва такого масштабу.
І це тремтіння було просто неможливо ігнорувати. Так і Тонкс, як я зрозумів, була зовсім навіть не проти спостерігати за чимось подібним, ще раз запевняючи мене в тому, що ми з нею - досить близькі родичі і заскоки у нас іноді до жаху схожі... Але ну будемо про сумною, тим більше, що битва між двома монстрами цього світу вже ось-ось почнеться ...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda