Цього року зимові канікули стали справді чудовими. Я почав зустрічатися з дівчатами, поступово зміцнюючи свої стосунки між усіма нами. Загалом я розважався, відпочиваючи і проводячи вільний час з донечкою. Ілля вже бігав у великій блондинистій шевелюрі, хвалячи себе великими блакитними очима, і тому мені було чим зайнятися. Правда, все кілька п'єси інтенсивної активності Орден Фенікса в ці дні, змушуючи мене занадто часто відволікатися від власного відпочинку.
Але і це було толерантно, тим більше, що займався орден дійсно важливими речами, активно шукаючи хрестражі Тома та відглядаючи його активність. Завдяки Снейпу все виходило не так вже й погано, ось тільки особливих підвізок все одно поки що не було. Том, очевидно, остаточно загнав себе в клітину власної параної, приховуючи дуже і багато чого навіть від найкорисніших та схильних до нього людей.
Через це дуже і багато інформації про справи Темного лорда йшло повз наших шпигунів, які з часом ставали все меншими. Усе ж таки Том час від часу нишпорив у головах своїх співрозмовників, ну а мої люди навряд чи могли цьому протистояти. Звичайно, були у мене і "сплесні" агенти, що й самі не знали про те, як працюють на мене, але користі від них небагато, особливо коли інформація з них банально нікому забирати.
Але не суть, загальне положення справ ми все ще поки що могли моніторити. Нехай це і ставало з часом досить проблемним, але нічого. Я від своїх інвестицій минулого року і так отримав вже куди більше, ніж очікував. Хоча, зрозуміти до чого ж конкретно готуватися Том мені все таки хотілося б. А то на смерть свого фамільєра-хрестя той зреагував трохи спокійніше, ніж я від нього очікував. Навіть не побіг робити добро і справедливість, чого власне я й очікував від нового лича з нестабільною психикою.
Але мої очікування не справдилися, змушуючи мене кілька турбуватися на цей рахунок. Все ж боротися з ворогом, чиї дії і реакції буває практично неможливо передбачити через божевілля останнього, це той ще геморою... Дамбльдор добре прислухався до слів Аміто Патіл, остаточно знищивши той хрест. Отже, тепер нам фактично залишилося розібратися з однією золотистою чашею, та не надто розумною башкою Поттера. З останніми проблемами, як я думаю, особливо очікувати не варто, а ось з чашею однієї із засновників ... Можуть бути проблеми.
Гобліни, ось вже несподіванка, відмовилися видавати Дамбльдору настільки небезпечну штуковину, продовжуючи дотримуватися законів і правил свого банку незважаючи ні на які хитрощі директора. Так що на цьому фронті проблем поки що менше не стає. Особливо у світлі невизначених побоювання Снейпа на рахунок того, що його коханий лорд може найближчим часом звільнити своїх вірних співробітників з Азкабану. А якщо хтось із Лейстражай залишить свою затишну камеру, Том відразу зможе переховувати останній з хрестажів.
Проблемам, загалом, не початий край, через що я і не міг повністю зануритися в такий довгоочікуваний для мене відпочинок. Добро, дівчатка і Нарциса все чудово розуміли, дозволяючи займатися власними справами. Ну а мій вільний час ми практично весь час проводили разом, коли трахаючись акі кролики, і коли й цілком культурно відпочиваючи. Останнє відбувалося лише через бажання Нарциси і дівчат ближче познайомитися. Все ж тепер вони всі є частиною однієї сім’ї, навіть якщо й розбиті на два роди.
До того ж, мої дівчатка прийняли виклик за потребу сподобатися моїй матусі, про що остання дуже і дуже швидко дізналася. В результаті, все вилилася в невелику гру, у якій що дівчата, що Нарциса намагалися пізнати один одного краще. Остання і відверто підшукала над моїми коханками та дівчатами, в всю використовуючи свої досвіди й ушивання, бентежить дівчат через будь-які дрібні речі. Я ж дивився на все це з якоюсь дистанції, дозволяючи жінкам і дівчатам поступово звикнути один до одного.
Все ж ідея розірвати свої стосунки з Нарцисою дуже глибоко вкоренилася у моїй голові. Та й дещо незручне від того, що я і Нарцис були змушені ховатися в власному будинку, щоб не роз'єднувати свої відносини раніше часу, все ж таки прийшло. Тим більше, що я був зовсім і не проти влаштувати спільне розваги між Нарцисою та моїми дівчатами... Та б точно змогла як слід тих навчити своєї майстерності.
Тільки поспішати з цим все ж не коштувало. Я ж не хочу все зіпсувати через непотрібну поспіху, та й не готові ще дівчата для подібних секретиків. Максимум - я міг дозволити дізнатися про все Чжоу Чанг і то тільки через те, що та була моєю рабинею, а слова без мого дозволу сказати не могла. В іншому ж мені краще виявити крапельку терпіння, хоча навіть це і означало б, залишитися ще як мінімум на пів року без шикарних мін моєї мамилі.
Так, майстерність матусі справді мені сподобалася, дуже швидко підсівши на новий вид задоволення. І все ж дівчатам до цього майстерності, уваги до дрібниць і завдашньої ніжності було ще дуже далеко. Я почав навіть кілька розчаровуватися в їх навичках, абсолютно відкрито порівнюючи їх з таковими у Нарциси... Але це нічого, якщо вже все піде за моїм планом, то після п'ятого курсу кожна їх дівчаток отримає ексклюзивні уроки від Нарциси. Ну а поки що нехай притираються один до одного, благочас терплять...
Крім того, я не просто так взяв собі такий довгий відпочинок, займаючись лише налагоджуванням стосунків у сім'ї. Ні, це звичайно теж було неймовірно важливо, але головною моєю метою був все ж відпочинок... Відпочинок перед дуже складним періодом тренувань і боротьби з Темним лордом. Все ж я не забув останні слова Аміто, остаточно переконавшись у тому, що з Томом треба розібратися якомога швидше. Поки міністерство ще не встигло пастити під впливом його впливу, а я все ще можу спокійно вести свій бізнес ...
От тільки розібратися з Томом - це ще завдання, особливо зараз, коли він оточив себе союзниками і повністю відновився після воскресіння. Чесно, мені зараз навіть уявити складно реальний спосіб вгамувати того раз і назавжди ... Але дещо на мій план вже є. Ось тільки реальними вони стануть лише в разі того, якщо у мене вдасться найняти досить сильних магів з-за кордону ...
Проблема лише в тому, що такі люди зазвичай чхати хотіли на просте золото, а домовлятися з ними майже завжди, доводиться особисто, і це дуже ускладнює справу. Я маю достатньо особистої сили, щоб не ставитися до таких розмов як у минулому. Хоча, тим самим прихильникам Гріндельда, що й досі вгамували не тільки виживання, але і досягти досить теплого місця по всьому світу, взагалі плювати на мою силу. Ті магів і посилше бачили..
Отже, деякі з нас на вирішення всієї цієї ситуації у мене є, ось тільки із реалізацією поки що є проблеми. Так і варіант з особистим втручанням у все це лайно, я, як би не сумно було це визнавати, відкинув. Ну не встигаю я досягти потрібного рівня сили, щоб хоча б з якимось переконанням говорити про власне виживання у прямому зіткненні з Томом. Сумно, але цілком очікуємо, нехай і неприємно. Особливо огидно стає від того, що я фактично збираюся довірити свою подальшу долю і долі моїх дівчат, в чужі руки.
Аж зла тремтіння пробивається від подібного розкладу. Мені явно проти цієї ситуації, тим більше що набір потрібних людей у мене таки є проблеми... Мда, давайте не будемо про це, тим більше, що попереду мене чекає ще три чудових дні в оточенні дівчат і тілесних утіх, щоб сумувати через таку нісенітницю. Я ліпше відтягнуся, перш ніж знову з головою пірнути у тренування та інші турботи.
Так, так і зроблю, тим більше, що дівчата обіцяли влаштувати мені невеликий сюрприз цього вечора ...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda