Незважаючи на те, що наше весілля з Дафною стало досить сенсаційним явищем для всіх студентів Хогвортсу, то довго увага до наших персонів не тривала. Навіть якщо ми зараз були єдиною одруженим парою в Хогвортсі, що лише додавало зацікавлення іншим, новина про нашу одруження насправді недовго забирала розуми учнів... Нова посада Амбридж з ліхвою перекрила плітки на наш рахунок, хоча навіть багато хто і продовжили обговорювати цю тему, особливо коли мова заходила хоч про щось пов'язане із романтикою.
Але так, загалом, все досить швидко повернулася на круги своє, виключаючи тільки відносини в моєму найближчому оточенні. Та все ж дівчата досить ревниво відреагували на те, що Дафна тепер теж спокійно обшивалася в моєму ліжку, переходячи у своїй діяльності навіть Чжоу Чанг ... Що і не дивно, все ж я досить довго мучив дівчину сподіванням, ось та й вигородилася за моєю увагою. І хоча вона досить стримана, але дуже швидко залежала від сексу.
От тільки якщо сама Дафна ніяких проблем з цим не мала, в всю насолоджуючись новим для себе досвідом, то ось інші дівчата ... Можна сказати, що образилися на те, як та легко оцінила себе. І це зараз говорю не про своїх кігтевранок, все ж Чжоу і Місяць в будь-якому випадку з завидною регулярністю виявляються у мене в ліжку. Ні, це Пенсі та сестри Патіл. Вони не дуже задоволені тим, що є єдиними « нецілованими» дівчатами в моєму оточенні.
І якщо сестри все ще могли себе стримувати, чудово розуміючи, що вже через кілька місяців ті ж самі змінили прізвище, тільки тепер на "Бляк", то ось Пені... Моя вірна помічниця дуже страждала на двох ролях, безнадійно відставши Дафни в їхньому протистоянні за мою увагу. І з цим треба було щось робити, але її я дійсно ціную, та й причин і надалі тримати ту на « голому пайці» вже як би не було.
Це раніше я стримував себе в її відношенні, чудово розуміючи, що Дафна мене не пробачить, якщо я проявляю додаткову увагу у бік її подруги-соперниці. Але зараз ситуація дуже змінилася, розв'язавши мені руки щодо милі Паркінсон. Ось тільки я все одно кілька зволікав з цим кроком, не бажаючи псувати неприємну сімейну іділлію, що виникла між мною та Дафною. Правда, не можна було довго з цим тягнути все одно, а тому я таки призначив "зустрічу" з Пенсі наступного тижня.
Це, як мені здалося, влаштували взагалі всіх. І Пенсі була шалено рада, що я в кой-то вічно звернув на неї увагу саме у цьому плані, і Дафна була задоволена тим, щоб ще шість днів міг задовольнятися своєю перемогою над суперницею. Хоча, на мою думку, та буде задовольнятися своєю перемогою і після того, як я затягну Пенсі в ліжко. Та все ж та стала моєю дружиною, що для дівчинки було особливо важливо... Але статус цієї особи означав дуже багато, через що та не заздрила мені до «людниць і рабів ».
Але не суть, головне, що з цією проблемою я ніби розібрався, позбувшись зайвих думок і знову зосередившись на тренуваннях... Навіть якщо ця Амбридж хотіла трохи підвезти мені настрій, намагаючись записати собі в помічники. Добре, я вчасно помітив її наміри, чітко пояснивши, що мені зараз не до цього, Я цьому влітку буду на вправність здавати, так щоб мені потрібно тренуватися в поті обличчя ...
До речі, легенда про те, що я збираюся ще в шкільні роки здати на майстерність по чарам, існує вже дуже давно. І все ж навколо нас ніяк не могли не помітити моїх щоденних, регулярних відлучок, через які, в якийсь момент, до мене виникли деякі питання у тих же старост і педагогів, що хотіли тримати нехай і уявний, але контроль над життям студентів. І тоді виникла легенда про те, що я хочу найближчим часом отримати майстерність по чарах.
І тут мало того, що подібні відповіді всіх влаштував, а вчителі ще й балів за зусилля накинули, так адже у мене реально були всі шанси отримати цю майстерність навіть минулого літа. Все ж, я маю достатньо знань і навичок, пам'ять Тома та багатозначна практика вже досить давно вивели мене на той рівень, при якому я б досить вільно міг отримати цю майстерність. І не отримав тільки з небажання привертати надмірну увагу до власної персони в такий неспокійний час... Ну і перед Томом можливості світити не хочеться, звичайно.
Але так, при бажанні я дійсно міг здати на майстерність в чарах. Тим більше, що знайти майстра, який би погодився отримати певну суму за те, щоб перевірити мене перед комісією, не так вже й складно. Ну а мої навички та особисті розробки в стихійній магії вже більш ніж достатньо, щоб до решти чар ніхто і не виявляв особливого інтересу. Все ж таки, у плані природи я дійсно сильний... Взагалі, в мене є чари на дуже хорошому рівні, навіть якщо опустити невербальне і безпорадне чаклунство.
Хоча і фінікійну магію можна називати моїм конем. Не просто так я навчився всі чотири основні вірші на тому рівні, коли навіть поєднання віршів дає мені з відносною легкістю. І це я ще не кажу про те, що мої тренування не пройшли даром, дозволивши мені використовувати деякі вірші і без допомоги палички ... Звичайно, створювати крижані статуї або величезні щілини в землі без палички я поки що не міг, але який-небудь вогненний вихор мені цілком під силу. Але вогонь і вітер спочатку були мені набагато легшими, ніж інші стихії.
А взагалі, якщо так замислитись, я дійсно зробив ну дуже серйозний стрибок в уміннях, особливо якщо порівнювати з тим, що було після поглинання другого хреста. Просто небо і земля, особливо якщо згадати про контроль магії та кількість цієї самої чаклунства... Так, мені однозначно є чим пишатися. Правда, параноя підстерігається постійним почуттям небезпеки просто не дозволяє мені насолодитися власним успіхом... У звичайний час.
Зараз же, коли, у зв'язку з власною весіллям і усвідомленням того, що я починаю перегорати, але дозволив собі кілька додати темп тренувань, прогрес став особливо заметений... Особливо через те, що я в кой-то вічно дозволив своєму магічному резерву заповнитися на всі сто, не намагаючись злити той при перовій ж зручної можливості на ту саму безалокову магію. Знаєте, коли мене відпустило відчуття перманентної спустошення, я навіть почав впиватись власними силами і фальшивим почуттям всеохоплюючої сили.
Не найгірша робота, скажу я вам, тим більше, що впевненість у власних силах дуже важлива для магів, але зазнатися мені все ж не варто. А варто замислитись над тим, де отримати трохи більш серйозний досвід магічних битв, ніж той, що я отримую останнім часом під час сутичок зі змією зі свого факультету ... На жаль, у мене не було особливих ідей для реалізації, а тим більше, що я зараз замкнений в замку.
Але знаєте, як іноді в таких ситуаціях і буває, рішення найшло мене само собою. Ну, або якщо бути трохи конкретніше, то знайшов мене Снейп, все так само захоплений за мою шкуру, тому і бажаючи перевірити рівень моїх навичок на собі ... Чи варто говорити, наскільки своєчасною була ця пропозиція? Думаю не варто. Правда, поспішати з демонстрацією власних навичок я не збирався, відмінно знаючи, на кого мій хрещений працює.
Спочатку я мусив вимагати декану присяги, що ні Том, ані Дамбльдор не дізнаються про результати мого "тестування" без моєї додзвону. І, на моє здивування, Снейп повністю схвалив такий підхід, погодившись на клятву, нехай і деяким бурчанням. Все ж магічні клятви на себе вішати йому ось точно не дуже те і хотілося, але й недовіра, а точніше здорова обережність, з мого боку, того повністю організовувала. Тим більше, що його пропозиція само по собі було досить підозрілим ...
Але не суть, головне, що "складні тренування" зі Снейпом в кой-то вічно повернулися, нехай тепер вже і у декілька інших форматах...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda