Протистояння з рідними факультетами поступово набирала обертів. Дедалі частіше студенти слизіна висловлювали своє незадоволення нашою компанією. Все частіше наші з Пенсі рішення, як старост, викликали серйозні обурення з боку інших змійк, навіть незважаючи на те, що помилок ми не допускали і навіть Снейп, не зміг би нам щось передбачити при всьому бажання. Пенсі бездоганно визбрила статути і свої обов'язки, а у мене й без цього був пристойний досвід роботи старожа.
При цьому Том, у свій час, теж отримав багато підляшок на цій посаді. Все ж він був напівкровним, що обійшов багатьох чистокровних чарівників з факультету, і також мітили на посаду староста, так що деякий тиск із боку школи на того теж видавалося. Правда, у минулому факультет був далеко не такий дружній через повсюдну конкуренцію між студентами, що і тиск на Тома, в результаті чого обмежувалося пустими погрозами та рідкісним « жартом » для студентів, а це не так вже й страшно.
У моєму ж випадку конфлікт відбувся відразу з усім факультетом, через що слезеринці діяли куди як сміливіше, не соромлячись вдаватися до магії, особливо коли ніхто цього не бачить. При цьому тиск піддавався не тільки я, але й мої дівчатка, що ще більше посилювало ситуацію... У певний момент я навіть вирішив забути про прохання Снейпа і директора, почав відправляти студентів рідного факультету в лікарняні крило. Це було настільки масовим, що навіть інші школи, які зазвичай не втручалися в внутрішню кухню зміїв, виявили зацікавлення.
Правда, ніхто так і не відповів їм, але політика факультету така: всі конфлікти між зміями вирішуються всередині школи, створюючи зовнішня єдність у школі. У будь - якому разі, я був лише на руку і не хотів дозволяти своїм противникам виявляти ініціативу. Гра від захисту - це взагалі не про мене, та й "шукувати" над однокурсниками у мене виходить краще ніж у будь-якого там Уїзлі.
Правда, у світі всієї цієї війни на факультеті, оний факультет дуже активно втрачав балли. Проте студенти не мали достатньо часу до навчання, хоча це й не стосується перших трьох курсів. І це при тому, що самі потасовки майже ніколи не були виявлені вчасно — тільки непокаяних студентів, які залишалися після мене або моїх дівчаток. Через що, до слова, я майже завжди виходив сухим з води. Ті, хто втратив погану гордість, не могли розповісти про свою провину...
Особливо сумували ті, кого своєю прокляттям обрала Пенсі. Її донедавна ніхто сильною чарівницею не сприймав. Навпаки, вважалося простим придатком до мене. Простою дуркою, що про власну думку навіть не чула і чиє коло інтересів обмежується сплетіннями Хогвортса. Про те, що її прокляття вже зараз здатні вразити когось на зразок мене, до недавніх про ніхто, ось жарт, не знав. Хоча в останні роки люди вважали мене не найсильнішим чарівником, я вже колись демонстрував свою силу.
Але не суть, головне, що в прямому протистоянні - я, Пенсі з Дафною, на яких і зосереджувалися студенти слізеріна останнім часом показали себе з найкращими сторони. Звичайно, у дівчат з’явилися травми, в тому числі магічні шти. Це я вмудрявся виходити сухим з води завдяки гнітючому магічному перевагі, якому-нику досвіду, а також часом прорізаному дару бойової магії. А дівчатам іноді було дуже важко, і я не намагався захистити тих від небезпеки, дозволяючи самим набивати шишки та братися за досвід...
Добре, що вони спокійно прийняли такі спонуки і не ображалися на мене. Хоча, тут також відіграв роль той факт, що дівчаткам і самим хотілося перевірити свої можливості. Та й ті, хто ображав мене за це, воліли знати самі. Щоправда, іноді тих треба було відправляти у лікарняне крило разом з цими напасниками... Але мені не завжди вдавалося досягти своєї мети, щоб допомогти.
Наприклад, деякі прокляття, що наздоганяли дівчаток, можна було зняти тільки за допомогою дійсно досвідченого фахівця, кому я поки що не є. Та й ті ж переломи іноді були занадто серйозні, щоб простий косстерост міг з тими самими допомогти ... Але в загальному, мене протистояння з рідним факультетом було дуже важким. І не тільки тому, що ми досі тут. Ні, незручностей від даного конфлікту було занадто багато, щоб подібна дрібниця могла мене заспокоїти.
А ось те, що моя компанія, нехай і не в повному складі, отримує досить корисний досвід - вже дуже добре. Та й обережно в кой-то повіки почала виявлятися у дівчат, змушуючи тих куди більш уважно ставитися до власних речей, на які часто повиішали прокляття і тим більше до їжі, зілля в якій поставали регулярно... Та що вже там, подібні конфлікти були корисними і мені, дозволивши розвивати один з найскладніших у подоланні пологових дарів, що в мене взагалі був. І нехай прокидався той тільки при дійсно серйозній небезпеці, що сталася не часто, але навіть так я зрушився з мертвою точки, чому і радів.
До того ж, все це дозволило мені досить точно визначити славні види Англії, що вже перемітилися під початок Темного лорда. Та не просто визначити, але і почавши на тих активно населяти по всіх фронтах, позбавляючи фінансового та політичної сили... Іноді навіть до усунення подібних родів ставалося, якщо ситуація дозволила йому виправитись і не заляпалася у всьому цьому лайні, а також само виправлення було достатньо прибутковим.
Звичайно, деякі чарівники почали розуміти звідки дме вітер. Той же Дамбльдор намагався повернути нас з Делфіною, на черговому зборі ордену, коли цей збір закінчився і ми залишилися наодинці... Але нічого у нього не вийшло. Ми з леді Грінграсс тут поснулися, сславившись на те, що це справи роду, та й загальній справі нашого ордену ніяк не заважають.
Звичайно, багато хто не погоджується з цими аргументами, але зрештою директор все - таки відступив. Очевидно, що ми не відступаємо від своїх слів і прогнутися під нього в даному питанні. І він, мабуть, повністю оцінював свою вигоду. Але Дамбльдор - не та людина, що може не помітити очевидного, все-таки не перший рік в політиці... І повірте мені, коли того вимагає ситуація, даний старий з легкістю забуває про всі свої слова, що він так любить штовхати. Але на одній вірі в добро далеко не поїдеш, і другий шанс - річ не дешева.
Але не суть, адже деякий профіт від усього цього конфлікту в стінах Хогвортсу я отримав у будь-якому випадку. А те, що деякі мої противники в стінах школи раптово ставали сиротами — не так і страшно. Практично всі вони навіть і не підозрювали, на кому висить кров їх батьків, все я волів працювати чисто, хоча для цього й доводилося сильно переплачувати найманцям та професійним вбивцям... Вихід на яких я отримав менше року тому, але вже в всю тих користувався, поправлено плаття німецької гільдії обертів-наемників, як вони офіційно представлялися у світі.
Ну а ті кадри, що ж умудрялися позначити мене своєю метою для кривавої помсти, вже дуже скоро повинні будуть зникнути... Звичайно, поки триває навчальний рік, Дамбльдор швидше мене зі школи турне, ніж дозволить пролитися крові, але його захист діє лише до найближчих канікул. Варто зазначити, що кадри виявилися досить і дуже мало - всього двоє хлопців-братів зі старшими курсами, повернутися додому на канікули, як назад до школи ті вже не повертатися. Мої люди про це подбають...
Правда, найближчим часом мені варто було б трохи притихнути. Все ж знищення відразу чотирьох досить відомих родів, нехай ті і складалися в основному з однієї сім'ї, та й взагалі мало кого хвилювали, якщо вже на те пішло - це доволі серйозна причина для хвилювання серед інших чарівників. Тим більше, що дані "таїнальні" вбивства отримали досить широку в газетах, хоча ті поки що і списували на напади бродячих перевертнів... Що не так вже й далеко від правди, якщо подумати.
Але не суть. Продовжувати в тому ж темпі мені у будь-якому випадку не варто. Це не випадковість, коли я знову замовлю у німецьку гільдію найманців. Не варто зайвий раз ризикувати, та й директора нашого провокувати не вартує. Нехай зараз Дамбльдор і відступив, але чи мало, що той думає, варто нам дійсно піти проти його планів ...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda