На жаль, учні Слізерін на нашу компанію почали буквально другий день навчання. І те, як мені здалося, перший день нас особливо не чіпали через те що старші студенти цього самого дня все ще відходили від святкової пиятики, в якій я у цьому році брав участь не був. Теж, між іншим, дуже однозначний жест свого несхвалення в моєму напрямку. Але я його повністю проігнорував, так само як і решта напруженості на факультеті, очікуючи коли мої « противники» зроблять перший крок.
Добре, вони вирішили діяти досить швидко і саме так, як я очікував від них... Те, що я не вважаю за небезпеку, прямо в лоб намагалися натиснути на мене, « повідомляючи про те, ніби я більше не лідер їхньої школи». Ну, ще й натякнули на фізичну розправу якщо я раптом не правильно зрозумів делегацію... А делегація зібралася поважна. Мій колишній сусід Теодор Нотт, і його нові підспівували з шостого та сьомого курсу.
Не варто пояснювати, що лідером для цієї компашки стало те, як його батько тепер є одним з найсприятливіших лордів світу. Пацан ще банально не звик до своєї важливості, хоча вже і почав тієї насолоджуватися. Але це лише його проблеми, тому що я то своє місце якраз прекрасно уявляв, про що і повідомив хлопцям у вельми різкому вигляді...
Ні, жодних лайок чи зухвалої агресії, лише маска ідеального аристократа в кошару до стада свиней. І цей образ було більш ніж достатньо, щоб вже смакували власної важливості хлопці, нехай і не в тій же мірі, що й Нотт, навряд чи з кулаками на мене кинулися, давши волю емоції. Для них навіть моє становище лорда двох далеко не найбідніших родів різко зникло... Що і не дивно. Лорд то після своєї величі навряд чи залишить мені моє життя, я вже не говорю про багатство і вплив.
Отже, мій теперішній статус у суспільстві дійсно мало турбувало моїх « противників». І в той же час вони були повністю впевнені у власній силі тут і зараз, через що Усний конфлікт ще швидше переріс до магічного потасовку. Правда, воно не тривало довго, адже на піднявся шум відразу ж прибігла Маккошка, але мені і цього вистачило, щоб прояснити хлопцям дещо важливе на свій рахунок... Але я був переконаний, що « співчутливі» безсумнівно запам’ятають мої пояснення...
Ну, може бути все крім Нотта. Він, наче той найближчий до мене, прийняв на себе перший удар — що став для нього і останньою. Мій "танран" буквально вражав малого у стіну, зламавши йому палицю, праву руку і нагородивши ще десятком не настільки серйозних травм від зіткнення зі стіною. Хоча, може бути так, що травми там цілком серйозні. Все ж головою той приклався неслабо, не просто так же його скулеєння виявився тільки після того, як декан грифіндора, акі роз'яснена кішка накинулась на мене...
Зрештою уся ця ситуація коштувала сотні балів, а мене майже силою притягли прямо до директора. Хоча Дамбльдор і сам чудово розумів, що конфлікт між мною та іншими студентами в факультеті неминучий, через що й закрив очі на нещодавній бій. Так що там, даний старий взагалі став на мій бік, викликав до себе та інших учасників швидкісної бійки, як тільки тих випустили з лікарняного крила.
Таким чином, він трохи залякував « сторожів у Пожирачах смерті» і змусив тих продовжувати діяти куди обережніше. Що й не погано, адже влаштовувати постійні потасовки у коридорах школи - кілька не в моєму стилі. Я й надалі не буду захищати себе, бо мої противники вже встигли показати мені свої наміри. А як відомо, найкращий захист - це напад, який я ось обов'язково організую. Нехай, можливо, і не своїми руками, хоча там вже як піде. Заради простоти та зручності я міг би і ще раз розмитися з хлопцями, показавши їм свої навички не тільки в « боєвій» магії, але й у прокляттях.
Правда, я не став поспішати з усім цим, добре розуміючи, що певний запас часу у мене є, а Дамбльдор навряд чи радітиме, якщо я і далі чинитиму заколоти на його території. Тому не варто поспішати з розправою. Та все ж у мене зараз було багато інших справ, щоб не сильно те й турбуватися про такі дрібнички. Тим більше, що моїх дівчат ті поки що не стосуються, дозволяючи тим практично вільно влитися у навчальний ритм...
Що було не так вже й складно, адже вони і так все літо провели за тренуваннями, а задані нам конспекти та іншу домашню роботу ми всі дружно вирішили просто купувати у когтевранців. Добре, що ті старі підробляли для інших учнів різну роботу за гроші і таким чином дозволяли їм не витрачати свого « цінного часу» на ерунду. Щоправда, у нашому випадку час для нас вартий більше будь - яких грошей, і навіть легке обурення Снейпа нашим шальництвом ні на що не впливало.
Хоча на зіллях стало менше проблем. І без того похмурий декан, через всю цю каначі з відродженням Темного лорда і шпигунажем на обидва фронти, остаточно втратив будь-які натяки на добрий настрій. Через що його учням інколи доводилось особливо весело на заняттях. Добре, що такі предмети не дуже вплинули на нас...
Щоправда, всі вони в будь-якому випадку відтепер подобаються мені менше ніж ЗОТІ. Так, новий професор з цього предмету нехай і не соромиться показати всім своїм говнистим характером, але Слізерінцям мозок зовсім не виносила. Чим я і використовував «легка» філонія у тій на парах, займаючись замість нудного переписування книги медитаціями з магії крові... Дуже складні медитаціями, через що Амбридж іноді лягала мене на тому, що я « сплю » з відкритими очима на її заняттях... Але я так і не отримав покарання, хоча та призначила мені пару відробок у себе.
Все одно дані відробки в пошматуванні перетворилися на ставки за чашкою чаю, нехай і не найбільш приємними темами для розмови... Але це не так вже й погано. Тим більше, що з моїм шаленим темпом життя часу на розпитування чаю якось весь час не знаходиться. А я люблю чай, навіть якщо в ньому час від часу з’являються мікродози зеленого болта. Право слово, це така дрібниця, тим більше, що моє тіло зовсім без проблем перетравило б чисте зілля.
Слабо діючі елементи на мене зараз вважаєте що зовсім і не діє, особливо якщо мова заходить про щось впливає на свідомість. Комбінація убойного імунітету і божевільного, але в цілому контрольованого метаболізму в купі з ментальною магією дозволила б мені, хоча й тільки в теорії, перетравити навіть щось на зразок "зеля істини". Хоча, звичайно, зайвий раз ризикувати я все одно не хотів би, але вже базікати по чому даремно від пари крапель слабо діючої зілля я точно не стану ...
Хоча влаштувати маленьку полянку міністерської жаби, за її не найоднозначніші наміри, все ж варто. Добре, в Хогвортсі дійсно багато людей, яким ця особа прийшла не за смаком, так що на мене навряд чи хтось подумає... Тим більше, що Місяць точно не буде проти мене допомогти в маленьких розиграші, прикривши мене і дозволив малость початати над одягом Амбридж ...
А там, можна буде дівчинці і "нагороду" вручити за те, що та так довго дозволяла мені себе дослідити. Та і минулу допомогу забути не варто, тим більше, що сама Місяць вже в достатньо море дозріла як дівчина, щоб я почав серйозно заглядатися на неї ще взимку минулого навчального року... Так що так, настав час платити по рахунках, тим більше, сам я ось не крапельки не проти повернути дівчинці борг ...
Правда, після цього мені в будь-якому випадку потрібно буде подумати про те, як заспокоїти інших своїх дівчат, що так і бур'яни залізти до мене у ліжко... Добре хоч чекати мені доведеться не так вже й довго. Я вже домовився з Дельфою про те, що у цей Галовін про повний магічний обряд для нас з Дафною... Нехай це і кілька швидко, але в світлі подій, коли будь-хто з нас може легко позбавитися життя, цілком прийнятно.
Правда, сама Дафна поки що про це не знає, так що буде для неї невеликий сюрприз. Добре, все підготувалося до ритуалу взяли Дельфіна і Нарциса. Ну і я поменшаю участь, все ж повний доступ до пологового джерела Малфоїв є тільки й виключно в мене.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda