Поки наняті Дельфіною і Дамблдором майстри працювали над створенням дійсно надійного та прихованого від зайвих очей сховку — нової штаб квартири Ордена Фенікса, я зосередився на власних справах. І ні, проводити незаконні обряди над чужими хрестражами я не квапився, нехай і дуже хотів швидко з цим розібратися. І навіть наявність всіх потрібних мені інгредієнтів не вдалося змусити мене засісти в ритуальному залі. Були справи і важливіші...
Так, безпека моїх дівчат була для мене все ж важливішою ніж перебування останніх хрестражів Темного лорда. Особливо коли ця безпека виявилася під такою загрозою. Дивні шевщення в Міністерстві, а також відверта зацікавленість деяких осіб моїм найближчим оточенням змусили рівень моєї параної злетіти до неба. Я банально злякався, що Воландемор може на все плювати, лише значно більше вдарити по мені особисто, нехай і через моїх близьких.
І цей страх змусив мене відкласти всі свої справи на потім, натрапивши в гості до сім'ї Лавгуд. При цьому я прибув до них не лише для того, щоб забрати Місяць у себе в гості. Я і про батька дівчинки не забув, прямо тому що в зв'язку з відродженням Темного лорда його життя знаходиться під загрозою так само як і життя її дочки... І якщо за безпеку Місяця я можу довіритися своїй голові, то ось самому Ксенофілусу краще б звалити з країни кудись подалі ...
Так, пояснювати дорослому, так і не зовсім адекватному чарівнику, чому саме він повинен звалити свою доньку мені - це ще заняття. Але я все ж таки впорався, з допомогою Місяця, що і сама несподівано заробляла безпекою свого батька. І нехай ясно пояснити, як саме відродження лорда пов'язане з небезпекою конкретної для його сім"ї я так і не зміг пояснювати, банально не бажаючи розкрити деякі карти, але цього й не потрібно. Довір’я чоловіка до думки його дочки виявилося достатньо, щоб той погодився на деякий час звалити з країни свої знайомі у Францію.
Луна ж успішно переїхала до мене на Гріммо дванадцять, опередивши тим самим Пэнсі, що прибула акурат наступного дня. При цьому вона сама прибула, залишивши своїх батьків толи в Іспанії та Італії. Я особливо не цікавився, де зараз ховається чета Паркінсонів. У мене й без того було багато справ, але я вчасно закінчив прибирання вдома.
Єдине місце, яке я не дозволив своїм підопічних — бібліотека дому. Я ще не встиг розібратися з тим, що в бібліотеці зберігається лише витягнувши особливо темні артефакти, кімі і були деякі книги з бібліотеки. Та й нічого дівчатам було робити в бібліотеці, нехай вже між собою розважаються, тим більше, що вже наступного дня до нас почали прибувати майстри, які і взяли моїх дівчаток у обіг. Ну, відразу після того як уклали зі мною повний магічний контракт.
А контракт той був більш серйозним. Навіть знайомі мені чарівники були змушені зробити висновок, щоб повністю заспокоїти мою розлучену параною. Кончено, далеко не всі були задоволені подібним розкладом, особливо голосно обурювалася майстерня проклять, що вже друге літо збиралася навчати Пенсі, але в кінці кінців все одно повісили на себе кайдани контракту. Гроші на кону стояли занадто серйозні, щоб обурюватися, та і нічого екстраординарного, якщо як слід вдуматися ми не вимагали.
Але це так, дрібниці, я б навіть сказав просто черговий робочий момент, з яким ми швиденько розібралися. Крім того, окрім вчительки Пенсі ніхто не обурювався через умови, на які йшли. Олександр Фішер, мій майстер метаморфізму і дуже позитивний дядьок, що якби не різниця у віці, міг би навіть стати мені другом, то й взагалі вгамувався б однією своєю присутністю швидко перевести атмосферу на позитивну, а навіть робочий лад.
Правда, сам Олександр, як і міс Аддерлі, що була запрошена мною для продовження мого навчання зцілення цілодобово, поки що залишилися без роботи. Оскільки я був тимчасово недоступний для тренування, то не міг ні в якому разі розважатися, ні від того, щоб розважати себе перед іншими. Усюди було багато майстрів.
Все ж, я здобував освіту своїх дівчат більш ніж серйозно. Навіть для Місяця запросив майстра по чарах, хай та нічого подібного від мене і не просила... Але я все ж вирішив, що не гоже це - залишати дівчинку без нагляду. Ну а навички в чарах тієї точно зайвої не будуть, навіть якщо через свій дар та цілком собі могла б обійтися і взагалі без звичайного чаклунства... Ну а ще мені було банально боятися залишити цю окрему людину без будь-яких занять. Раптом і до мого пологового джерела підключиться, як вже зробила це з джерелом Хога.
Правда, залишати ще не найстарішу магічницю, нехай і з перснем майстра чар на правій руці, наодинці з Місяцем я вважав надто жорстоким. Світле волосся, коли не відіграла свою роль дівчата-чудачки з факультету воронів, могло бути досить важким у спілкуванні людиною. Не покращуйся тій її новопризначений майстер, як найнятою мною чарице швидше за все довелося б погано.
Так що так, разом з Місяцем має тренуватись ще і Чжоу Чанг. Але за останні роки вона стала особливо близькою з Місяцем, у тому числі в ліжку, якщо вже на те пішло, так що в разі чого, вона навіть точно зможе пристроїти дитину. Ну а якщо навіть і не вийде, то самій китаєцьці в будь-якому випадку варто було опрацювати свій розвиток, поки я шукав для неї, та й для самого себе, хорошого майстра у магії крові.
З цим у мене були деякі проблеми. Адже серед людей залишилося не так вже й багато магів крові, а ті, що все ж таки є, давно сидять на повідці у міністерства магії своєї країни. Переговори ж з вампірами поки що йдуть вяло. Єдиний клан господар вночі, що зараз живе на островах, раніше тісно співпрацював з Волдемортом. Навіть магічний контракт, знаєте, не панацея, особливо коли мова заходить про васпіри.
Ось і доводиться мені домовлятися з німецькими вампірами, через хрінову тучу посередників, що не дуже то й прискорює справу ... Отже, Чжоу доводиться поки що займатися чарами, таланту до яких у тієї я б не сказав щоб дуже багато. Але це нічого, рано чи пізно дівчинка все одно виявить себе в всій красі. Тим більше, що на вже зараз далеко не даремна для мене.
Так, поки що тій важко дається роль моєї помічниці, але завдяки посильної допомоги з боку Нарцисси, що інструктує дівчинку через банкнот із протієвими чарами, справа не стоїть на місці. Я впевнений, що через кілька років дівчинка спокійно займе роль самої Нарциси підле мене і візьме на себе більшість не особливо важливих справ мого роду. Поки що мені і самому доводиться часто втручатися в все це, активно цікавлячись справами сім'ї та сімейним бізнесом.
І я вас запевняю, це далеко не найцікавіша частина мого життя, тим більше що справ у мене і без того вище даху. Та й взагалі, я більше люблю витрачати гроші, ніж заробляти їх... Але не суть, скаржитися мені все одно не на що, більша частина фінансових турбот все ще обходять мене стороною. У мене й правда є справи і важливіші. Те ж саме підготовлення до ритуалу пошуку інших хрестражів вже декілька днів, як завершене. А значить мені треба було б уже опрацювати дані питання впритул...
Благо, ритуальний зал Блеків дозволяв мені спокійно провести всі потрібні ритуали, не випустивши жодної еманації темної магії не те що за межами будинку ... Навіть у самому домі ніхто нічого не відчуває, чим я і збираюся скористатися, провівши ритуал уночі. Розрахування ритуалу в будь-якому випадку не прив'язують мене до якогось конкретного часу, ніж я з задоволенням і скористаюся.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda