Другий етап чемпіонату закінчився цілком стандартним. І навіть те, що Флер не впоралася зі своїм завданням мало вплинуло. Її сеструнку в будь-якому випадку врятував Поттер, за що отримав свою порцію слави... Яку той в черговому раз мимовільно профукав, навіть від вдячності Флер відмовився, незважаючи на те, що дівчина дійсно хотіла того подякувати, не роблячи подібних речень з простої ввічливості.
Ну гаразд, добробут хлопця мене хвилює в останню чергу. Хоча, звичайно, трохи поворухнутися над гриффіндорцями я просто не міг запустивши слух про найзвичайніші відносини між Поттером і Уїзі-шестим. Не, ну а що? Всі інші чемпіони рятували своїх пар з балів і родичів, а Поттер рятував Рона. Це навіть на перший погляд викликає деякі питання, коі я і поставив громадськості.
Не прямо звичайно, а через безліч пліток, які мене ще з другого курсу. Добре, відповідь учням вдалося знайти самі, почав поглядати на парочку Гриффіндорців з деяким розумінням ситуації... Я ж знатно сміявся з реакції хлопців на подібні погляди від оточення. Особливо косметична ситуація ставалася через те, що хлопці не дуже добре розуміли, як це відбувається, а відсутність у обох дівчат... Загалом так, мій жарт вийшов до безособовості вдалої.
Правда, мені було кілька не до цього. Я навіть такі випади в сторону Поттера робив швидше по інерції і не гаючи на це навіть пари зайвих хвилин свого часу. Мені було не до цього, бо відразу після того як ми склали план Дельфіна, я фактично сам позбувся свого плану і зосередився на своєму розвитку. Чітке розуміння того, що моїх сучасних можливостей серйозно не вистачає для відкритого протистояння Темному лорду...
Цей факт сильно бив гордість, і параною активував на все сто. Так, за ідеєю, якщо наш план буде хоча б вдалим, особиста зустріч з Томом мені не загрожує, але навіть те, що я дійсно боюся даної зустрічі... Мені було важко з цим змиритися, бо я не хотів миритися. Так, можна навіть сказати, що швидке відродження лорда стало для мене дуже і великою мотивацією до розвитку.
Я зашився на тренуваннях, знайшовши в собі невідомі резерви. Доходило, що до самодостатніх загоєнь у лікарняному крило ставилися як до магічного або фізичного виснаження. Останнє, до речі, зі мною траплялося навіть частіше. Оскільки я чітко розумію, що за такий короткий час перевершую Тома лише за рахунок фізичної сили, то змусило мене серйозно жити на метаморфізмі та магії крові. Через останню, до речі, я часто і потрапляв у лікарняні крило, тратя занадто багато власного Віте на тренування.
Але це все дрібниці, Мадам Помфрі не задавала мені зайвих питань і на її пам'яті я був явно не першим студентом, що кілька перестарався на тренуваннях. Все ж ця особа працювала в Хогвортсі ще під час навчання Тома у школі. Та взагалі була ровесницею нашого директора, якщо мені не змінить пам'ять і та ж наша світилка, більшість життя жила в Хоггу, працюючи у лікарняному крилі. Не дивно, що моя ситуація для неї не стала чимось новим.
І це, до речі, добре. Я потребувала кваліфікованої допомоги. Навіть мед відьма не дуже добре розуміє, як саме я доводив своє тіло до виснаження, але з самим виснаженням допомагала боротися просто відмінно виписувати мені потрібні зелені та настійки для підтримки тіла в нормі і швидку відновлення. Що самі по собі були відмінною підживкою з позаземної, особливо якщо згадати, що навиків і досвіду в метаморфізмі мені більш ніж вистачало для прискорення природної перебудови організму.
Нехай сама по собі подібне будівництво більше нагадувало черговий підлітковий бум, хай і з тією відмінністю, що моє тіло тепер росло кілька в іншому напрямку... Остаточно виводячи мене за межі звичайного людського тіла, і дозволяючи поєднувати в собі несумісне — вибухову силу, гнучкість та просто неймовірна витривалість, які б не могли забезпечити звичайне тіло.
Але всі ці маніпуляції з власним організмом вимагали від мене не тільки щоденної уваги до тренувань і практик у метаморфізмі, але й дуже поживного харчування, якого іноді не вистачало, через яке зелений мед відьом стали в пригоді. Такий допінг дозволяв мені не знищувати дійсно серйозні об'єми їжі, а також не використовуватися до не надто приємної дієти з додаванням неприємних речей за типом мела...
Хоча, заради отриманого результату я був готовий харчуватися взагалі чого завгодно, хоч на людону б перейшов, не побоюючись заробитися в канібали. Хоча це я дещо перебільшую, але не так вже й сильно. Адже моє тіло дійсно розвивалася швидкими темпами, видаючи божевільні результати на тренуваннях. У якийсь момент дійшло навіть до того, що моя власна магія не поспівала за моїм тілом. Що взагалі-то нонсенс для чарівника.
Зазвичай буває навпаки, коли слабке тіло не дозволяє реалізувати все своє вміння обмежуючи ту певну швидкість побудови заклинань. У моєму ж випадку все було кілька навпаки. Незважаючи на швидкий прогрес у тому числі магічних дисциплін, особливо в природних, бойовій і безробітній магії, мені все одно не достачити швидкості побудови заклинань. Прив'язані мені зв'язки заклинань перестали бути такими ж ефективними в моєму випадку, адже моє тіло робило пов"язку куди швидше, ніж я встигав створити нові закляття...
Але я все одно вважав це успіхом. Нехай у моїх навичках і почав простежитися деякий дисбаланс, але в майбутньому я ще встигу це виправити, тим більше, що розуміння того, як саме це зробити, у мене є. У моїй ситуації навіть такий дисбаланс у навичках був не недоліком, а дуже могутнім козирем. Тепер я, принаймні, не дуже то й боявся послідовників Темного лорда. Той же Снейп мені тепер явно не суперник, просто через те, що я остаточно перегнав того а магічною силою і навичками. А моя швидкість дозволить мені реалізувати ці самих навичок і перевага в силі ...
Та та ж магія крові, варто було мені дійсно зосередитись на розвитку, дуже швидко з простого підтримки мого метаморфодоризму в досить приносний інструмент. Так, повноцінно чарувати за допомогою Віти я все ще не міг. Але кілька специфічних заклять, благословень і проклять з даної магії дуже зміцнилися в моєму арсеналі. Та й загальна тривалість мого організму така велика. Одне « очищення» чого коштує, дозволяючи мені за лічені хвилини виводити з організму сильні отрути і токсини...
Я закуплюся бойовими зіллями, щоб посилити мої і без того не слабкі сторони. Раніше я нехтував цими речами, боячись завдати шкоди своєму тілу всіма тими токсинами, що залишаються після дійсно сильних зілляв в організмі, але ось зараз... Так, думаю це буде дійсно не більше. Можна навіть кілька зелень рідкої удачі замовити, нехай то все ще досить небезпечні, але ментальна магія дозволить мені, в разі чого, подолати звикання, а магія крові не дозволяє організму руйнуватися від настільки серйозного наркотику-токсина ...
Так, я повинен розпланувати цей момент, і тим більше, що мені самому відомо кілька корисних речей, але дуже мало відомих, складів, які можуть значно пришвидшити швидкість моєї реакції, а не буде. Правда, сам мені стояти над котлом не дуже то й хочеться, я і так з усіма цими тренуваннями, мало тронувся, забуваючи іноді про все на світі ... Але з цим я вже як-небудь впораюся. Знайти потрібного фахівця, що за хороші гроші і нові знання дасть мені незмінний обід на нерозповсюджену інформацію.
Правда, доручити цей пошук швидше за все доведеться Дельфіне. Я не хочу займатися цим з рук, і мені це не подобається. Той же Нарциссе зараз кілька не до цього. Та зараз займається моєю молодяткою... "Това копія маленького мене" народилася в середині лютого, на деякий час вибивши мене з звичного ритму і навіть зав'язуючи у один із вихідних до голої звалити в Італію для « пізнання сестррени"...
Щоправда, я не хочу згадувати про це знайомство. Відразу ж сумління прокидається, і дике бажання знову зустрітися з дитиною Малфой стає дійсно важко стримувати... Так, потреба в особистій силі дуже дорого мені обходиться, з морального боку питання. Коли я почав зосереджуватися на собі, то став ігнорувати багато речей. Добре хоч дівчата не ображатися на мене особливо.
Хоча, тим як би теж не ображатися...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda