Я зосередився на досягненні чергового оргазму і просто занурившись у задоволення з головою, я ганебно втратив той момент, коли Поттер зник зі свого поля зору. Я банально не очікував того, що цей засранець зможе переробити моє закляття ментального пригнічення ... І добре б той спробував ритись на мене з паличкою навпочіпки, я би в будь-якому випадку справився з раптовим нападом. Але ні, хлопче зовсім не виправдав моїх сподівань просто втікши з місця подій.
Найжахливішим було те, що я помітив це лише тоді, коли оргазм знову наздогнав мене, а свідомість трохи зрозумілася. Чорт, наче це на мене навісили закляття ментального пригнічення, а не Поттера. І шлях я і розумію, що це не так, просто моє прокляття в такі моменти дає про себе знати, але приємного у будь-якому випадку мало.
Мені навіть довелося закінчити з Чжоу Чанг раніше запланованого. Просто через те, що я боявся того що Поттер може привести сюди когось з професорів, а це гарантовано і зруйнує мені ще один вечір. У всякому разі, якщо цим професором буде не Снейп, але я не вірю, що Поттер взагалі наважитися підійти до мого декану, а ось до тієї ж МакКошке - запитто.
Загалом так, довелося нам з Чжоу Чанг скрутити свої розваги, щоб повернутися у великий зал... Так, за ідеєю, ми могли б знайти інше місце для своїх ігор, але все це обіцяло забрати не так вже й мало часу, а мене там, взагалі-то, індіанки та Місяць ще чекають. Ні, звичайно, ті навряд чи образляться на невелику затримку, але я і сам не хочу відступатися від свого плану. Тим більше, що поки мене немає, дівчатка там активно забирають мені всі кісточки, які в якийсь момент можуть стати небезпечним для моїх сучасних планів.
Просто через те, що вони можуть раптово дійти до того що я вже і так виявив свою кобильну натуру в повній мірі, але ось до них самим не торкався. А значить, можна справедливо припустити, що у мене є коханці і на стороні, до яких я ось обов'язково навзнаюся після балу. І їхні думки будуть навіть правильні, все ж залишити Герміону сьогодні без уваги я не збирався, ось тільки їм до цих думок досягати не варто. Принаймні сьогодні.
Так що так, ми з Чжоу Чанг повернулися в великий зал навіть трохи раніше запланованого ... І не дивно, адже Поттер знайшовся поблизу вчителя, за яким МакКошка про щось мило розмовляла з мадам Олівією, директором французької школи магії. І, схоже, саме це і стримувало Поттера від початку розмови зі своїм деканом, але це явно ненадовго, а це означає, що у своїх припущеннях я не так щоб і помилився. Так, далеко не факт, що хлопцю була потрібна МакКошка саме для того, щоб підгадувати мені, але ймовірність цього все ж висока...
Добре, я дійсно вчасно виявив пропажу національного героя, та й повернутися в зал вирішив як раз до речі. Ну а те, що сестри Патіл висловили бурхливе бажання не розділятися, відправившись зі мною на побачення два - не так вже й страшно. Тим більше, що я заздалегідь очікував чогось подібного, та і план дівчат був для мене досить очевидним... Але я в будь-якому випадку не збирався дозволити тим занадто багато, вже точно не перед зустріччю з їхнім батьком.
Ну, або я так думав, адже варто було нам тільки залишити великий зал, щоб вже через пару хвилин опинитися наодинці, як моє прокляття знову дало про себе знати, явно показуючи, що мені слід затриматися з Чжоу Чанг ще ненадовго... Ось тільки відмотати час назад я не вмію, а махання часу у мене не, та й не став би я його використовувати через подібні причини, занадто це вже небезпечно. І все ж я потрапив у не дуже вигідну ситуацію.
Адже, як я і очікував, сестри вирішили об'єднатися лише для того, щоб з більшою ймовірністю звабити мене. Про що явно свідчить те, що вони зовсім не збиралися змагатися між собою, зосередивши свою увагу саме на мені. Так, ті лакальніше намагалися мене підбурити, цілуючись і притискаючись до мене своїми зрілими тілами.
Не дивно, що під такою напором мій, і без того незадоволений до кінця, боєць вкрай швидко перейшов у бойове становище? Думаю ні, ось тільки це не означає, що я збирався відступати від звих планів лише через банальний збудження. За останні роки мій самоконтроль досяг вражаючих вершин і коли того вимагали обставини, я дійсно міг дуже довго себе стримувати.
Що і продемонстрував неподалік, перекручуючи на корні всі їхні спроби залізти до мене в штани. А ті дійсно намагалися, дійшло навіть до того, що поки одна дівчинка відволікала мене поцілунками, друга в цей час падала на коліна, починаючи притискатися своєю обличчям до мого орника... І в такий момент було майже нереально. Мій розум малював занадто спокусливі картини, щоб я міг так просто стримуватися.
- Не стрибай. - Тихо і пристрасно прошепотіла мені Падма, відірвавшись від моїх губ ... і опускаючи свої шалові ручки прямо до мого орника. - Ми ж бачимо, як тобі цього хочеться... Так само навіщо стримувати себе, якщо ми з сестрою вже давно готові. - Акі демон-іскусник шепотіла мені на вухо дівчина, починаючи робити штовхальні рухи по моєму члену, що відмінно все відчував навіть через щільну тканину штанів.
- У мене вже через пару днів, на міністерському баллі буде проводитися розмова з вашим батьком... І хіба ви думаєте, що я дозволю вам своїми руками загнати себе в невигідне становище? - З легкою насмішкою в голосі запитав я дівчат. Ті трохи нахмурилися від моїх репліків, але не думали про те, що я зможу втекти до руїн Падми.
- Ти занадто низької про нас думки. - Трохи ображено вклінилась у розмову Парваті, піднімаючись з колін і вставаючи рівну зі мною... Ну, наскільки це дозволяв їй зріст, все ж дівчата були майже на півголови нижче мене, стаючи своїми макушками мені лише для носа. - Невже ти думаєш, що ми стали б руйнувати свої стосунки з тобою, нашим майбутнім чоловіком, таким ось способом? - Справді ображено, запитала мене дівчинка... При цьому я чудово бачив, що та не грає, її почуття правдиві, але це не означає, то я відступлюся.
- Може бути й не стали б. Це не змінює факту, що я не збираюся давати на себе зайві важелі впливу вашому батькові... А щебетати мені тут про те, що ви нікому нічого не скажете, не треба. Я чудово розумію, що поки ви в утробі Патіл, ослухатися прямого наказу свого батька ви не можете. Ну, якщо не захочете стати вигнанцями. - Твердо сказав я, починаючи дійсно вірити, що все те що відбувається насправді лише ініціатива дівчаток. Але і про банальні істини не забував, продовжуючи стримувати себе та своє збудження.
- ... Тепер ми розуміємо, чому наша мати так наполягала на твоєму кандидату в наші чоловіки. - Мало не синхронно простягли дівчата, щоб вже наступного моменту весело посміхнутися один одному, притиснувшись до мене трохи сильніше. Я ж на таку їхню поведінку так нічого й не сказав, приблизно розуміючи про що це мова, але не збираючись вимовити свою думку чи ставити зайві запитання.
- Ми розібралися з цією справою? - Вднувши брову в справжній Снейповському стилі, запитав я дівчат. Ті ж просто весело посміхнулися мені поцілуючи і синхронно впавши на коліна... Що відразу ж змусило мене ще сильніше наховатися і навіть спробувати зробити крок назад. Але спина за спиною не поділяла мої наміри відступити, а тому дівчатам вдалося причепити мій пояс на штанах.
- За один мінеттик нікому нічого не буде... Та й не залишиш же нас зовсім без солодкого. - Мало не проспівала наглая гриффиндорка, змушуючи мене кинути роздратований погляд в її сторону ... Але прокляття зробило свою брудну справу, і я не відмовився від цього ще й їх пропозиції. Дуже тісно ставалося моєму бойцю в штанах, та ображати дівчаток ще сильніше мені не хотілося.
Хоча останні, не більш ніж відмазка для себе, що я придумав, покірно дозволяючи дівчаткам стягнути з мене штани ...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda