Наступного дня після першого випробування мені було дуже важко. Але я все одно прибував у піднесеному настрої, а все через те, що цієї ночі я знову відтягнувся з дівчатами, щоб трохи розслабитися після досить виснажливого допиту Пітера Петігру і привести думки в порядок... І це було дійсно круто, тим більше, що ні Герміона, не Чжоу Чанг не наважилися чинити опір моєму бажанню влаштувати тройничок.
Тому я таки мав причину бути задоволеним. І пам'ять Пітера за цей час трохи втихомирилася і втомилася у моїй голові, даючи можливість побачити куди як більше шансів від отриманої інформації. Правда, деякі знання я б ніколи не отримувати, все ж життя Пітера було та ще... Але я був готовий терпіти цю ложку дёгтя в бочці меду. Тим більше що компромат на колишніх пожирачів того однозначно коштував.
Та що вже там, одне про матуся моєї дражої нареченої було варте дуже багато. Особливо через те, що вже дуже скоро, буквально за кілька років, мені доведеться вести з тієї переговори про "викупу" і другу донечку цієї чарівної та жахливої жінки... А в тому, що Асторія врешті-решт сама прийде до мене я тепер вже не сумнівався. Мої попередні твори нарешті почали приносити свої плоди, і милий ангелочок Асторія, що зараз переживала той самий вік, але звернула увагу на єдиного підхожого хлопця в своєму оточенні ...
І хоча ці почуття не можна було сказати, що вони дуже великі, але з цим можна працювати. Тим більше, що молодша Грінграсс дуже забавно заздрить мені до своєї сестри і свою сестру до мене... Так, з таким сумбуром в голові одна маленька принцеса обіцяє дуже швидко стати жертвою одного дракона. І це добре, тим більше, що у мене тепер є вагомі аргументи в переговорах з її матір'ю. Хоча, я все ж сумніваюся, що мені так просто віддадуть чи не весь рід Ґрінграсс на срібному блюдці ... Але постараюся, щоб усе саме так і вийшло.
Загалом так, пам'ять Пітера ще служить мені хорошою службою, як би там не повернулася доля в подальшому. Хоча той вже дав мені дуже і багато всього, хоча б через те, що я почав куди краще розбиратися в тій ситуації, яка була у магічній Британії кілька десятиліть тому... Тепер, на цьому розкладі сил я дивився дещо по-іншому. Просто в силу того, що Пітер завдяки своїй аніформі навіть під час війни з Темним Лордом крутився у дуже специфічних колах.
І я зараз навіть не про все те збродя з злочинців, найманців, перевертнів і вампірів-відступників, а з ними той тісно співпрацював то за наказом нашого директора, то по наказах свого темного господаря. Ні, ці контакти також мали для мене свою ціну, бо рід Малфоїв не міг роз'яснити свою репутацію відкрито працюючи з таким от вбрідом ... Але ціна ця не сказати щоб дуже велика. У мене були імена шпигунів, і з одного боку конфлікту було дуже багато людей.
І що найгірше, незважаючи на розмаїття не дуже шпигунів, Снейп - мій декан і хрещений батько, до якого я особисто мав велику довіру... Але те було вчора, сьогодні ж я вже не міг вважати дану людину своїм союзником. Дуже дорого це коштувало у свій час Темному Лорду, що так досі і вважає Снейпа своїм вірним послідовником. Його маленька прихована, але дуже отруйна змія на шиї нашого директора...
І що найсмішніше, сам Дамбльдор вважав приблизно так само. Може, не настільки беззастережно довіряйте Снейпу, але все одно виділяючи того в своєму оточенні ... Один з них знає, що Снейп - подвійний шпигун, який обидвома сторонами зв'язує інформацію, але кожен впевнений, ніби знаходиться саме на його боці. Мені було очевидно, що Снейп зрадив двох своїх господарів.
Ось тільки мета цього чоловіка мені була не зрозумілою. А образ похмурого зілля, що любить виключно свої ж зеленію, відмінно ховав справжню мотивацію мого крестного батька, щоб навіть я мало що міг розібрати в його особистості... І це лякало, тим більше, що я сам вже виказав тому серйозне довіру і зараз різко здати назад в цьому напрямку було не так уже й безпечно. Мало що зілля може запідозрити в моїй поведінці.
Так, це складна ситуація, але в даному випадку я не збираюся серйозно міняти своє ставлення до кресту. Ну, принаймні, постараюся не демонструвати ці зміни. Нехай приховувати власну обережність і безпеки буде досить складно, тим більше від такого майстра ментальній магії, як Снейп, що в свій час водив за ніс і Темного лорда та Дамбльдора. Але я все одно постараюся, тим більше що від цього можливо залежить моє життя...
- Драко Малфой? - Вирив мене з роздумів туманний знайомий голос, що пролунав у мене через спину. При цьому я знав, що за мною вже якийсь час слідує певний досить важкий у своїх кроках хлопець, але якось не звернув уваги на подібну дрібничку. Занадто заглибився у роздуми і взагалі розслабився, звикнувши, що в школі мені вже давно ніхто не загрожує ... Ну, з студентів так точно.
Ось тільки зараз, опинившись у безлюдному коридорі з можливим противником за спиною, занадто вже грубим був голос позаду, навіть я трохи напружився. Швидше від несподіванки, ніж будь-якого страху, але все ж напружився ... Дуже обережно повертаючись до співрозмовника і змінюючи центр тяжіння так, щоб мати можливість в будь-яку секунду притягнутися до підлоги, уникаючи чужого прокляття ... І ліву руку тримати ближче до своєї палички.
- Він самий. - Сухо кивнув я, розпізнавши в співрозмовнику відомого болгарського ловця. Віктор Крум за своїм звичаєм був хмур, суул і грозен... Ну, для решти. Особисто я бачив, як більш грізні люди проникли в « структуру» болгара, що, у добавок до всього, ще й виженемо в рідну школу. Хоча й не є чимось незвичайним, але зірка спорту, що відбирає життя навіть дуже родовим і талановитим людям... Тут швидше підійде слово "гордий дурень".
- Що у тебе з Герміоною Грейнджер? - Не вважаючи за потрібне представлятися переді мною, досить грубо запитав мене хлопець... При цьому я бачив, що це питання більш ніж хвилює, і якщо моя відповідь йому не сподобатися... Здається, вперше за довгий час мені збираються розфарбувати обличчя парочкою здорових відколів і синців. Не використовував при цьому ніякої магії і взагалі вирішив справу максимально « по-чоловікськи ». Ну прапор вам в руки...
- Вона моя постільна іграшка, не більше того. - Весело посміхнувшись я вилив чисту правду на співрозмовника... При цьому моє обличчя не залишало сумнівів, що в даному випадку я говорю саму, Що ні на є правда. Правду, за яку мені відразу прилетіла щелепа дуже важким кулаком Крама.
- Не жартуй зі мною! - Мало не проричав знаменитий ловець, намагаючись нависнути наді мною. Я не відчував сильного емоційного болю, тому що так і не дозволив собі змінитися в поставі. Навпаки, я ще більше витягнувся і наочно показав, що в чистому рості я таки вище болгару... Та й в інших габаритах мало тому поступаю, нехай під мантією зазвичай і не видно моєї дуже могутньою та сухою фігури.
- Ку-ку... - Прокряхіл-посміявся я, знову випускаючи назовні трохи злий оскал ... Об'явлений через прокусовану мову. - Знаменитого ловця спотворили і він вирішив показати своє чудове виховання та варварські звичаї... Це навіть кумедно... Тим більше, що цю грифіндорку тобі ніколи не отримати. Її сім'я вже давно знаходиться у мене на гачку. - Все більше виводячи ловця з себе, відверто сміявся я. Занадто вже він розлютив мене цим ударом, щоб я стерпів образу...
Ось тільки шарманого чемпіона мені навряд чи пробачать... Без серйозної на те причини. Але атака прокляттям, що випали на мене прямо в обличчя, тільки змістивши голову, щоб очі не пошкодили... Так, розсипання крізь усе обличчя є вагомою причиною для гідної ж відповіді.
А про те, звідки цей поц взагалі дізнався про мої стосунки з Грейнджер, я дізнаюся трохи пізніше.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda