Незважаючи на мою дуже хорошу роботу з розумом одного грифіндорця, Поттер все одно ходив як у воду опущений майже до самого першого випробування. Я навіть розумів причини такої поведінки хлопця, бо якщо вона сама не пам'ятає цієї події, то це не означає, що підсвідомість не буде нагороджувати того дуже насиченим спектром почуттів, варто тому хоч крок за кроком побачити учасників нещодавнього перегляду.
Ну а з урахуванням того, що Герміона, в багато через мою прохання, так сформувала допомогу Поттера в підготовці до турніру, і це дало мені змогу точно знати план Поттерів на перше випробування... Добре, що хоч суть випробування той якось сам зміг винайняти в Хаґріда, інакше було б зовсім не смішно. Все ж парочка порушників з неясно метою і мотивами, повинна почати діяти саме під час випробування Поттера або за кілька днів до того.
І я збирався цим скористатися, незважаючи ні на які прохання Снейпа не втручатися в цю справу ... Ну не подобається мені, що мене навчає ЗОТІ людина, яка сам по собі набагато небезпечніша будь-якого монстра або заклинання з пройденого нами курсу. Не подобається і все тут, параноя спати заважає, а природний обережно змушує стежити за нашим викладачем в обидва... Що кілька напружує.
Треба позбутися фальшивих глумів, а то й скоро я сам спіймаю. Отже, почнемо ми практичні заняття з протистояння Імперіо, а той нам їх давно обіцяє застосувати гом заклинання до тієї ж Дафні, і я потім візьми та запам'ятовую якусь дивність в її поведінці... Ось тоді-то лжегрему і стане весело, адже найпростішим способом зняти Імперіо з людини - вбити мага, що наклав прокляття. Всі інші способи так і інакше можуть травмувати розум підпорядкованого заклинання мага.
Так що так, дозволити подібній ситуації не варто ... Ось тільки як вигнати Грюма з замку легальними шляхами, я представляю слабо. І мій вплив як голови двох родів все одно не вистачить, щоб втрутитися у справи Хогвортса навіть нелегальними способами. Ось і доводиться не вертатися акі вже на сковороді, щоб внести хоч якусь явність у всю цю ситуацію... І якщо з мотивами парочки порушників я планував розібратися найближчим часом, то ось в тому, які види у нашого директора на всю цю ситуацію - те ще питання...
Питання на фоні якого моральні терзани Поттера і його підозрілі погляди в бік своєї подруги, що тепер кожен вечір складає мені компанію з Чжоу Чанг, кілька туснюють у своїй актуальності. Тим більше, що сам Поттер хвилювався мене мало, для мене було головним, щоб мою недавню витівку не помітив Дамбльдор або Снейп. А його кілька затиснута поведінка таки могло викликати питання з їхнього боку...
Добре хоча б на Чжоу Чанг той все ще заглядається, а значить ці його нудьги цілком собі могли списати на юність ну або щось схоже. Правда, чарівна карта Поттера в купі з його мантією невидимою, все ще кілька хвилювала. Хлопець міг і спостерігати за своєю підозрою, використовуючи даній парочки артефактів. При цьому я маю на увазі саме спостереження переміщення, оскільки потрапити в ту ж душову когтеврану не так вже й просто... Хоча у мене цілком собі виходить.
Але не суть, головне, що наявність настільки корисних артефакцій у Поттера не додає мені настрою. А вже те, як він ці артефакти використовує - взагалі верх маразма. І якщо його рідкісне використання карти я ще можу зрозуміти, сам не часто прибігаю до допомоги своєї сигнальної системи, що куди більш ефективним в рамках спостереження за територією Хогвортсу, то ось мантія невидимий ...
Так, це не дуже багато способів її використання, але для звичайної мантії. У Поттера ж в руках знаходиться справжній твір артефактічного і магічного мистецтва. Навіть бігло оглядати цю річ, щоб зрозуміти, що ця мантія цілком собі може бути справою всього життя якогось магістра-артефактора. І тут справа навіть не в кількості і якості накладених на мантію заклинань. Ні, тут вся справа у тканинах, з якої зроблена ця мантія...
Ткані, де кожна окрема ниток промаринована в якихось незнайомих мені зіллях, зачарована і вишита спеціальним чином, щоб формувати собою рунні в'язи з деревне-скандинавського та ще кількох рудних алфавітів, які я не зміг ... Та одна ця тканина вже робить мантію справжнім шедевром артефактичного мистецтва. Не просто так мої охоронні і сигнальні чари ніяк не зреагували на Поттера. Мантія буквально стирає того зі світу, дозволяючи обходженню будь - яких чар і бар’єрів.
Чи треба мені пояснити, що така річ цілком собі може врятувати життя навіть у найсуворішій ситуації, а Поттер використовує її для нічних прогулянок по замку ... Маразм, особливо якщо згадати, що дані кадр навіть не задумався про використання мантії на турнірі. Хоча Герміона відкрито запропонувала цей варіант...
Так, просто так, я б знайшов куди краще застосування даної артефакти. І, можливо, колись навіть знайду, особливо якщо Дамбльдор буде мене знищено. Якби не його захист і увага до Поттера, я б вже зараз займався цим шедевром. Ну а також доведеться терпіти деякий час, використовуючи Поттера як наживку для порушників.
Не, ну а що, нехай вже і від нього буде яка-небудь користь. Тим більше, що прийнятний план боротьби з драконом лжегрем вже і так підказав парню... І це означає, що подальша участь у всьому цьому тому самому Пітеру не дуже те й важливо. Ось його я і спробую відловити, щоб як слід щастити у того в розумі. Упевнений, це буде не так вже й складно, той же не ментальна маг ... Або я тоді так думав.
На практиці, як і завжди, вийшло все дещо складніше. І ні, ментальним магом Пітер дійсно не є, ось тільки мої закляття засікли того в Хогвортсі акурат перед третім випробовуванням, саме коли я з дівчатами йшов убік трибун мило бесіди... Звичайно, розмова мусила перервати, а дівчат залишити в компанії один одного. Самому ж мені довелося різко повернутися в замок, використовуючи при цьому свою кращу зв'язок заклинань для приховання.
Ось тільки цього все одно виявилося недостатньо. Незважаючи на те, що я чітко знав де саме зараз знаходиться Пітер у своїй аніформі, зловити його все одно далеко не відразу. Погана щурів, здавалося, відчувала мене крізь будь-які чари, досить вправно вдираючи від мене. Але Пітер чудово знав, як користуватися своєю мініатюрністю та знанням Хогвратса, ходячи від мене по всьому замку...
Але в результаті, у певний момент, мені всі ці догоня набридли, і я скинув будь-які чари маскування зосередився на своєму прискоренню та чарах паралізації. Добре, що в Хогвортсі того часу я вважаю, нікого і не було, тож мій марафон ніхто не бачив... Правда, картинам здорово дісталося від мене ментальною магією, що вибило з їх матриці пам'ять про останні три дні їхнього існування. Так, я не забував про головних шпигунів директора навіть у такій ситуації.
Та і не перешкодило мені це, в кінці кінців, зловити Пітера Петігру. Нехай той і спробував під кінець поставити мені хоч якийсь опір, а не просто приліплювати куди очі дивляться. Мабуть, сподівався, що після довгого бігу я достатньо видохнуся, а у нього вистачить сил впоратися зі школярем... Що ж, мені було досить приємно розчарувати його. Все ж сил у моєму тілі, навіть після пробіжки, було більш ніж достатньо, а в магії я того перевищував на порядок.
Той тільки і встиг, що кинути в мене парочку оглушливих та одну бомабарду, після чого я перетворив його праву руку на хорошу відбиту своїм заклинанням, закінчуючи даний бій. Без палички Пітер тільки те і міг, що спробувати знову звернутися в щура і втекти... Ось тільки я знав про його здібності, паралізуючи того куди раніше, ніж він встиг почати свою трансформацію.
- Привіт, Пітер Петтігрю. - Навіть не намагаючись зупинити власний оскал, привітався я свого полоненого. Пленника. На якому збираюся випробувати всі свої навички в ментальній магії атакованого типу ...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda