Андромеда, після розмови з сестрою і знайомства з таким добрим мною, дозволила собі трохи розслабитися і навіть вирішила переночувати в менореї. Я вирішив виявити гостинність лише тому, що бачив, як Нарцис приємно спілкувався з сестрою... Кілька разів мені навіть здавалося, що та бояззливо озирається з боків, але про щось згадуючи тихо і розслаблено зітхає.
А може мені і не здавалося. Все ж Нарциса і раніше поводилася в присутності Люціуса кілька акуратно й занадто стримано. Ось зараз та, можливо ще просто не звикла до його відсутності і продовжуючи відчувати деяку небезпеку з його боку. І я навіть розумію, що шлюбний контракт у моїх батьків був не таким же точним. По суті, ситуація Нарциси була лише трохи світлішою ніж у тієї ж Чжоу Чанг при мені... І я навіть не здогадуюся, чому Блекі дозволили стати таким шлюбом. Але не так, як тоді опинилися на межі вимирання.
У цілому так, свого чоловіка Нарциса побоювалась не безнадійно. Люціус мав над жінкою реальну владу, і нехай його накази та цілком собі могла ігнорувати... деяких приделах. Тоді карати Нарцису той міг як тільки захоче. Хіба що краціатусом в ту кинути і Люциуса не вийшло б, та й то тільки тому, що це закляття у нього не виходить. Нарциса навіть особливо не могла протистояти своєму чоловікові.
Я вже не дивуюсь, що моя мати реагує на це під таким кутом. Я впевнений, що Ліціус не схвалить зустрічі цієї сестри зі своєю вигнаною сестрою. Що вже там говорити про нічку цій пані в нашому менорі. Хоча Андромеду не варто було називати дамою. Незважаючи на свій вік в сорок років, та все ще була красивою жінкою без єдиної зморшки на обличчі. Так, ця чарівниця точно стежить за собою.
Але не суть. Андромеда мене в будь-якому випадку не цікавила... у будь-якому розумінні цього слова. Єдине, що було важливо для мене, це щоб ця жінка змогла привести свою доньку до нас на зібрання. А те, як мені здається, на наше запрошення та не відповідає. А якщо і відповість, то про це відразу ж дізнається її вчитель, що дуже небезпечно. Репутація у Ґрума була більш ніж страшною. Я не здивуюся, якщо той ударить йому сеча в голову, ризикне кидатися заклинаннями і в одиночну матір з дитиною на руках. Що вже там говорити про сім'ю колишнього пожирача смерті.
хай краще Андромеда запросить свою донечку на обід. При тому, жінці зовсім не обов'язково повідомляти, що даний обід буде проходити в Малфой-менорі. Та й взагалі, краще просто поставити дівчину перед фактом, що з нею хочуть поговорити кілька чарівників. Чарівників, що своїми силами можуть загубити долю дівчини. І я зараз не жартую і навіть не краду.
Корупція в сьогоднішньому Аврораті досягає такого рівня, що за гроші самі авори готові перекваліфікуватися у найманців і вбивць. Ні, навіть серед Аврорату є чесні чарівники, але тих небагато і захищати якусь там учениці академії від винятку ніхто точно не стане. А вже про те, щоб потім знайти дівчинку роботу в магічній Англії взагалі не варто навіть і думати. Занадто впливовий у мене рід в сфері місцевого бізнесу, щоб моє слово могли просто так проігнорувати. Навіть якщо я простий підліток без грама репутації. Репутація і багатства мого роду більш ніж достатньо для абсолютної більшості чарівників.
Загалом так, Німфадорі краще дійсно не відмовлятися від зустрічі з нами. Та і в подальшому краще вести себе максимально покладаннясто... Шкода тільки, що сама дівчина так цього і не зрозуміла. Ні, коли мати отримала листа від матері, вона не відмовилася від зустрічі. Це вже непогано, але саме на зустріч, яка мала відбутися в досить дорогому ресторані... Не найреальніше. А як ще можна назвати форму авроратської академії? Не вечірнім платтям.
- Німфадора Тонкс, я так розумію? - Все ж запитав я, взявши розмову в свої руки. Так, на фоні матері я дивився не дуже то й представницько, просто в силу свого віку, але все ж. Ця розмова торкалася мене насамперед, а отже й мого бажання вести. - Не очікував... що моя кузина дозволить собі з'явитися в подібній прикиді на запрошений вечерю. - З каплею укора в голосі, але без всякої прірви, простягнув я.
- Ну вже вибач, малий, вечірнього одягу в моєму гардеробі не завалювалися. - Слегка зло відповіла мені дівчина, сідаючи, тим не менш, навпроти нас з Нарцисою. - Та й взагалі... Я не думала, що розмова буде відбуватися в... Такому місці. - Трохи пом'янувши, додала дівчина. І це добре, адже невпевненість цієї особи в будь-якому випадку буде мені на руку. Хоча і перенапастити тут не варто. Характер у цієї особи, як я вже встиг дізнатися, був досить запальним, щоб в разі чого потягнуться до своєї палички.
- Ну, знаєш. Кращого місця, щоб обговорити твої претензії на заповіт родини моєї матері, просто не знайти. Цей заклад не просто вважається одним з найкращих, але й сприяє тому, щоб його відвідувачі добре зналися. - Просто сказав я, відразу ж розказую справжню причину нашої зустрічі. Я не збирався ходити навколо Німфадору, а на розмови про погоду навряд чи погоди. Позі дівчини хіба що сліпий б не помітив напруженість тієї.
- Спадщина Блеків? Я думала у Блеків немає спадкоємця після смерті Сиріуса Блека. - Трохи здивовано і побоюючись глянула дівчина на нашу паручку. До речі, хоча дівчина знала про когось іншого, Андромеда вирішила не приховувати цього від своєї доньки. Та й те, що вона не знала про близькість Малфоїв і Блеків, говорить не на користь дівчини. Хоча про наше походження та, мабуть, знала лише одна з фактів, вона не змогла. Пуфендуй, що тут ще скажеш.
- Це не зовсім так. На даний момент на спадок Блеків є п'ять спадкоємців. Правда, двоє з них вже є застарі чари, щоб втягатись у цю справу, ще один так і не викривив бажання отримати спадщину... А решта - ми з тобою. При тому я в списку наслідування стою вище, просто через те що народився хлопчиком. - З кривавим миром пояснив я ситуацію дівчині.
Її необізнаність трохи напружувала, хоча сама ідея дівчини отримати спадщину могла бути навіяна ззовні. Тим же Грюмом або Дамбльдером, наприклад. Інакше як ще пояснити ситуацію, коли я повинен повідомляти дівчині найпростіші речі.
- І вам не подобається те, що я теж претендую на спадщину роду своєї матері? - Ще більше напружилася дівчина, дивлячись при цьому прямо в Нарцису ... Ну, Німфадора хоча б зрозуміла все досить швидко, що вже полегшує мені подальшу роботу і не змушує відволікатися на пояснення очевидних речей. Інша справа, що мені не дуже подобалось те, як я ставила себе дівчата. Того і дивись, та реально за паличку схопитися.
Цікаво, а в академії Авроров всі такі буйні? А то вже якось боляче агресивні дівчина на нас реагує. Чи знову дає про себе репутацію мого батька, як колишнього пожирача смерті? Цілком можливо, що все ж мозок в Аврораті промиває гарантовано і надійно. І оскільки без будь-якої ментальній магії та зілля коштують, простий психологічний накачки всім хапаємо. Мда, і ще раз меда. Що ж мені робити з цією буйною дівчиною... і з якого перепуху її волосся раптом змінили колір на світло-червоний!?
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda