Поступово, пірнаючи у тренування, я все більше й менше починав відчувати час. Можна сказати, що я став заручником свого розкладу та амбіцій і протягом годин мучив себе. Моє бажання якомога швидше набрати сили для протистояння Дамбльдору, підігріте легким почуттям небезпеки просто не дозволяло мені зупинитися і розслабитися...
Так, постійне спілкування з дівчатами, регулярний і різноманітний секс, а також постійні спроби зміни діяльності, в купі з моєю любов'ю до самої магії, дозволяли мені витримати дійсно дикий темп тренування. Але втома від такого режиму поступово почала брати верх. Незважаючи на будь - які спокуси з метаморфізмом та магією, я був неспроможним добре відпочити і відновити сили для нових тренувань.
І постійна ментальна активність виснажувала мій розум, притуплювала природні емоції. І зараз мова не йде про якусь там школу чи щось подібне. Вивчення магії завжди приносило мені задоволення, щоб я навіть не вважав ту велику навантаження. Важко сприймати те саме читання за навантаження після кількох годин практики у чаклунстві. Так, я маю на увазі чаклунство.
Майже будь - яке чаклунство вимагає серйозної концентрації, поривного посила та магічної сили. І якщо з останнім у мене не було проблем, я спеціально вкладав графік, щоб моя магія встигала відновлюватися між тренуваннями, то ось в іншому... Я почав втомлюватися. Постійні тренування почали виснажувати мене морально. З кожним днем, незважаючи на якість відпочинку та сексуальне розвантаження, мені було все важче і складніше знайти в собі сили витрачати більшість свого дня на заняття магією.
Мені потрібен був перерва, інакше я ризикую сильно втратити в ефективності тренування ... Саме до цього я і дійшов на початку Великодніх канікул. Зима вже давно наближалася до кінця, з’їзди в замку стали набагато слабшими, а учні почали куди швидше покидати замкові межі. Навіть війна двох класів затихла, якщо конфлікт так і не був укладений до кінця. Слізерін і гриффіндор продовжували вовками дивитися один на одного, готуючись знову зірватися в атаку...
Але сама атака так і не пішла. Наприкінці року, обидва школи, якось незнайомці виявили, що їхні роботи в коридорах замку не пройшли безслідно. Баллів у школах виявили на диво мало, та й відробок у багатьох нагромадилося майже до кінця року... Хоча останнє не так і важливо. Де більше студентів турбувало те, що вони почали здавати позицію в змаганні факультетів.
І якщо Слізерін ще мав якісь шанси на перемогу, той зараз займав друге місце вступаючи когтеврану дві стоні балів, то ось гриффиндор... Тим зараз головне було не залишитися на останньому місці. Ті ж дві стоні балів відставання, але вже від барсуків, неслабо так демотивували ало-золотий факультет. Це, власне, стало причиною тимчасової зупинки конфлікту. Учні банально не згадали про шкільні змагання, щоб дозволити собі і далі солити балами після чергової потасовки...
Та й Снейп підливав масла у вогонь, пообіцявши своїм зміям великі кари, якщо вони не візьмуть кубок школи цього року. На кубок по квідичу той вже давно забив, без ловця наша збірна просто не здатна зайняти парне перше місце. Так і Поттер у грифів вже дюже хороший. Худосний хлопчина з мітлою поводиться просто чудово, та і його мініатюрність хоч десь грає тому на руку.
За ідеєю, Драко теж міг би стати чудовим ловцем для своєї команди, але я у свій час відмовився від ідеї вступати до команд. Та і статура у мене вже давно не те, щоб фінти на мітлі викладати. Занадто важким і масивним я став через всіх своїх тренувань та занять метаморфізмом. І ріст дає про себе знати, сто сімдесят п'ять сантиметрів у моєму віці то вже не жарти. Хоча на курсі все ще можна знайти хлопців і вище, як той же Рон Уїзлі. Але ми не будемо думати про сумний, все одно всі ці "велика" тілоскладанням більше схоже на сексуальну швабру.
Та й не туди мене кудись повело. Квідич і вся ця віза між школами турбуються мною лише з боку можливої користі... Яка б і ні. Так що ну його, краще вже дійсно дозволю собі як слід розслабитися. Тим більше, що канікули не передбачають наявності звичайних шкільних занять, я домашку сховаю на дівчат і Снейп обіцяв звалити на цей час у Німеччину. На ще один збір гільдії зілляв, той же є визнаним майстром цієї Гільдії.
Так, великодні канікули обіцяли стати чудовою нагодою для відпочинку. Я навіть Нарцису, мабуть, попрошу не турбувати мене весь цей тиждень. Нехай її лекції і приносять свою користь, але відментальної магії я теж хочу вже відпочити. Нехай мені вже не потрібно було доглядати за ментальною маскою на людях, все давно звикли до « нового Драко», але зв'язок з Герміоною, а тепер ще й із Нарцисоою, проте нескладно так розвантажувала мої мізки.
Так що так, я вирішив відпочити і від цього. Все одно Грейнджер зараз тільки тим і займається, що до екзаменів готуватися. Навіть її друзі ту залишили в спокої, не бажаючи прозябати сові вільний час у бібліотеці. І я, ось вже диво, їх чудово розумію. Останнім часом мені теж не подобається читати в цьому обительку знань. Куди приємніше залишитися наодинці з книгою в своєму ліжку. Так що спокійніше читається, так і можливість покликати ельфа з смаками сильно підкупить.
На жаль, я не збирався нічого робити на канікулах. Все ж навчальний рік вже якраз підходить до кінця, скоро екзамени, літніх канікул і все таке. Але це не головне, що вже дуже скоро цьому теляті здійсниться чотирнадцять років. Якраз мінімальний вік для вступу в права роду. Іншими словами, вже дуже скоро я зможу цілком офіційно стати Лордом Малфой, якщо тільки батько дозволить мені таким бути...
Ось тільки Люціус нічого подібного не дозволить, та і не повинен дозволяти, якщо вже на те пішло. Та й мені не потрібно більше його інформації. Мені вже давно потрібна зелень, профільтрована і надійна. Залишилося тільки замінити набір зелень, що Снейп відправить у перший же день відпустки батькові на свої заготовки. Нічого складного в цьому не буде. Тренування з креслярними все ще тривають, та ізія отрималась у мене на загляді.
Не просто так я успадкувала від Драко дар зілля. Том ніколи б не отримав такої ідеальної зелені. Так що я ще і не намагався зробити ті занадто хорошими, швидше вже приділяв всю свою увагу тому, щоб Снейп випадково не знайшов підміну. І не даремно, якщо вже на те пішло. Моя партія зелень тепер що неможливо відрізнити від таких же зеленого Снейпа.
Так, при бажанні він все одно зможе помітити підміну. Але я навіть припустити не можу, що може змусити рестного перевіряти власні зілля із подібною ретельністю. А так, на очах, відрізнити наші зілля буде неможливо. Вони мають такий самий запах і смак, що й самі зілля та різні аромати. Снейпа - це просто стимулятори, і я маю справжній наркотик у жахливій дозовці... Нехай і розділений на декілька компонентів у різних зіллях.
Ну, останнє розділення потрібно виключно для того, щоб передозування Люціуса виглядало найбільш природно і не відбулося після першого ж зілля. Спочатку випивайте майже десяток зелень, перш ніж він почне збиратись для летальних процесів. Все як я і планував, тепер головне, щоб Снейп відправив саме мої зілля і все, справу зроблено ...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda