- Джині? - Дуже правдоподібно, відкриваючи подив і розгубленість, звернулася Місяць до своєї давньої подруги, що зараз все ще тихо вдивлялася у мініатюрне вікно старого замку. При цьому було помітно, що головна частина істерики вже давно пройшла, а зараз дівчинка просто спустошена щоб продовжувати так активно плакати. Так, я вибрав ідеальний момент, щоб з'явитися акі принц на білому коні і врятувати маленьку дівчинку від її власних образ та страху.
Найцікавіше те, що Місяць погодилася мені підіграти. Ні, я й так очікував від неї чогось подібного, але ось те, що так спокійно зреагувала до того, щоб маніпулювати її старою подругою... Мене не турбувало. Далеко не так сильно, як фраза « ти ведеш дуже погане життя », Драко. Проте для Місяця такі вирази не мають характерного характеру, а голос у тій був надто ніжний і лагідний. На секунду мені навіть здалося, що Місяць збуджує такі ось мої інтриги з іншими дівчатами, коли я заганяю тих у потрібну для мене ситуацію, після чого використовую, як мені тільки заманеться.
- Луна? - Не менш здивовано обернулася на голос Джині. Мабуть, вона не сподівалася почути подругу дитинства в такий момент. - Драко? - Тут розпізнала і мене дівчинка, якось різко забувши про білокруту мишку. Як я і думав, для Джіні я зараз такий собі психологічний якір, що здатний тримати ту на плаву ... або занурити в пучини відчаю одним невловимим словом. Просто прессно! Правда, у розпачі Джіні мені не потрібна... А ось вірна мені дівчинка, що досить скоро зможе помірятися з сім'єю, вже в цьому то я впевнений, мені не завадить.
- Так, Джині. Ми шукали тебе. - М'яко кивнув я головою, націлюючи на обличчя ніжну усмішку. Місяць при цьому якось дивно на мене доторкнулася... Але швидко повернула в той час досить хижий, погляд на Джіні. Парваті написала мені про те, що сталося у вітальні гриффіндор... - Поймавши здивований погляд дівчинки, пояснив я. Все ж приховувати свою обізнаність я не збирався, та і Парваті видати не боявся. Джіні точно не буде шкодити дівчинці, що не тільки тій нічого не зробив, але ще й допомога в моєму обличчі для неї покликала.
- Драко... Вони ...ффу... Вони всі! - Шмигай носом і готовий знову заплакати дівчинка, але я ту перервав. Проголошення — нехай і вкрай банальне, але водночас ефективне. І я це чудово розумів, поєднавши дистанцію між нами і обнявши дівчинку. Джині, акі кролик перед удавом, перелякано застигла в моїх обіймах, боячись навіть зітхати зайвий раз ... - Заспокойся, люба. Все добре... Ці підори не заслуговують твоїх сліз. - Почавши м'яко і ніжно, погладжаючи при цьому волосся дівчинки, куди більш різання закінчив я. Загроза в моїх останніх словах не помітив би хіба що глухий... Але це, як не дивно, лише потішило Джіні.
Мабуть, молодша з Уїзлі сильно підкупила таке ось моє ставлення до її кривдників. І я, до того ж, своїми словами, хоч і непрямо, але висловив готовність вступити за грифіндорку незважаючи ні на що... Залишилося тільки підтвердити свої слова та наміри справою і місце найстаршого брата дівчинки буде гарантією. Що дуже, ну просто дуже добре. Головне тепер не облажатися.
- Драко, ти? - Трохи перелякано підняла на мене погляд Джині. При цьому ручки дівчинки з силою вчепилися до моєї мантії, ясно показуючи мені, що дівчинка боїться, ніби я зараз відїду. Але я не відмовлявся, так само притиснувши дівчинку до себе трохи сильніше. Їй це зараз було потрібно... Я відчував, як розум дівчинки мліє від того тепла, що дівчата дарували ці обійми. Чудово.
- Не переживай, Джині. - М'яко пристроившись до спини рудої дівчинки, трохи відсторонено вимовила дівчинка, вдивляючись у моє обличчя. - Драко не той чарівник, що стане кидати в біді своїх друзів. - Буквально прошепотіла білошкіра маленька дівчинка, замулюючи Джини дрібненько здригнутися від цього голосу. При цьому дискомфорту Джині явно не відчувала, просто голос Місяця був занадто ... Незвичайно. Таким голосом зазвичай пропонують своєму коханцю зробити що-небудь особливе ... Брудні і солені.
- Друзів? - Все ж вихопила для себе головне дівчинка. Але нам було досить важко назвати себе друзями. Просто, якщо ми мало спілкувались, то не повинні відокремлюватися. Просто гриффіндор і слізерін не так вже й часто перетинається, виключаючи час уроків. Тим більше сама Джіні була на іншому курсі, щоб переключатися зі мною хоча б на заняття.
- Ну, ти ж вибачилася переді мною за своїх братів. А це вже говорить мені про багато чого. - Просто потиснув я плечима, навіть не думаючи відпустити дівчинку зі своїх обіймів. І нехай та вже майже повністю заспокоїлася, почав соромитися моїх дотиків. Але я цього хотів не помічати... "Спрощено" опустивши руки трохи нижче талії, але не переходячи при цьому деяку межу. Я і так викликав у дівчинці потрібні емоції, тому не варто ризикувати, перевіряючи рівень пристойності. - І частина провини за те, що сталося лежить на мені. - Додав я.
Визнати те, що щоденник потрапив в вітальню грифіндора з моєї вини я був просто зобов'язаний. Адже саме в мене його « вкрали» що можна вважати моєю недбалістю. Халатність через яку і постраждала Джині... І нехай сама дівчинка цього світу не розуміла, але я не полінувався пояснити їй свою позицію. Я не боявся, що дівчина образить мене. І тут справа навіть не в ментальній магії, до нашої дівчинки було досить вразлива, хоча й знала основи окупації.
Ні, на ментальну магію в даному розмові я майже не очікував. Мого акторського таланту більше ніж вистачало для того, щоб викликати в дівчинки необхідні емоції і асоціації. Ментальна магія лише посилювала і закріплювала ефект, який я мала. А ефект був просто чудовим. Адже своїми діями я не тільки ставав для дівчинки такою надійною другом і захисником, але й видавав себе в найкращому світлі, взявши на себе частину провини за те, у чому я як-би і не винен.
Так, спілкуванням я був повністю задоволений. Так і Луно, якщо бути чесним, теж. Дівчинка ніколи не розчарувала мене, допомагаючи заспокоювати дівчинку і стримувати її від сліз. Все ж як колишня подруга Джіні була досить з тієї знайомої, що кілька пом'якшувала загальний ефект від цієї розмови... І мої зсуви в сторону ружової кучеряшки та повністю підтримувала.
Та що там, якщо мої руки не дозволяли собі зайвого... То ось стегна Місяця якось підозріло притискалися до пошті дрібної Візлі. І нехай Джіні цього особливо і не помічала, просто насолоджуючись моїми обіймами, вважаючи Місяць не більш ніж фоном, але я то все бачив. Ага, я навіть зміг вловити момент, коли Місяць дуже плотовно облизнувся на попку своєї подруги.
- Будь добір к ней, Драко. - Одна губами прошепотіла мені кігтевранка, навіть не думаючи прибирати з обличчя легкий рум'янець. - З неї вийде чудова іграшка. - Ще раз облизнувшись, але так щоб Джіні цього не бачила, додала дівчинка ... На що я тільки кивнув, лагідно поцілувавши лобик зовсім розомліланої Джіні. Та вже майже не мурчала в моїх обіймах, а забув про свої недавні страхи та переживання. Я чітко пояснив, що збираюся вступити за ту, і вона навіть повірила мені.
- Ти теж дуже злий, Луна. - Відзеркалював я посмішку дівчинки, з'єднавши при цьому очі ... Чим мала дівчинка, але не відвела свого погляду на це і підтвердила мої слова. Нехай свою "Темну" сторону дівчинка і намагалася не показувати, але я чомусь мав права бачити ту справжню. Таку, яку її ніхто більше не бачить... Ну, крім Чжоу Чанг, що так і не змогла позбутися свого статусу рабині ... Моєю, і однією милою дівчинки з білим волоссям, невільниці...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda