Субота почалася для мене більш ніж стандартною. Ранній моці і маленька розминка сильно змінились Дафні та Пенсі, що вже чекали на мене у вітальні. Ну так, сьогодні нас чекає похід в Хогсміт, майже традиційний для всієї нашої компанії. Так, Дафна досі тягне мене на побачення у вихідні. Щоправда, недавно Пенсі приєдналася до цих прогулянок.
Не знаю як, але моя головна поклонниця змогла уболтати Дафну з собою. І це при тому, що відносини між даними окремими особами важко назвати занадто жапними. Дафна взагалі має славу крижаної королеви слізерін. В основному через те, що нікого не підпускає, роблячи винятки лише для сестри і мене як її майбутнього чоловіка. На Пенсі не поширюється цей виняток.
Зовсім ні. У присутності молодої клятельниці Дафна ставати лише холоднішою і саркастичнішою. Правда, в моїх очах це виглядало теж свого роду визнання. Так, Дафна просто визнала за Пенні свою суперницю і, можливо, подругу... Але це все одно не пояснює, як Пенсі змогла вболтати мою наречену дозволити її до наших побачень. Тим більше що самі побачення та більш ніж цінують...
Загалом, ситуація склалася досить дивна, от тільки нічого робити з нею я не збираюся. Лізити в відносини жінок, навіть якщо й досить юних, я точно не ризикну. Самі нехай варяться у всьому цьому, а я не хочу опинитися крайнім. Тим більше що результатом я поки що задоволений. Не витрачаєте більше часу на Пенсі... Дафні може догодити тій людині, віддаючи їй трохи більше уваги ніж моїй вірній послідовниці.
Загалом, мене все влаштовує. Хоча мені набридло ходити кожні вихідні в Хогсміт. Занадто приїлась ця селище, а вести дівчат кудись я не ризикую. Я не якийсь маглокровка, щоб розгулювати по Косій алеї в розпал навчального року. У моїх батьків занадто багато знайомих, щоб моя витівка залишилася непоміченою... Та що там говорити, якщо будь-який власник кафешки, виявивши мене у своєму закладі, негайно повідомить моєму батькові про побачене. Просто пристойність ради, а не з природної злості...
У певний момент у мене навіть з'явилася ідея, звести дівчаток в магловський світ, але і та швидко зникла. Мало того, що я в ньому не бував ще з часів тому, так і легальними виходами у великий світ я не можу скористатися з озвученої вище причини. Той же господар Дірявого котла негайно відправить сову моєму батькові, і я з'явлюся в його барі. То ж той ще й у світ маглів може спробувати мене не пустити...
А тому я продовжую тягатися в найближчу від замку село. Кожного разу, шукаючи для дівчат нову розвагу. Добре, вони досить освічені і ерудовані, щоб я міг розважати їх більшість часу. Ну а додаткові тренування в магії лише підкидають мені нових тем для розмови. Однак у дівчат часто виникають питання, які не завжди зручно підходити до батьків просто в силі швидкої пошти.
Ну а я вже давно зарекомендував себе як вкрай різнорідно розвинений чарівник, щоб дівчата спокійно ставилися до своїх запитань... Теж свого роду прив'язка тих до мене, нехай і не настільки помітна, що на перший погляд. Але привчати дівчат уже зараз радитися зі мною в складних і просто неоднозначних моментах потрібно вже тепер.
- Дивний пес. - Вирвала мене з думок Дафна, секундою раніше у всю суперечку про щось з Пені. Від решти учнів, які роїлися прямо в село, ми трохи відстали і хотіли погуляти за свіжим повітрям. Тим більше, що зима наближається до кінця і температура вже не загрожує відморозити нам ніс навіть крізь теплові чари.
- Справді дивний. - Підтвердив я, зосередивши свій погляд на великій, але занадто худий і сутулуою, чорного собаки. У той час не було навіть зовнішнього вигляду цього пса, а його поведінка. Зазвичай собаки, які обголодніли, поводяться дещо інакше... Або ж, навпаки, надто агресивно намагаючись відібрати їжу в людей або занадто жаліти їх, щоб вони могли її випитувати.
Цей пес, здавалося, взагалі ігнорував власний голод, сидячи на поваленому дереві та проводячи нас поглядом абсолютно чорних очей... Просто справжній грим, тільки худий і потріпаний. Всю вовну з’їжджуються, і явні сліди присутності великої кількості блох на цьому теляті не додають до такої привабливості... Звичайно, це не зупиняло Пені, що вона взагалі дуже добре ладнає зі своїми тваринами й собаками. Ну, це у них сімейне. Не просто так маєток Паркінсонів охороняє ціла свора відмінно навчені бойових псів.
- Давайте його нагодуємо. - Цілком очікувано запропонувала дівчинку, двигнувши в сторону пса. Дафна заперечень не пішла, так що і я мовчки пішов за Пенсі, нехай і не перестав стежити за псом. Мало як відреагувати надто обголодарену тварину на припаси Пенсі. А та завжди носить з собою на прогулянку десяток бутербродів беконом або шинки, щоб наша компанія не залишилася голодною і просто могла влаштувати невеликий пікнік.
- Ррр- Тихо, але попереджаюче, заричав пес, варто лише нашій компанії підійти до нього занадто близько. При тому ричав він, здавалося, очікуючи від нас якоїсь гидоти в свій бік, навчно ігноруюши доставлену Пенсі їжу. Ще одна дивина в копію цього пса... Але, якщо чесно, то він просто знехтував цією копіллю. Якщо та жінка хотіла нагодувати чоловіка, ми ж нагодуємо його, щоб він там не думав.
- Відбій, боєць. Не будемо ображати. - Весело, але досить м'яко, сказав я, дозволяючи Пенсі показати псу бутерброди. - Ось, їжі тобі принесли, а то ти боляче вже худий якийсь. - Продовжував я тихо розмовляти з собакою, чомусь, будучи впевненим, що той мене розуміє. Може і не дослівно, але посил мій до пса явно дохідував, як би дивно це не звучало. Собаки, закінчене, досить чутливі до чужих емоцій, але явно не настільки ... Може в передках цього пса затісувалися якісь магічні істоти? Цілком можливо. Четь пізніше це навіть можна буде перевірити, як тільки пес трохи заспокоїтися.
А той швидко заспокоювався, підпускаючи дівчат до себе. Хоча на мене все ще і поровував, дивлячись досить грізно та вороже. Ну, я особливо і не хотів возитися з цією собакою, нехай навіть не повністю розумів цю його агресію. Ніби це я довів його до даного стану... Хоча після того, як дівчата підпустили пса до їжі, він дозволив мені підійти ближче. Хоча й не пиртовался на паличку в моїх руках.
Ну, тут вже я поступатися не збирався. Нехай дівчата і кидали на мене дуже красномовні погляди, але я все ще не розумів поведінку цієї псини. Раптом той на Дафні, наприклад, кинутися, я а без зброї в руках. Буде не дуже приємно відкривати свої вміння в безалоковій магії, тим більше, що палкуовий варіант заклинань трохи швидше свого безпомічного аналога.
І від блох пса було би добре позбавити. Добре, потрібні закляття я знав. Том у свій час, будучи ще на перших курсах, на зубок вивчив весь збір побутових чар ... У той час маглороджених з понадма пасажирами б’ють на голові. Що вже там говорити про деякі готелі, в яких уже побував Том-старший... Заклинання від блох, і дрібної гидоти, я знав на зубок ...
От тільки застосувати його у мене не вийшло. Огидний пес дуже агресивно зреагував на свою паличку... Навіть надто агресивні, я б сказав...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda