Різдвяні канікули почалися з дуже позитивної ноти. А що, коли я зміг викликати фізичного Потруса буквально за кілька днів до канікул? Так, майже щоденні тренування в кабінеті Снейпа принесли свої плоди. Моє тіло звикло до різкого випуску величезної кількості енергії в поза, що і дало мені дати достатній напор магії для формування фізичного Поторнуса.
Раніше мені бракувало надійного опору магії. Ну не міг я вичавити з себе достатньо енергії за раз. Ось Потрус і не міг оформитися остаточно. Мені бракувало сили, і я почувався безсилим. Адже резерва магії мені більш ніж вистачало і на десяток таких заклинань, а ось випустити цю магію в мене не виходило ... Типова проблема всіх молодих чарівників, чиє тіло ще не до кінця звикало до постійних рухів магії.
Але не суть, головне, що Потрус у мене таки сформувався... Правда його форма трохи напружувала. Так, замість очікуваної змії я отримав... Те саме можна сказати і про змія, але мохнато з чотирма лапами. А також з вусами, акі у сома і розміром василіска. Жуткова тварюка, а це я ще не згадую про морду, що своїми обрисами нагадує таку у неї алігатора.
Снейп коли перший раз це диво-юдо побачив, ледь було заклятими в нього пекти не почав. Правда, потім трохи заспокоївшись, все ж привітав мене з заклинанням настільки складного закляття. Ну а заодно і пообіцяв з'ясувати, що за звір став моїм кострусом відразу ж запевнивши мене в тому що він швидше всього магічний ... Я б сказав, що мрія ідіота здійснилася. Правда з формою мого Патронуса ще й досі мусить розібратися.
Хоча я припускаю, що щось пов'язане з китайськими драконами. Ті самі змії, як і вовна, можуть іноді рости. Правда, поспішати з висновками я не стану. Занадто поверхово я розбираюся в драконах, тим більше їх китайських підвидів. Але не це головне, що плотський Потрус мені таки піддався... Правда, припинити тренуватися в цьому заклинанні я не перестану.
Аура дементорів вже проникла в усі куточки стародавнього замку. З кожним днем у школі ставало все важче і важче. Самі стіни, здавалося, тягнули на розум і намагалися тебе розчавити... І нехай на мене це майже не діяло, не просто так я настільки довго тренувався в ментальній магії, але і мені було приємно періодично позбутися цього тиску. І Патронус з цим допомагав просто відмінно.
Мені навіть цікаво, як дівчатка відреагують на форму мого Патронуса. Але їм це закляття не дається від слова зовсім, а тому вони воліють окупувати мій особистий простір, щоб « налагодитися теплом Потруса». Я, власне, не дуже то і проти, але все ж цікаво буде поглянути на їх реакцію.
Але це все потім, після канікул. Зараз Хогвортс-експрес вже під'їжджає до Лондона, звідки мене і заберуть батьки. Ну, точніше сказати, мати забере. Люціус, у передніх зимових святах, в всю готуватися до нескінченних балів і прийомів, що будуть проводитися в тому числі в нашому Менорі. Але Малфої - один з найбагатших родів, а отже і прийом у нас повинен бути на рівні.
До того ж, як я зрозумів з обговорок у листі батька, цього року наш Менор повинен стати ще і місцем проведення міністерського прийому, що, по суті, є головним святковим святом на різдвяних канікулах. І я чесно не знаю, чим саме підкупили батька, що він погодився організувати цей захід у нас вдома, але я б на його місці в будь-якому випадку не згодився. Манор роду дуже важливе місце, щоб запросити туди цілу купу малознайого народу, половина з якого - простою вбрід, як ті ж Дігорі.
Хоча ні, Дігорі в останні роки набули певний вплив у міністерстві, так що тих ще цілком можливо запросити, нехай і на пташиних правах, але ось інші ... Я не знайомий з записом гостей, але пам'ятаючи минулі міністерські прийоми, на яких іноді навіть Уїзлі починались... Навіть думати не хочу, що по моєму домі будуть шастати всі ці з дозволу сказати, чарівники.
І Нарциса, судячи з досить похмурого погляду, як для людини, яка зустрічає свого улюбленого сина їх школи-інтерната, зі мною в цьому погоджується. Битви Блека теж не дуже то й хочуть приймати у себе вдома непотрібних гостей... Хоча причини її невдоволення можуть бути і в іншому, все ж стосунки у неї з моїм батьком так і не нормалізувалися. Ця пара все ще на людях відігрівати парочку холодної аристократи, але наодинці ті хіба що заклять один в одного.
І я більш ніж задоволений подібним розладом у відносинах моїх батьків... Зрозуміло з яких причин. Але тепер не про те, що саме засмутило мою маму і дівчатам попрощатися. Незважаючи на те, що прощення не буде довгим, то батьки вже чекають його. Так і побачимося ми дуже скоро. З Дафною я, як зі своєю нареченою, в будь-якому випадку перетнуся на найближчому прийомі. Та й Пені, будучи донькою хороших друзів мого роду, навряд чи залишиться осторонь.
Власне, саме через дані фактів, прощання і не зайняло багато часу. А ще через те, що дівчата явно хотіли швидше зустрітися зі своїми батьками. Я впевнений, що є про них свідчення. Хоча я впевнений, що про всі важливі новини ті їм і так вже розповіли у своїх листах, але не суть...
- Давно не бачилися, матусю. - Церемоніно привітав Нарцису я, трохи схиливши голову. Хоча потреба дотримуватися певного обряду на людях була досить напруженою, я вже давно звик до цього. Тим більше, що я вже давно навчився приховувати за, здавалося б, абсолютно степовою і пусткою, дійсно важливі речі.
І зараз, почавши ґрунтовну розмову "до погоди" з матір'ю я таємно поцікавився у тій, її станом і загальним настрійом. Однак Нарциса вирішила відкласти важливі розмови на потім. Я не сперечався, тим більше, що навколо нас було багато чарівників високого класу магії Британії, які могли і розкрити нашу маленьку гру. Було б не дуже гарно, якби наша розмова пізнала сторонні люди.
Добре, довго всі ці розшарування не продовжилися. Перекинувшись кількома словами зі знайомими чарівниками та відьмами, мати рушила в сторону спеціальних майданчиків для апарації, з однією із яких і перенесла нас на точно таку ж саму, але вже у нашому Менорі. Мене здувало і розлютнуло, показуючи те, що Нарциссе було досить важко переносити аппарацією ще й мене з валізою.
- Що трапилося? - Настійливо запитав я, встромивши брову. Мене трохи напружувало мовчання Нарциси, та й цікаво мені було дізнатися, що ж такого сталося, Що Натаніс в такому стані. Вона навіть обіймалася до мене не лізла, хоча зазвичай після повернення Драко з Хога, навряд чи душила того в приступі материнської ніжності.
- Твій батько заборонив мені з тобою спілкуватися. - Трохи сухо видала з себе мати, трохи піднявши підборіддя. Цей дрібний жест сказав мені, що в цій ситуації заметений не простий наказ, а якийсь контракт. Швидше за все шлюб. - Йому дуже не сподобалося, що минулого літа ти провів в компанії мене і свого діда... Він злиться і збирається повернути собі контроль над тобою. - Мама не могла сказати, як вона замовкла, дозволяючи зрозуміти ситуацію.
Раніше ми з нею вже обговорювали поведінку батька і його бажання контролювати будь - який мій крок, але навіть я не думав, що Люціус у своїй паранійї заборонить мамі зі мною спілкуватися. Та й згадка діда... Абраксіс помер ще у вересні. Я думав, що після цього батько зрозумів бажання свого батька поспілкуватися зі мною на кінець життя. Тим більше, що про свою смерть той повідомив нам за два тижні до оной...
- Це якось пов'язано з дідом? - Зачепився за цікаву думку я, впившись поглядом у матір. Зараз, від її відповіді буде завісити дуже і багато чого. Зокрема те, як саме мені слід поводитися з батьком, щоб не спровокувати того. Все ж він, незважаючи ні на що, досить розумний і досвідчений політик, щоб я відчував себе в його присутності у повній безпеці.
- Абракс не вказав твого батька у заповіті. Там тільки ти, - кивнула мати, бережаючи мене під руку, нагадуючи, що нам як би пора йти до батька. Я ж лише кивнув тією, все зрозумів і вибравши відповідну поведінкову маску на найближчі два тижні ... Злити батька мені зараз точно не варто.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda