Остаточно моє мислення прояснилося лише ближче до зими. Якщо бути трохи конкретним, то до кінця листопада я закінчив з засвоєнням і опрацюванням спогадів із хреста. І нехай не все цим знання були для мене хоч трохи корисними, проте я не збирався, на відміну від Тома, зануритися в глибини темної магії, але загалом я був більш ніж задоволений своїм надбанням.
Тисячі гримуарів з магічних бібліотек кількох стародавніх весел, в основному індіанський та німецькі маги, а також досвід використання самої різноманітної магії буквально полонили мене. Чим більше я розумівся з усім тим вантажем, що зберігав собі шматок душі темного мага, тим сильніше я хотів усе це освоїти і спробувати на практиці. Але не квапився...
Я не хотів наражати себе на небезпеку. А почати тренування і опановувати багато в чому досить складних та небезпечних заклинань, а такими я є майже всі закляття, по рівні складності вищої шкільного рівня сучасних магів, у своєму не зовсім оптимальному стані я не хотів. І без цього мені завжди було чим зайнятися.
Навіть перегляд пам'яті Тома про його шкільні роки вже дав мені якесь розуміння, новий, більш досвідчений, погляд на старі заклинання і магічні прийоми. Зовсім не дивно, що старі, давно вивчені мною заклинання довелося вивчати майже заново, для більш успішного використання тих. Та й про переклад в невербальний варіант все ті ж заклинань я ніколи не забував.
Дорослий Том, як я вже згадував раніше, був майстром у невербальному чарівникі, ніж я просто не міг не скористатися. І, якщо бути чесним, то цей досвід корисний. І все ж навіть безробітні чари я, часто, продовжую супроводжувати вербальних формул заклинань. І не те щоб мені це дуже заважає, але ситуації в житті бувають різними, так що краще навчитися застосовувати магію взагалі без всього.
І найлегше, а також набагато швидше і надійніше, досягти цієї мети за допомогою наступної послідовності вивчення закляття — викорінення з паличкою та вербальною формулою, звільнення від вербальнії формули і поступове скорочення необхідних рухів палицею, потім вже переклад Заклинання у безалоковому варіанті. Такий метод був би дуже простий і очевидний, але не менш ефективним.
Ну а вже вивчені мною безалковові заклинання я перекладав в невербальний варіант взагалі досить легко. Було потрібно лише освоювати їх, але з паличкою і без вербальних формул. Після цього, майже відразу ж, мені стало інтуїтивно зрозуміло, як використовувати закляття без палички і слів. Власне, саме цим я і займався ті два місяці, що відходив від ритуалу.
Нехай і не зовсім. Все ж від звичайних тренувань у тому самому метаморфізмі я теж не відволікався. І все, про що я дізнався - це заклинання. Я перетворив їх у невербальний варіант досить швидко. В основному в силу того, що багато з них я вже і так подібний використовувати невербально раніше, зараз же просто закінчив розпочате ... Та переклад всіх відомих мені заклинань в невербальний варіант все ж вимагав від мене куди більше часу.
Загалом, ці два місяці видавалися досить насиченими незважаючи на неможливість вивчати щось дійсно цікаве, а як наслідок і складний ...зате зараз, коли напруження в моїй голові повністю зникло, але з подивом виявив дуже суттєво зростаючу потужність мого розуму... Такі перевантаження все ж не пройшли для мене безслідно, та і постійна практика в ментальній магії, для прискорення обробки інформації, впливає ... Загалом так, я став ще трохи сильнішим за останні два місяці і зараз був готовий до нового виконання на магію...
Але спочатку, чисто на всяк випадок, я вирішив проаналізувати всі свої дії від моменту проведення ритуалу. Я і раніше так робив час від часу, скануючи та перевіряючи свою пам'ять за місяць або два. Чи мало хто міг на мені ментальну магію або той же обливайт використовувати ... Хоча в даному конкретному випадку я більше боюся незначного мною раніше впливу з боку хрестража... Ну або просто деяку неадекватність на грунті сильна завантаженості ментальній сфери...
І на жаль, останнє дійсно мало місце бути. У своєму розумі я втратив чимало цікавих можливостей, пов’язаних з школою і в усій школі. Але це то гаразд, мені було просто не до цього... Але ось чому я раніше не використовував діадему когтевран, для прискорення власної свідомості, мені невідоме. Мабуть, якась ідея фікс або просто неуважність, викликана моїм не найбільш адекватним станом... Хоча хрестражу не було, все ж таки. Якби я був такий глючило, то з нарізки летів би.
Ну нічого, вже зараз то я точно скористаюся артефактом засновника по повній. Спочатку, звичайно, перевірю той на можливі залишки душі Тома в ньому, але вже потім точно пущу його у хід. А втім, ігнорувати його і далі буде справжньою нерозумною справою. Нехай я не до кінця розібрався з функціоналом цього артефакту, але навіть пасивного посилення активності ментального поля мага... Розжену свідомість, без шкідливих наслідків для самого мага, якщо по-простому, вже достатньо щоб я не розлучався з цією красою взагалі ніколи.
Я був навіть готовий відпустити своє волосся ще сильніше, як то робить батько, і трохи змінити зачіску щоб приховати цей явно жіночий артефакт від публіки ... Незважаючи на те, що артефакт суворо до жіночих я все одно не міг, він виглядав занадто нейтрально для цього, але про прийняття даної діадеми забути не варто. І все ж статуя засновника з цією діадемою на голові бачив абсолютно кожен студент, що хоч раз побував у вітальні воронів, коих багато.
Так само, найближчим часом варто зосередитись на Поттеру. А то цього року наші стосунки стали чимось навіть занадто нудним. Через те, що Поттер вибрав у додаткові предмети ворожіння і ЗОТІ, ми стали куди рідше перетинатися з ним на уроках, ну а старіння в великому залі ... Таке собі. Особливо, якщо причин і немає. Та й не до того мені, знову ж таки, було.
Але це було раніше, зараз же я планував влаштувати новий виток конфлікту з даним хлопчина, щоб ще трохи очорнити того і піднести себе. З урахуванням того, що в цьому навчальному році в Хогворсті було досить нудно, порівняно з минулим роком, наш конфлікт був цілком здатний привернути багато уваги. А мені, власне, більшого і не треба ... Ну хіба що розібратися нарешті з Патронусом.
Так, це гадське закляття все ще не хоче у мене отримуватися. Ні, щось не дуже ясне, але явно змія вже починає формуватися з звичайної димки... Але розміри цього щось настільки велике, що я навіть почав замислюватися про якусь таку акулу або дотик. Інших тварин такого монстра розміру я навіть уявити не можу... Ну, хіба що васильск але сподіватися на подібний Потрус дещо зухвало.
Магічні звірі рідко стають втіленням чарівника. В основному через те, що форма Патронуса дуже часто виявляється ще й аніформою чарівника. Хоча бувають і винятки. У того ж Дамбльдора, наскільки я знаю, Потрус у вигляді феніксу, але це зовсім не тому, що директор може перетворюватися на настільки унікальну пташку, ні. Тут просто свою роль зіграв той факт, що у старого фамільєра є саме що фенікс ...
Унікальний, загалом, випадок. Мені розраховувати на щось подібне все ж не варто ... Хоча й дуже хочеться. Буде неприємно стільки намагатися і так і не отримати результат. А я все ще п'ять днів на тиждень намагаюся покликати свій Потрус в кабінеті Снейпа, дозволяючи тому спокійно, без впливу всюдисущої аури дементорів, працювати... Сподіваюся це не дотик.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda