Роки іспитів постійно наближалися. Залишалося лише три дні до першого екзамену з чарами, у зв'язку з чим в готельних факультетах стояв деякий переполох. Тепер у бібліотеці було не братися, натомість книжки копіювали і віддавали студенту на деякий час, поки копія не розлучиться. Ось з цими копіями, учні і сиділи скрізь, де тільки можна. А можна було тільки у вітальні і власній кімнаті.
Але, тому що займатися в гордому самоті багатьом було відверто нудно, у вітальні постійно було пожвавлено. П'ять-сім компашок студентів старанно корпеліли над підручниками, час від часу переговоряючись і скидали зайві стреси, і втомою за допомогою сміху. Добре, щоб чари заглушили майже все, інакше вітальня перетворилася б на справжній балаган. Тут і так, далеко не завжди було тихо ...
Так, мене теж втягнули у всю цю передексаменацію марноту, нагадавши, що за « недостойні види Малфоїв оцінки» один білошкірий морду, будинки, по голові точно не будуть розуміти. Ну або так висловився Блейз, що все ще зливає на мене через втрату свого впливу на факультеті. Ну а я що? Я нічого, прокляття гниття плоті зовсім і не я в нього наклав, геть, уся вітальня мені за свідків!
Загалом так, настрій було то ще. Це неприємно, знаєте, заново проведемося популярною програмою і намагається знайти нові підручники, відмінності від старої програми. І тому що, зараза така, ці відмінності дійсно були, не дозволяючи мені забити на всю цю справу. Минулого року Драко отримав « вище очікуваних » травоподібних речей, за що його засудили двома тижнями домашньої арешту. Навіть Нарциса не стала в той час заступатися за сина.
Я не хотів цього для себе. Тому й над підручниками сидів дуже ґрунтовно. Ні, оскільки я майже не була ідеальною пам’яткою, мені було достатньо одного разу прочитати підручник, щоб трохи запам'ятати той. І з усвідомленням інформації також проблем не було, можливості до навчання я успадкував від Тома, що в своєму майбутньому, так це стало цілим Темним лордом.
Проблема полягала в тому, що навіть зі швидкістю читання і обробки інформації мені довелося б убити майже всі три дні, на безрервне читання підручників. Ті короткі речі не були помітні. І навіть десятки додаткових навчальних засобів, коі також потрібно знати на зубках, вносили у свою лепту для вивчення. Заради ідеальних оцінок, я мав докласти таких зусиль за ці три дні...
Ну або я так думав. За два дні до самих іспитів Хогвортс потрясла ще одну новину про напад на студента. Цього разу, той навіть не був знайдений тим, хто оцікавився тільки новим посланням від спадкоємця, повідомляло всім охочим, що труп Джіні Візлі тепер лежить у Таємній кімнаті. Дуже незвичайна ситуація, не схожа на все те, що було раніше.
Але саме це викрадення і обіцяв стати останнім цвяхом у кришці труни для школи. Хогворт уже точно закриють. Я пропажу дитину, з досить відомих, хай і не найкращої сторони, чистокровної сім'ї, школу ніхто не пробачить. Я вже чую, як насувається скандал. Після такого скандалу багато батьків можуть взагалі ніколи не відправити дітей до школи. Це дуже небезпечно для суспільства.
І я, чесно кажучи, навіть не знаю, як реагувати на це. Мене також можуть відправити до іншої школи. І нехай проти самого навчання за кордоном я нічого не маю, але ось позбавлятися можливостей виручити-комунати, так тих і не в користуючись, я якось не дуже то й хочу. І є ще люди в Хогвортсі, які мене цікавлять. Та ж Місяць Лавгуд мала дуже цікавий і цікавій дар, чиє дослідження допомогло мені в розумінні магії в цілому. Та й сама дівчинка була більш ніж цікава, хоча б своїм божевіллям... Грандіозним з геніальністю.
Загалом так, залишати Хогвортс назавжди насовсім, я не хотів. Так само, як і більшість інших студентів. От тільки хто де нас запитає? Якщо скандал з пропажею молодшою Уїзлі дійсно станеться, наші батьки можуть справді піти на крайні заходи... в цей момент, я навіть подумав про можливість самоличного порятунку цієї рудої дурки. Але вчасно обернувся себе.
Даблодора не забувала про зацікавлення в цій справі. Джіні була особою неоднозначною. Може статись так, що та й була справжнім спадкоємцем, ну тим, чим і влаштовував всі ці напади, а весь цей фарс з викраденням ... Якийсь виверт свідомості молодша дочка, з родини зрадників крові. Бути хоч у чомусь впевненим я не міг.
Але це було варте уваги. Мене особливо цікавила реакція Поттера. Той, все ж, так само був одним з підозрюваних, при тому самим ймовірним з них. Упустити таку фігуру було ніяк не можна... Та тільки, хто-ж мене питатиме то буде? Снейп буквально замкнув усіх слізеринців у нашій вітальні, заборонивши тим хоч кудись виходити. Зв'язок із зовнішнім світом якось різко була обірвана, а сам крадений ні на які домовленості не піддавався. Навіть листи батькам той покарав писати зі вітальні.
І я не став йому противитись. Я бачив, що людина дійсно хоче зробити все краще і бути небезпечною для студентів. Та й не так те і просто було цього разу покинути готель. Снейп сам потурбувався про все, а старістки допомагали. Про те, що інші студенти теж були незадоволені спостерігачами один за одним, навіть не варто згадувати.
Загалом так, влізти у всю цю справу я не став. Вирішив просто зосередитися на підготовці до екзаменів, чисто на випадку, якщо їх не скасують. Так само дівчата сфокусувалися на них. Однак ми не є однією з найпростіших родин. Впасти в бруд обличчям, через смерть якийсь там зрадниці крові, ми просто не могли. Так і, інших занять все одно не було.
Чи ж ми не будемо обговорювати цю ситуацію? Навіть Пені з любов’ю до пліток розуміла, що тепер це буде дещо непотрібне. Пусті розмови ніколи не притягували дівчинку. А саме порожніми розмовами, обговорення цього викрадення зараз і було. Достовірна інформація все одно не була, а виставити себе з дурної сторони, пустими припущеннями, нам не хотілося. На слизерині, таких жартів і так досить.
Ми навіть не знаємо, чи Джіні викрадена. Вона цілком собі може спати де-небудь у вітальні грифів, навіть не знаючи про своє викрадення. А напис - це ще один жарт близнюків, що підбили весь факультет собі в допомогу... Це я, звичайно, утрію.
Викладачі не дурні, пропажа Молодша Уїзлі дійсно має місце бути, ось тільки обставини цієї пажі все одно можуть бути різними. І тому я не думав про все це. Хоч і було цікаво, у що ж це все виллється, але піддаватися цьому цікавості я не збирався. Все одно ні на що вплинути я зараз не міг.
Краще вiд тата і матері напишу. Нехай знаю, що у нас тут все вкрай весело і приємно. І про свої підозри теж варто написати. Не про всіх, звичайно, але про той же щоденник, що був вкрадений у Поттера, варто було повідомити. І тут навіть не стільки в створенні потрібного мені образу в очах батьків, скільки у реальній цінності цих знань.
Мені, вони вже ніяк не загрожують. А ось той же Люціус, в разі чого, буде мати козла відпущення, на якому все і можна буде звалити. Але пам'ятайте, що саме мій батько віддав моє щоденник дрібної Візлі не варто. Цей факт може з'ясуватися і піти проти мого батька.
І нехай самого Люціуса я і не люблю, але зараз він - обличчя мого роду. П'яно на його репутації - це пляма на імені мого роду, коій я збираюся взурпувати у найближчі рік-два. А псувати своє майно власними руками, я вже точно не збираюся ... Так що лист батькові все ж варто написати.
Так і Нарцису своєю увагою варто втішити. Ця жінка завжди рада моїм листам, які б новини ті з собою не несли. Мати, що тут скажеш...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda