Як не дивно, але покарання, за прокляття Поттера, так мене і не наступило. Толі викладачі не повірили в історію Гаррі та Персії. ТОлі хлопці самі, з якихось там причин, не стали скаржитися своєму декану. Не знаю, обидва варіанти можливі. Хоча за перший варіант і говорить той факт, що на травалогію я таки встиг... Загалом так, заслуженого покарання я не отримав. Тільки подарунки і визнання на день усіх закоханих.
До слова, Дафна зробила свій подарунок останній, подарувавши мені на права нареченої, застібку для краватки. Срібну, зачаровану на передачу даних про моє місце розташування. Ну, справді ревнива дружина, я навіть умів бути такою наївною. Невже дівчинка думає, що я не помічу щось подібне. Або та просто вирішила перевірити, як я на це відреагую.
Що ж, я маю на увазі те, що це є другим варіантом. Буду тиснути лисицю, так і казала що я знаю про твою маленьку справу, але нічого робити не збираюся. І я дійсно не збирався нічого робити. У виручай-комунату я зараз не ходжу, в Таємну кімнату і поавально. Я не приховую своїх вправ, нехай я ніколи не дозволяю кожному з них побачити мене в такі моменти. Давати на себе зайвий комупромат оточуючим, я точно не збирався.
А мої тренування, саме таким компроматом і були. Том у свій час зосереджував свою увагу саме на тих напрямках магії, які зараз заборонені міністерством. Це буде негарно, якщо якийсь старший студент розпізнає в одному з моїх заклинань, "животний жах" чи„ тиху смерть". Занадто відомі це прокляття в певних колах. І таких у моєму арсеналі багато! Майже кожне друге моє заклинання, так чи інакше стосується магії крові, мальізму або бойової магії, велика частина якої теж під забороною, нехай і дуже умовним.
До слова, займаюся я не в якому-небудь порожньому класі, а у дисціонційній аудиторії, на сьомому поверсі замку. Вірш — це надто сильна й небезпечна магія, що може тренуватися в ній у замкнутому просторі. Тому я постійно підпалю свій одяг, спалюю брови чи волосся. Магія вогню дає мені не надто впевнено, але я не збираюся відступати. Занадто явне у неї переваги в бою.
Та й для резерву така дуже навіть корисна. Те саме можна сказати про чаклунство. Але я навіть припустити боюся, що буде, якщо я ризикну використовувати стихії без палички. Занадто складно мені дається, що та, яка інша. Мені буквально доводиться перекручувати і вивертати себе навиворіт, колдуючи без палички або створюючи ще одну вогненну змію.
Так, мою голову вже давно відвідала ідея освоїти силу природи без палички. Це не лише відразу підвищить мене над іншими чарівниками, але й має бути доведено інших переваг у подібній практиці. Про очевидний ріст резерву магії я навіть не буду говорити, тут і так все зрозуміло. І так зрозуміло, що кількість сил має різко скакнутись вгору після таких занять.
У цьому випадку мене більше хвилює контроль над цією самою магією. Так, чарівники мають і такий параметр сили. Щоправда, не всі знають про це. Більшість людей навіть не здогадується, що свої сили можна якось там контролювати. Вони просто вірять в закляття і використовують їх у все, витрачаючи при цьому більше половини сили даремно. І так по всьому світу!
Лише досвідчені й освічені чарівники звертають увагу на свій контроль над силою. Як правило, ті вже досить далеко просунулися в безпроточковому чаклунстві... А я-Том дізнався про настільки важливе відмінне завдяки виручай-комнаті і її бібліотеці. Ось зараз і буду рухатися в цьому напрямку, налаштовуючи не тільки силу, але й контроль над нею.
Виходить непогано. Талант в ментальній магії знову допоміг мені, дозволяючи концентруватися на своїй магії довгими годинами. І сам контроль залежить від волі мага. Загалом так, прогрес є. Якби я не робив їх і мої успіхи у чаклунстві та метаморфозії, то був би набагато скромнішим. Я став набагато більше відчувати свою енергію. Та й всередині тіла та тепер циркулює куди швидше, наскільки я можу судити.
Такі заняття допомагають не лише у чаклунстві та метаморфозії. Нові закляття також почали даватися мені куди простіше. Про магію і говорити не варто. Там без контролю і залізної волі, можна хіба що себе покалічити, нехай магія чарівника й намагається захистити того, від самого себе. Виходить не завжди, про що свідчить сумна статистика смертей магів, від власних же заклинань. Від одного тільки пекельного полум'я щороку помирає більше двадцяти людей... А втім, не кожному під силу створити пекельне полум’я.
Та й за межами тренувань, контроль над магією дуже мені допомагає. Не сказати щоб сильно, але відігнати на час втому, я тепер здатний і без будь-яких заклинань я просто проганяю маги по тілу кілька разів, і мені стає легше. Низькі і високі температури тепер приносять мені набагато менше незручностей, я просто став легше їх терпіти, підтримуючи своє тіло магією.
Так і з'явилася, така, знаєте, впевненість у власних силах. Приємно відчувати в собі цю життєдайну енергію — магію. Приємно усвідомлювати, що навіть без чарівної палички ти все ще на щось здатний. Ти все ще чарівник, а не магл, незважаючи на всі свої колишні тренування в магії. Це гріє мою душу.
Я навіть позбувся старого комплексу, який дійшов до мене від Тома. Взагалі-то, таких комплексів у майбутнього Темного лорда було достатньо. Він був сиротою-магаґлокровкою на факультеті аристократів. Власне тому більшість з них так і не змогла закріпитися в новому мені. Я Малфой! У мене немає причин соромитися свого вигляду чи стану одягу. Я завжди ідеальний! Ну, або так вважав Драко.
Моя думка на цей рахунок не така абсолютно, але ніяких проблем через свій зовнішній вигляд чи заможність я точно не відчуваю. Добре бути спадкоємцем одного з найбагатших родів Британського острова. Більшість проблем, що дійсно турбували Тома, мене уникають. Я навіть не замислююся над такими дрібничками, де взяти гроші на подарунок для своєї нареченої, її сестри і майбутньої коханки. Та й про коханку сьогодні не забуваю. Недавно я подарував цій просто шикарній ошийник...
Мда, з моїм фінансовим станом, комплексам Тома просто не місце в цьому теляті. До більшості частин цих. Один комплекс так і не хотів зникати, вкорінившись глибоко у мені. Комплекс неповноцінності... Його магічна варіація, якщо так можна висловитися про страх втратити всіх своїх сил.
Власне, саме через цей страх я не переставав тренування в безалоковій магії, навіть під час напруженого навики Тома. Я просто боюся в один момент залишитися без своєї палички ... а як наслідок і без сови магії. Тепер цей страх трохи приглушився. Я відчуваю, що навіть без чарівної палички я все ще залишаюся чарівником. Я не магл з магічним інструментом, що і дає мені сили, я самий справжній чарівник. Чарівник, що і без всякої магії залишається таким! І мені подобалося бути таким...
Здається, ніби моєю метою, весь цей час, і було це відновлення. Ставлення магом, а не чарлом з паличкою.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda