- ... рвати... Відпочинок... вбити... - Здалеку почув я, здригнувшись усім тілом і схопившись за паличку. Занадто знайомим був голос, занадто агресивним була його інтонація...
- Що сталося, Драко? - Вона була перелякана і запитала мене, Пені, яка водила мене у великий зал. Але я нічого не відповів, активно прислухаючись і активуючи кілька десятків пошукових заклинань. Моя рука вже була на паличці, так що чарувати мені ніщо не завадило. Навіть якщо б і заважало, я все одно почав би зачаровувати на чужі питання. Від підозр я вже як-небудь зможу позбутися, а ось від смерті - ні.
Все ж василіск Слазара Слізеріна - не той противник, кому можна нехтувати. А в тому, що у даний момент це земновне мені не союзник я був впевнений на все сто. Стародавній рептилії було досить легко контролювати, якщо ти змієвіста природно. Але дар від Тома був хоч і дуже рідкісним, але у світі знайдеться не один десяток зміїв. В тій же Індії п'яток точно знайдеться.
Загалом так, я не єдиний змій, і великий змія міг підкорити хто-небудь ще. І, мабуть, не лише так змій вирішив вилізти на полювання. При тому не куди-небудь, а в замок... Небезпечна ситуація, але напружено стояти в повній тиші - не вихід. Пошукові заклинання не змогли нікого виявити, так що прямий ризик мені не загрожує, а відповісти на питання своєї помічниці все ж треба.
- Нічого такого, Пенсі. - Відповів я, справді розслабившись. - Я просто відчув дещо, ось я вирішив перевірити, чи не впливає на мене хто магію. - Щойно придуманою відмазкою, відповів я. - Не хвилюйся, нічого страшного я на собі не виявив. Додавай краще продовжимо нашу розмову. Мені все ще цікаво, чим це Клінт зміг так сильно вивести з себе наших старших учнів. - Бодро змінив я тему, не бажаючи продовжувати цю розмову. Я не був проти того, щоб почути останні плітки. Не дивлячись ні на що, ті все ще залишалися одним з найцінніших джерел інформації. Тут головне вмить відокремити дійсно цінну інформацію від сміття.
А виліковування мені довелося тимчасово забути. Святковий бенкет не є тривіальне свято. У цей день ми взагалі не бачимо хмуру на міну, так у мене ще й кілька справ. І все ж вести переговори прямо за спільним столом - майже традиція у нас на факультеті. Мало того, що подібні переговори вже і так багато скажуть знайомим людям, так ще й конскретики ті не отримають через приватність. Так і репутації на факультеті це може непогано додати, звичайним студентам просто не про що вести переговори.
Ну а те, що василіска знову хтось випустив ... Я ще подумаю, що робити з цією інформацією, але похід до Тайної кімнати тільки що зайняв головне місце в моїх планах. Треба окоротити того розумника, що вирішив використовувати моє майно! Так, після смерті Тома чари на змії повинні були деактивуватися, але це не скасовує того факту, що змій - моє майно, отримане в спадок від Тома.
У тому, що змія випустив не який-небудь професор, я був упевнений на все сто. Майже всі викладачі в Хозі, працюють тут вже багато років. Багато з них народилися ще до народження Драко. Навряд чи вони знайшли Таємну кімнату, не десять років тому, а ось тільки що. Так, у Хогвортсі щороку з'являється хтось новий, але цього року цей "хтось" - Локанс... Сумніваюсь, що така недарність хоч якось вплине на короля змій.
Приблизно за такими міркуваннями пройшов весь святковий обід. Добре, мені вистачило на те, щоб настільки прості думи не перешкоджали відіграти свою роль, ну а заодно і домовлятися з кількома старшокласниками про придбання мною деяких інгредієнтів та оренде покинутого класу зілля. Таких класів було лише сім на всю школу, при тому два з них належать нашому декану, а один — державній медицині, мадам Помфреді. Решта чотирьох з них була очищена й обдурена групою старшокласників, чиї нащадки тепер їх забирають у оренду.
А тренування в зіллях мені було просто потрібно. Весь шкільний курс я і так знав на відмінно, звичайних занять у класі мені не вистачає. Дар зелоєра вимагає від мене активних дій у цьому напрямку, а просити в Снейпа додатково займатись зі мною, я не хотів. Доведеться занадто довго пояснювати різкий стрибок у власних навичках.
- Драко, ти сьогодні додому? - Запитала мене Дафна під кінець вечері. Я тільки кивнув, не зовсім розуміючи навіщо вона питає такі очевидні речі. - Добре. - Видихнула та, явно збираючись із силами. - Тоді зустрінемося там. - Кинула та, тут же починаючи віддалятися від мене в сторону компанії з дівчатами-старшекурсницями. Я лише на секунду застопорився, обмірковуючи про що це вона, але швидко взяв себе в руки.
Не зрозуміти настільки очевидний намець я просто не міг, незрозуміло лише, чому батько нічого мені розповів. Дафна ось точно отримала своє повідомлення. А якщо згадати її недавню поведінку, то і подумати та все встигла вже досить давно... Ех, відчувається стиль Ліціуса. Той завжди "забувала" повідомити синові щось дійсно важливе для нього. Щоправда, не повідомити мені про ритуал заручин — це вже занадто. Адже я точно не піду проти його прямого наказу. Старий Драко б не пішов ...
- Треба якось підгнати Люціусу, щоб той занадто не зазнався. - Одними губами прошепотів я, виходячи з-за столу. Старости вже почали збирати молодших курсів у колону. У звичайні дні студенти можуть залишати зал у будь-який зручний для себе час. Під час свят це правило не працює. Все ж святкова вечеря - це західне свято, де починається і закінчується.
- Головне, придумати щось дійсно витончене. Не хочу проколотися в першій же серйозній інтригі. - Вже трохи глибше сказав я, дозволяючи Пенсі підслухати мене, а заодно і посміхнутися в її сторону, нібито помітивши ту тільки що. Нехай вже дівчинка трохи підлестить своє его. Та й визначити рівень її надійності вже давно час. Все ж так сильно любить плітки, можливо, цей факт якось зміниться і на її уміння зберігати чужі секрети, навіть без мого прохання. Проти мого наказу та йти не може, так що все моє минуле довіру як би таким і не є ...
- Я ЧУКО KPOBЬ. Я відчуваю кров... - Знову почувся потубічнішим шипіння мого старого знайомого, змушуючи мене збитися з кроку. Якого хуя цей дегенерат, ким би він не був, змушує василіска так довго повзати по замку. Я чудово пам'ятаю, що прямий контроль змія відбирає багато сил...
- Невтомно? - Неначе блискавка пройшлася по нервах, варто було лише думки з'явитися в моїй голові... Невже якийсь дебіл дійсно вирішив командувати васильською, навіть не взявши того під повний контроль. Він може і свого господаря добре так скласти. Та все ж звір той не дуже то й розумний, та і агресію в ньому просто заступалися. Без прямого контролю його навіть Слазар навряд чи вирішив би використати, незважаючи на всю свою силу.
Я навіть за паличкою знову потягнувся... Але вона не вимагала. Вже після наступних поворотів наша група зустріла дуже мальовничу картину: Здивоване і налякане золото тріо з грифіндора, підвішована за хвіст кішка Фліта, та кучка Грифіндорців, що прийшла сюди буквально на пів секунди раніше.
Мда, картина маслом, тільки відблисків смолоскипів ось у тих калюжах і не вистачає ...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda