Я провів цілу липень й частину серпня в родоводі Малфоїв. На вулиці мене не випускали від слова зовсім, не випускаючи мене навіть у наш сад. І якщо перші два тижні після того, як я відокремився, були мені цілком зрозумілими і простими, то потім ця золота клітина почала напружувати. І добре б причина такої обережності була хоч трохи серйозною, так само немає.
Батько просто вирішив перестрахуватися, перевіряючи в дії дар метаморфа. Так, дар дійсно розбудився, нехай і не в тій мірі, до деяких прогнозували колдомедіки. Замість того, щоб давати сильніший дар, що реагує на будь-яке навіть найменше моє бажання, я отримав цілком собі підконтрольний дарунок відчувати своє тіло і впливати на нього своєю магією. Досить розмите пояснення, але як пояснити своє нове відчуття тіла я не знав. Словесний запас не вистачало, щоб описати свої почуття. Ну, або відповідних слів ще не придумали...
Але повернемося до наших баранів, в обличчя мого батька. Люціус був категоричний у своєму бажанні захистити мене від будь-якого суспільства, до того моменту, поки я не зможу довести тому, що взяв свій дар під контроль. Бачите, я міг зганьбити його своєю « дитячою» магією на вулиці. Ні, в Хогвортс той би мене у будь-якому випадку відпустив б, але все літо я повинен був посвітити загрузаючи і контролю свого раптового надбання.
Ключове слово тут « продовжується». Це для минулого Драко було чимось непосильним за кілька місяців звикнути до нових здібностей і сил, а ось я сьогодні зробив це в рекордні терміни. Мені навіть вчителі, які самі не дуже-то розбиралися в темі, якщо чесно, не особливо знадобилися. Знаній мене-Тома вистачило для взяття дару під контроль, та і перші кроки до абсолютно нового горизонту здібностей я вже зробив.
Такий прогрес дещо спантеличував моїх вчителів і матір, але все приписали на особливо дар. Люціус навіть не повів, спостерігаючи за моїми успіхами. Він не просто зміг утримати обличчя, але й не усвідомлював, що це було чимось надзвичайним. Власне, після подібних дивностей я і зрозумів, що мій батько не дуже то й сильний маг. Підозрюю, після Хогвортсу і обов'язкової програми для будь-якого чистокровного мага, той взагалі не вивчав чогось нового. Кілька розчаровує, особливо на фоні Нарциси.
О, травня мати не тільки була сильною чарівницею, що відчували навіть прості чарівники, не кажучи вже про мене, але ще й розіб'єте своє не закидала навіть через десятиліття після закінчення школи. Я не знаю звідки це, але як чари вона на дві голови вища за батька. Той скоріше політик і торгаш, ніж дійсно талановитий чарівник. Хоча той все одно був на голову вище навіть досить талановитих маглородженців. Протягом століть селекції не пройшли для нього даром, і обов’язкова програма для спадкоємців сильно підвищила його над іншим їдлом.
Хоча на мій погляд, той був досить посереднім як маг. Багато моїх студентів були приблизно на його рівні сили і знань, хоча в останньому не впевнений. Що вже казати про мене-Тома. Безродний сиротину нехай і не мав великих родових бібліотек, але магічний потенціал мене-пробого на голову перевищував навіть найбільш талановитих одного. Ну а після знаходження кімнати за бажанням і проблема зі знанням вирішилася. Шкода тільки, в таємній кімнаті я так нічого і не знайшов ...
Загалом так, батько мене розчарував ще більше. Так само й ненависть до себе була винятковою. Але для мене це було справжнім випробуванням втратити свободу, до якої звик я-Том і збудження додавало мені нервовості. Так, після перших днів то трохи відступило під напором моєї волі і магії, але не до кінця.
Щоранку мене зустрічав прямо як кам'яний стояк, що не опадав і після кількох годин рукогубства. Але якщо його було вгамовано, переважно через довгі медитації та ментальність, то протягом двох годин проблема знову повернулася. Причин для такої дивної ситуації я не міг знайти досить довго, особливо мене бентежило те, що я міг спокійно змінити свої риси обличчя, але не зміг заспокоїти свій член. Як у таких випадках, відповідь прийшла сам-собою.
Родовій цілитель, після чергового сеансу мого обстеження, помітив в моїй аурі щось дивне і незрозуміле.
Знову піднявся переполох, мати вже була готова тягти мене до Німеччини, де у тієї був один знайомий магістр зцілення, який навіть зі знайомих взяв би ту ще плату. Але цього не потрібно було. Після кількох годин досліджень моєї аури колдомедик постановив, що головне прокляття Малфоїв в мені послабилося. Ні, не зникло до кінця, спадкоємця я все ще можу заробити лише одного... Але ось наслідниць...
Мда, дивний виверт моєї власної магії, але я був навіть радий. У мене-Тома ніяких проклять не було. І якщо і були, то занадто сильні дитячі викиди просто вимили їх з мене, ще до того, як ті встигнуть в аурі. Мені було дуже боляче отримувати подібні подарунки від Драко. Я відчував, що опустився до рівня всіх тих виродків, які мене розбивали протягом перших двох років навчання. Теж став носієм своєрідного клейма родових проклять.
І нехай я не позбувся своєї « клейми» повністю, але й мені подобався такий прогрес. Моє щастя затьмарювало лише дві речі. Дике лібідо, як побічний ефект від нового прокляття. Я відчуваю, що після прибуття в Хогвортс я майже першого дня заведу собі кілька нових іграшок. Цілком можливо, що постійні... Батько знову став другою проблемою. Люціус майже слиною не зникав, коли дізнався про мою ситуацію. Та і надто розбірливі погляди батька починались саме так напружувати. Того й гляньш мене племінним жеребком, щоб створити потомство...
Не надто приємна перспектива... Хоча гормони, що бурили в крові, були зі мною зовсім не згодні. Мені було дуже боляче в трусах від одної думки про секс, при тому не тільки з одним партнером. Я відчуваю, якщо це прокляття не ослабне з часом, я перетрахаю підлогу Хогвортса, а після вийду і за його приділи...
Мені не подобається така перспектива. Сильний маг може дозволити собі дійсно багато, моє Альтер Его це довів на своєму прикладі, але ставати кроликом я не дуже то і хочу. Якщо повністю віддати себе похоті, то рано чи пізно смерть прийде до мене. Будь то старість або вороги, яких я обов'язково собі заведу, один Поттер чого коштує, але я все одно помру ... А це страшно! Не хочу вмирати. Щось мене заносить, мабуть особистість мене-Тома дає про себе знати.
Але я не хочу бути дурною тваринкою, яка живе лише заради сексу. Мені хочеться прожити справді довге, бажано вічне і цікаве життя. З вічним життям у мене вже є деякі наробки, нехай хрестражи і не виправдали себе, але мій дар метаморфа дає альтернативні шляхи вирішення проблеми. Альбус більше не дає на мізки, підштовхуючи до певних дій.
І мені так цікаво. Людина з моїми бажаннями просто не може вести нудне життя. Але мій Альтер Его не просто так по світі вирубала, я прагнула нових вражень і знань була в мені сильні з самого дитинства, незважаючи на життя у притулку. Та й в політиці той подався не просто так, відчувати власну владу над іншими я полюбив ще будучи старостою факультету.
У чому ж проблема? Ні, мій спадок мені вистачить не на одне століття розкішного життя. Коли Луціусу зникне, я зможу прийняти розбазарювання засобів роду. Копити гроші, як це робить батько, не по мені. Який у цьому сенс, якщо Темний Лорд в свій час спокійно використовував наші кошти для своїх цілей, не занадто те і дбаючи про думку самих Малфоїв. Дуже показний момент того, що особиста сила означає куди більше світських благ.
Але не суть, все одно ці засоби незабаром будуть моїми, Люціус вже став для мене проблемою, а тому і допомогти йому з плуткою на той світ я просто зобов'язаний. Інша справа, що цього моменту доведеться почекати, та і не все можна буде купити за гроші Малфоїв. Якщо я не хочу маратися звичайними шльондрами, то мені варто самостійно опрацювати підбор і вихованням особистого штату обслуги...
Так, саме ці і займуся в Хозі... А почати можна буде ось прямо завтра. Доказавши батькові свою здатність контролювати дар, я таки отримав можливість виходити в світ. Завтра мене чекає зустріч з моїми сквайрами і "невістою". І нехай атмосфера на Косою алей мене завжди дратував, але після кількох місяців проведених у «золотій клітці» я був радий і подібної перспективи...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda