Директор обережно поставив їй інше запитання.
- Той чоловік з цією зйомки... Чи ви можете сказати, що він не небезпечна особа?
Вона, ні секунди не вагаючись відповіла.
— Да, могу.
Він знову кивнув, цього разу сам, і, наче б увійшов до якогось рішення, підняв голову.
- У такому разі, я розумію. Я зроблю вигляд, що ви ніколи не говорили про цю людину. Директор вийшов зі свого місця з сумним, але заспокоївний вираз обличчя - Ну, тоді я піду.
Він коротко попрощався з нею і вже розвернувся, щоб піти. Але її голос зупинив його.
— Дейв, я виспекла печиво. Спробуєш?
— О... — Він помітив коробку печива в її руці, але міг тільки з посмішкою відмовитися, — дякую. Дякую за пропозицію.
Оскільки його офіційний візит був закінчений, його обличчя повернулося до звичайного, нормального вираження.
Пані попрощалася з ним і покликала внука, щоб той проводив його до машини.
Дитину чомусь сподобався бородатий дядько. Хлопчик поспішив до Девіда Бреннона і повис у нього на руці.
- Я ще загляну до вас, пані.
Дейве, обережно.
Директор, чий руку міцно тримав її онук зрештою залишив дім. Відразу після його відходу з'явився її другий гість, що сховався з іншого боку вітальні.
— Хм. Мені не подобається цей старий. Гей, бабуню, може мені варто навчити його за вас? - звернувся він до жінки.
Це був гігантський чоловік з зализаним назад світлим волоссям. Він взяв повну пригоршню печиво з коробки в руці пані і відправив її до рота.
— Томас, я думаю, що тебе можуть позбавити ліцензії спортсмена, якщо ти влаштовуєш ще один інцидент за межами лінгу!
Томас сором’язливо посміхнувся і почав жувати печиво, яким він набив свій рот.
Звірорай
це...
Цим чоловіком був ніхто інший, як Томас Андре
Мало хто знав, що діючий чемпіон UFC у важкій вазі був одним з тих небагатьох друзів, яких вона вирішила мати.
Якби про це дізналися репортери, то вони б шалено застрибували на своїх місцях без зупинки щікаючими замками камер.
Томас раптово спустошив коробку з печивом. Але це було схоже на те, що він не поївся. Він взяв коробку в руку і висипав крихти собі в рот.
Коли він нарешті закінчив жувати, то заговорив.
— Эй, бабуля. Я можу задати питання?
Вона посміхнулась і кивнула.
Томас зм'яв порожній ящик в комок і продовжив.
- Упевнений, що в нещасних випадках гине безліч людей, а не тільки хто-небудь на зразок мене.
Особливо в автокатастрофах. У них майже щодня гине незліченна кількість людей. Але майже ніхто з них не отримує телефонного дзвінка від Вас, пані, перш ніж це станеться.
У той довгоочікуваний вихідний Томас вже сідав у свій цінний спортивний автомобіль, щоб на шаленій швидкості поганяти на проміських дорогах.
І він став одним з тих небагатьох везунчиків, які отримали цей судовий дзвінок.
Після отриманого попередження він швидко перевірив шини своєї улюбленої машини і виявив в одній з них невеликий цвях.
На щастя, він уникнув смертельної аварії.
Але якби він тоді завіз машину і виїхав, то втратив би життя, як попереджала його пані.
Що означало, що пані Норма Селнер врятувала йому життя.
Після цього Томас зблизився з нею настільки, щоб ось так міг у неї обідати. Але те, що сталося того дня, все ще залишалося таємницею для нього.
Чому ви врятували мене того дня?
Ну, вона не могла бути фанаткою UFC, що могло б спонукати її швидко схопитися за телефон, так що ...
Томасу Андре завжди цікавило, чому вона не шкодувала свого дорогоцінного часу, щоб допомогти йому.
—... — Пані Селнер, почувши його досить несподіване запитання, не сказала ні слова. Вона тільки глянула на нього, перш ніж задумала відповісти своєму другові-одному з кращих спортсменів в
країни, — тому що... Ти зробив багато доброго у своєму попередньому житті.
- ...Я? - Томас Андре, відомий як "Плохий хлопець UFC", точніше, "Дявол Октагону" зробив що?
Він ненадовго замислився. А чи не з'їла ця бабуля чого-небудь, що не слід було? Але потім він вирішив не вимовляти того, що прийшло йому в голову, коли згадав про його зобов’язання багатьом.
— Хо-хох, - тихо посміхнувся пані.
Вона перевела свій погляд за вікно вітальні. Чорний седан, з директором ЦРУ в ньому, саме від'їжджав від воріт.
Її онук махав рукою "боденному дядьку", поки машина не сховалася з виду.
Ці "злиття".
Вона бачила, що зв’язки минулого були пов'язані з тими сторонами знову свідомо або несвідомо. Здавалося, що все-таки, може бути, "суддя" дійсно була справжньою силою.
Ось що вона тоді відчувала.
Томас плюхнувся на те саме місце, де щойно сидів керівник ЦРУ.
— Ну ладно. Та що ж зробив той чоловік на відео, що ось такий важливий дядьок прийшов до вас?
Пані відповіла тоном людини, яка вішає білизну сушитися.
- Він врятував світ.
—...
Іноді було важко зрозуміти, чи ця старенька пані жартувала, або ж вона була надзвичайно серйозною.
"Ну, тому-то поруч з нею так весело", - подумав Томас.
Він одягнув темні окуляри, які йому завжди подобалося носити, і перевів свій вже потемнілий погляд на пані Селнер.
- У такому разі... Що ж тепер робить містер герой, який врятував світ?
Пані, яка дивилась на те, як її внук повертається в дім, тихо посміхнулася.
- Хмм, не знаю... Може бути, вовсю насолоджується своєю юністю де-небудь?
— Ууаа! — Місце проведення змагань по легкому атлетику і бігу, де зібралися учасники всіх шкіл Південної Кореї, наповнилось жаркими криками схвалення глядачів.
Коли двоє шкільних команд зустрілися на майданчику, в їхніх очах загорілися горезвісні вогні.
— О-ой-й, Чо Тае Вун! Схоже, що ти втратив свій шлях! Ти навіть дозволив першому брати участь у всіх видах змагань!
Команда Джін Ву по бігові тепер зіткнулася з явною насмішкою від капітана команди їхніх колишніх суперників — командувачі старшої школи Хвасона, Джо Ґі Сока.
— Я чув, що твій колишній ас Сан Ін травмувався і взяв перерву на кілька місяців.
Невже через це ваше вміння знизилося настільки, що у тебе не залишилося вибору, крім як поставити своїм новим асом першої?
Джо Ґі Сок продовжував свої підколилки. У відповідь Чо Тае Вун тільки широко посміхнувся і поклав руку на плече Джін Ву.
— Скоро ви не зможете підібрати своїх щелеп від талантів цього першого року, — глузливо проговорив він.
а ви почали жартувати!
Фігуральні іскри летіли по всьому боку, коли обмін палками цих двох осіб дійшов до найвищої точки.
У цей час Джин Ву лусок вказівним пальцем.
"Такими темпами буде складно дотримуватися мого плану не вип'ятися, щоб мене не помітили..."
Джін Ву стояв у вигляді, де читалася легка нотка проблем. Джо Ґі Сок смілив його поглядом і отримав новий приток впевненості від виразу обличчя першогодка. Кутики рота капітана школи Хвасона піднялися вгору.
- Хоча тут ось що відбувається. Який кумедний збіг, знаєш? — І він розвернувся і дав знак своїм товаришам по команді.
Коли він це зробив, великий хлопець позаду них вийшов вперед. Його обличчя випромінювало цілковиту, непохитну впевненість, — знаєте, ми теж дістали собі жахливого новачка.
Настав черга Джін Ву видати здивований зітхання, коли він побачив обличчя цього так званого моторошного новачка.
— А?
— Здається, ваш новенький теж може це відчути, так? — и Джо Ґі Сок заговорить голосніше. Він поклав руку на плече свого нового члена команди. Новичок мав статуру, яка значно перевищувала рівень учнів старшої школи. Ось цей хлопець - секретна зброя старших шкіл Хвасона. Його звати Кім Чоль, перший рік.