« Зараз він живе, як звичайний школяр, і навмисно залишив своє минуле Мисливця".
Якби він захотів нагадати Ву Джин Чолю про минуле, тоді у нього було достатньо можливостей зробити це. Джін Ву міг би відповісти на його питання або, як минулого разу, передав би цілий пласт спогадів, використовуючи тільки кінчик пальця.
Тим не менш, хлопець не виявив ніякої подібної реакції, коли детектив з'явився перед ним. І він дозволив Ву Джин Чолю спокійно продовжити шлях.
Невже... він не хотів, щоб його мирне щоденне життя було перерваним?
У такому разі, його повернення до звичайного життя, в якому він прикидається рядовою людиною — це те, що він хоче? Тобто, це на краще для Мисливця Сон Джин Ву?
Ву Джин Чоль зіткнувся з дилемою.
Його дилема ставала все важчою і все складніше для вирішення. Він просидів з нею до тих пір, поки учні не почали виходити зі школи. Він спостерігав, як вони один за одним перетинають парк. І це чомусь допомогло Ву Джин Чолю прийти до досить складного висновку.
«... дуже тихо.
Не мені це вирішувати, нехай Мисливець Сон Джін Ву визначиться сам.
Я покличу його. І якщо він зробить вигляд, що не розуміє мене я з повагою прийму його вибір.
Однак.
Якщо буде невелика реакція, то я ..."
Ву Джін Чоль швидко повернувся до будинку старшої школи, в якій навчався Джин В. І потім він стояв біля шкільних воріт, навіть коли ніхто не проходив повз нього.
В даний час він діяв на підставі безпідставної припущення, що Мисливець Сон Джін Уу ще не покинув школу.
Отже, він простояв ще кілька десятків хвилин з тривогою викурюючи одну смердючу цигарку за іншою...
- Я просто не хочу, щоб раптові проблеми через цих ідіотів перешкодили вам брати участь у регіональній зустрічі.
- Не хвилюйтеся. Я не дозволю цьому статися.
...Наконец він помітив, як Джин Ву виходить зі школи. Почувшись по-справжньому щасливим, він рвав вперед і викрикнув ім'я хлопця.
- Сон Джин Ву Мисливцем-нім.
Ба-думп.
Скільки сміливості йому потрібно було вимовити ці прості слова? Ву Джін Чоль відчував, як дико б'ється його серце. Він чекав реакції Джин Ву.
Звичайно, він обернувся. І все його тіло застигло в той момент. А на обличчі його з’явилось справжнє здивування.
— Але як...?
Світло в очах Джин Ву сказав йому все, що він хотів дізнатися.
Нарешті, отримавши доказ у погляді Джин Ву, детектив Уу Джін Чоль
Знову почав плакати.
- Як я і думав... Ти це він.
***
Вони пішли в парк поруч зі школою. У тому місці, де Ву Джин Чоль відновив свою пам'ять.
Сонячне світло відображувалося на невеликій поверхні невеличкого ставка, що стояв у центрі парку.
Ву Джін Чоль зупинився і першим відкрив рот.
- Я сподіваюся, що не створив проблеми між тобою і твоїми старшими по клубу.
Джін Ву посміхнувся і помотів головою.
- Вони хороші старші. Звичайно, іноді буває, що вони перегинають, але...
Ву Джін Чоль запитав Джин Вуд, чи можуть вони поговорити якийсь час. І той повинен був попросити своїх старших товаришів трохи почекати його. Оскільки вони мали зустрітися, старші діти могли бути незадоволені через цю ситуацію, але...
- Не запізнюйся!
- Поки ти не з'явишся на привітну вечірку, ми триматимемо Янг Ґіла як заручника, ясно?
- Старший?
Найстарші атлетики з клубу легкої спортсмени не вагалися і пішли на вечірку. Джін Ву згадав сумне обличчя Янґ Ґіла, якого тягли старші, і тихо посміхнувся сам собою.
— Життя мого друга висить на волосинці, тому я не можу залишатися тут занадто довго, — посміхнувся він.
Ву Джін Чоль трохи посміявся, побачивши вираз обличчя юнака, який показує, як сильно він насолоджується своїм теперішнім життям.
- У такому разі, я розумію. Дозвольте мені перейти до основної теми.
Усмішка зникла з обличчя детектива, як тільки він закінчив свою фразу.
— Як довго... Як довго ти боровся з монстрами між вимірюваннями?
Згідно з записами, Джін Ву пропав безвісти приблизно на два роки.
Проте Ву Джин Чоль бачив, як повітроплавці воювали через пам'ять Володаря Теней. Він знав, що два роки просто недостатньо для того, щоб перемогти їх усіх.
Джін Ву обережно відповів.
— 27 лет...
Почувши відповідь, Ву Джин Чоль глибоко зітхнув.
Лише подумайте: йому довелося самотужки воювати з десятком мільйонів ворогів майже 30 років. І все це в інтервалі між вимірюваннями, де не могло нічого існувати...
Джін Чоль навіть не уявляв собі, які важкі та жорстокі мали бути ці битви. Досить довго він не міг придумати, що сказати. Але врешті-решт змусив свої губи трохи розсунутися.
- ... Ви ні про що не шкодуєте?
— Ні, не шкодую. Цього разу Джін Ву відповів без вагань.
Він сказав це з абсолютною впевненістю.
— Якби я знову і знов отримував таку можливість, то завжди приймав би те саме рішення.
Все, що відбулося - це цінні моменти, які неможливо виміряти будь-якою валютою. Коли він і його батько ходили на бейсбольний матч у вихідні, тримаючись за руки. Смачне м’ясо, приготоване матері з великою любов’ю і турботою. Усмішка його молодшої сестри, ярка і безхмарна, і не бачила монстрів...
Якщо ціна, яку він повинен був заплатити за все це була в тому, щоб нести важкий тягар самостійно, то він би без коливань переносив його знову і знов.
- Я ні про що не шкодую.
Ву Джін Чоль почув стриманий голос Джин Во і в цей момент відчув, як його ніс знову жжає.
« Дякую, Сон Джин Ву Мисливець-нім,» - подумки вимовив він.
Йому ледве вдалося проковтнути ці слова, які майже вилетіли з його рота. Він знав, що ці прості слова подяки ніколи не зможуть передати його справжнє почуття Мисливцю Сон Джин Ву.
Він швидко подивився на свої наручні годинники, думаючи про « пожирання» заручника, і підняв голову.
- Схоже, у тебе чудове життя.
Джін Ву тихо посміхнувся.
— Так, я задоволений. Ну, крім цього, моє тіло більше не старіє. Правда, тому мені доводиться постійно змінювати його.
« Вічна молодість і безсмертя ».
Мисливець Сон Джин Ву отримав божественні здібності після того, як став Володарем Теней. Однак хоча він і мав таку силу, все ж таки вирішив вести просте й нормальне життя. Якщо це було його рішення, тоді ...
— Можна запитати вас, чи ви думали про те, що хочете робити в майбутньому?
- На жаль, я не будував якихось віддалених планів.
- У такому випадку... Як щодо того, щоб приєднатися до цієї сторони? — Ву Джин Чоль дістав посвідчення офіцера поліції.
— Ви маєте на увазі... Національна Поліція? - Уточнив Джин Ву.
- Останнім часом до нас приходять багато пропалих злочинців. І всі про одне і те ж. Вони кажуть, що їм жити не дає Теневої Монстр.
Джін Ву деякий час розглядав посвідчення, а потім з посмішкою повернув його.
- Але якщо я стану поліцейським, то іншим буде більше нічого робити, розумієте?
« Саме тому ми старанно працюємо, щоб створити такий світ », — пояснив детектив.
Він не змінився.
У той час, коли він був начальником Відділу Наступії Асоціації, і коли став президентом самої асоціації Мисливців, у нього були ті ж самі прагнення. Вони не змінилися і зараз. Тому він продовжував своє життя в якості поліцейського детектива.
— Я подумаю про це, — відповів Джін Ву і повернувся, щоб піти. Оскільки вже почав турбуватися про безпеку свого друга.
Ву Джин Чоль швидко попрощався з ним.
- Я чекатиму вашої відповіді.
- Будь ласка, не роби цього. Я чув, що там тонни роботи, але зарплата маленька, з ухмилкою сказав Джин Ву.
Він махнув рукою, коли йшов, і Ву Джин Чоль ніжно посміхнувся на його мовчазну відповідь.
"Мої роботи, зарплата відстій, так.."
Невловий смішок вирвався з його рота, коли він почув чудову і коротку оцінку, проти якої нічого й не скажеш.
У той же час він згадав обличчя молодшого детектива, який добровільно приєднався до його загону.
"Хіба він не пішов сьогодні, цей пацан?"
Ну, чи у нього просто вихідний день?
Думаючи, що покликати молодшого і пригостити хлопця хорошим обідом, Ву Джин Чоль ввічливо схилив голову в бік дороги Джін Во. Його стрункий силует поступово зник.
Як єдиний чоловік, який знав про жертву цього хлопця, він стояв за всіх у цьому світі і виражав свою вдячність, можливо, в перший і останній раз.