***
- Чудово! Абсолютно, курва вашу, чудово!
Капітан відділу з очевидних причин був на взводі.
Це було цілком очікувано.
Майже нічого не залишилося від підозрюваного. У той час як детективи, які повинні були стежити за ним, виявилися кимось алекаутовані і нічого не могли згадати.
Капітан подивився на двох детективів з пов'язками, які низько опустили голови, і глибоко видихнув. Потім він перевернув погляд на Ву Джин Чойля.
— Детектив Ву? А як щодо тебе?
—...
— Ти викликав швидку допомогу, чи не так? Ти нічого не пам'ятаєш?
— Мої вибачення, капитан. Коли я прийшов в себе, я побачив моїх колег, які непритомні, ну а потім просто ...
— Чорт вас подери!
Капітан вдарив себе в груди, намагаючись впоратися зі злом, і знову зітхнув.
- На щастя, керівництво ще не в курсі, тому тримайте рот на замку, добре? А ви двоє, ви постраждали через недбалість, коли стежили за бандами в районі Гуро-гу. Зрозуміли?
— Да, сэр.
— Да, капитан.
Разом з млявими відповідями двох детективів, цей інцидент прийшов до свого кінця - поки що.
Після цього у відділі боротьби з насильницькими злочинами стало досить тихо.
- Старший? Знаєш, ти відмінно виглядаєш в ці дні. Щось хороше трапилося з тобою останнім часом? - запитав молодший детектив.
Він передавав Ву Джин Чолю склянку кави, що димить з торгівельного автомата.
— Та ось і цікаво, — відповів Ву.
Він потиснув плечима, показавши, що про це не варто турбуватися і взяв каву.
Але справа в тому, що припущення молодого детектива про те, щоб сталося щось хороше, можна сказати було вірним.
Після того дня, коли він зустрівся з монстрами-мурав'ями, здавалося, що ця порожнеча в його серці якимось незбагненним чином трохи заповнилась.
"Там є щось ще," - відчував він.
Без сумніву!
Інстинти старого детектива, ні, інстинкти людини на ім'я Ву Джин Чоль, говорили йому, що там щось є.
Молодий детектив подивився через плече Ву Джин Чойля. Він побачив запис у маленькому блокноті, на якому так сильно сфокусувався останній.
— Э? Емм? Старший? Ти все ще розслідуєш цей інцидент з підозрюваним? Але хіба капітан не сказав...
— Я знаю, знаю. Я займаюся цим у вільний час, — відповів Ву Джин Чоль.
Він спробував закінчити розмову і мовчки допив свою каву. Проте, не тут було, молодший вирішив розвинути тему.
— Ну... Поруч з нашим учнем досить багато злочинців здаються самі через Теневого Монстра, чи не так?
—...
Він не міг просто послати цього молодого детектива, так як число гідних офіцерів, які претендують на вступ до Відділу боротьби з насильними злочинами, останнім часом скорочувалося.
Хоча його трохи дратувало, Ву Джін Чоль все ж намагався не показати цього і спокійно відповів.
- Я чув про це.
— Мм...
Джуніор пильно подивився на запис у блокноті, перш ніж поставити інше питання.
— А? Погодите, чому число підозрюваних, які здалися самі, раптово зменшилось від кінця лютого до початку березня?
Почувши це проникливе спостереження молодшого чоловіка, Ву Джін Чоль прокинувся.
- Гей, у тебе є якесь припущення?
— Ну, насправді нічого особливого, але... Моя тітка раніше керувала невеликим книжковим магазином, ось ...
- ... Зрозуміло, і?
Я щойно згадав, що наприкінці лютого і на початку березня бізнес іде вгору. Це тому, що в цей час починається новий семестр школи. Хаха, ну це безполезна інформація, так?
Можливо, він почувався трохи збентеженим, тому почухав затилок, посміхаючись. Але потім він з подивом вдихнув, коли побачив, що Ву Джин Чоль обережно записує його слова в блокнот.
— Старший? — здивувався він.
— Ну, на всяк випадок.
Відкриття школи, учні, семестр.
Ці чотири слова без будь-яких прикметників і пояснень були спокійно додані в блокнот Ву Джин Чоля.
***
Тим часом у Старій школі.
За день до церемонії присвячення нових учнів директор школи таємно викликав вчителя, який був керівником відділу по роботі зі студентами у свій офіс.
- Один з дітей, яких ми привітаємо у нашій школі завтра є проблемою дитиною.
- Вибачте, сер?
Директор висунув теку документів. Керівник уважно подивився на фотографію з профілем студента, вкладену в теку, і похитав головою.
— Його батько пожежник, його мати - звичайна домогосподарка. Академії не дуже погані, але я не бачу будь-якої проблеми в цій дитині.
— Эх-ха. Цей хлопець. Подивіться на це. Подивіться на причину його винятку.
- ...!
Учень втік з дому на два роки, коли був першокурсником середньої школи. Напевно, тому його і відрахували зі минулої школи.
Але потім він отримав диплом про закінчення середньої школи через тестування GED і подав заявку на вступ до їхньої старшої школи.
"Навіть не першокурсник старшої школи, він просто дитина, яка закінчила початкову школу і втік з дому на два роки?"
Керівник відчув наближення великих проблем, і очі почали непомітно тремтіти. Тим часом директор продовжував тихим голосом.
- Як думаєш? Ти впораєшся з цим учнем?
Керівник відділу по роботі зі студентами глибоко зітхнув і закрив теку цієї проблемної дитини.
— Сер, ви чудово знаєте чому мене називають "Оце - зміїна Змія". Не важливо наскільки він виявиться складним, просто довірте його мені. Я подбаю про те, щоб він вів себе чесно і не доводив проблем.
Його очі засяяли почуттям обов’язку і безупинною впевненістю. Директор кивнув на знак схвалення.
- Дуже добре. Я довірюся вам у цій справі, вчителье Пак.
Обличчя директора пом’якшилося, коли він почув запевнення з уст керівника. Тонка усмішка розтягнулася на губах вчителя Пака.
Наступного дня відбудеться судова зустріч.
Його серце билося від рішучості одним махом придушити порушника порядку під час церемонії вступу. Він збирався зробити це перш, ніж дитина встигне щось.
***
< Екстра спин-офф> спогади Беру.
Кіїєхк-!
Кiїахк!
Кіїєехк, Кіїіейохак, кієхієвик, ккитіатеахк.
Кгаахк, кіїеох, хітейх.
Ккииїехк!
Кехехегехішає--!
Кiєхехк! Кiяаахк!
Каахрук-!