Зайшовши в простір між вимірюваннями, Джін Ву виробив звичку, якої до цього ніколи не було. І їй стало записувати те, що він побачив і відчув за день, в блокнот.
Мисливець робив цього не з якоюсь благородною метою залишити після себе записи про свою напружену смертельної битви проти Правителів. Простір між вимірюваннями було абсолютно "пустим" місцем, що дуже схоже на країну вічного спокою.
Без бич проти його ворогів цей світ цілковито порожній, де існувала тільки вічна темрява, був би пригніченим і породжував почуття самотності. І в результаті йому було б важко зберегти свій розум. Але причина вести щоденник полягала не тільки в тому, сто там було нудно.
Джін Ву вже мав досвід другого життя в тій же тимчасовій лінії. І через це він зрозумів щось важливе - сприйняття події може змінюватися в залежності від того, коли на нього дивишся.
А означало це те, що після певного часу він міг помітити деякі речі, які раніше не помічав. Тому він хотів знати, що буде відчувати, коли відкриє свій блокнот у майбутньому.
Через деякий час його спогади почнуть згасати і вони стануть розпливчастими. Чи буде йому соромно за те, що він залишив такі записи? Чи він шкодуватиме, що міг би краще справитись?
Чи навіть нудьгуватиме за цією війною, хоча в той момент він був ситий нею по горло? Ось чому він вів щоденник, коли мав можливість.
Шух
У цій безмежній темряві можна було почути тільки ручки, які м’яко дряпали папір. Поки він продовжував записувати події за день, його губи раптово розтягнулися в усмішку.
І... І все ж я впевнений, що в майбутньому не сумуватиму за всім цим тут", - Джін Ву підняв голову і застав сцену мертвих монстрів у цій темряві.
Їх просто величезна кількість. І знову Джін Ву насолодився смаком перемоги в битві проти Правителів. А саме в цій зіткненні вбив "Правитель Трансфігурації" - того, хто привіз йому найбільше головного болю.
З тих пір, як він увійшов в простір між вимірюваннями, пройшло вже двадцять сім років. І нарешті, остання завіса в цій довгому і небезпечної війни вже була близько.
Єдиною єдиною ворогами були Драконячий Імператор і його прямі підлеглі, "Армія руйнування". Серце Джін Ву забилося швидше від усвідомлення того, що скоро він опиниться вдома.
"Як же чудово, що час тут і там відрізняється."
Ззовні мало пройти близько двох років. Повернутися додому після двох років відсутності, хм? Як би за цей час змінилася Джін На? А як щодо тата? А мами? Вони добре справляються? Чи варто було йому пояснитися, перш ніж прийти сюди?
У його голові почали риватися численні заворушення.
"Ні, ні", - Джін Ву здригнувся головою, щоб позбутися всіх відволікань. Зараз не час концентруватися на тому, як прикрасити останні сторінки його "денника".
У цей відповідний момент до нього підійшов Белліон і вклонився.
- Мій володар, оточення було очищене. Живих ворогів не залишилося.
Джін Ву уважно оглянувся навколо. Тінові солдати закінчили вбивати поле бою і забили всіх все ще дихаючих ворогів. Тепер вони стояли нескінченними рядами, заповнюючи весь простір. Вірні воїни чекали подальших наказів.
- Гххох... — Він вже давно перестав намагатися підрахувати кількість його солдатів.
Усміхнувшись, Джін Ву закрив щоденник.
— Ладно.
Він прибрав блокнот з ручкою в підпростірваність і спустився із пагорба, який утворився зі трупів мертвих монстрів.
Вже настав час зустрітися зі своїм головним ворогом. З тим, з ким він так сильно хотів зустрітися. Прийшов час виголосити і привітати того, хто змусив його зазнати поразки після того як він став Теневим Правителем.
Тоді втрутилися Владики і перекинули весь вихід з ніг на голову. Але, без сумніву, Джин Ву дійсно програв Драконячому Імператорові в тій битві.
"Більше я не програю", в очах Джін Ву пробігла холодна іскорка.
Його серце затихло, коли він думав про повернення додому. Але тепер же в його вухах до болю віддавався лютий, громогласний стук.
Тудук тудук.
А якщо... Джін Ву зосередився на звукі свого серця і задумався, чи не настане день де-небудь в далекому майбутньому, коли він дійсно почне нудьгувати за цією війною.
Потім він мовчки повернувся в бік, де відчувалася аура Драконячого Імператора. І разом з солдатами, які б брали участь у цій останній битві...
— Уставте! — Набрав повні легені, прокричав він.
Почувши наказ Теневого Правителя, біля безлічі мертвих монстрів піднялася така сама кількість тіней. Беліон, Бер і Ікрид разом з багатьма командирами встали по роботі.
І позаду них мовчки стояла гучна армія, якою було більше, ніж достатньо, щоб покрити собою цілий континент. Солдати мовчки чекали на його наказ.
"..."
Хоча в цьому світі не було руху повітря, все ж створюється враження, ніби вітер дме злегка. Він ніби оповіщав про кінець великої війни.
Джін Ву мовчки закрив очі і зробив глибокий вдих. Коли він відкрив їх знову, то прошепотів слова, які позначили кінець цієї тривалої війни:
- Ми виходимо, щоб напасти на Драконячого Імператора.
***
Драконячий імператор теж відчув це. Він відчув, як дійсно гігантська орда, масштаб якої було не порахувати, впевнено рухалася в його напрямку. З якого ж часу все це почалося?
З яких пір Теневий Правитель, який спочатку був тактикою нападу і відступу, щоб відбивати частини величезної армії Міра Гаоса, почав відкрито атакувати своїх ворогів всією силою своєї війська?
Та вже, його положення занадто різко перевернулося. З усіх армій, які були розкидані окремо, залишилася тільки армія розорення. Тож не так вже й важко було здогадатися, куди потім буде звернено увагу Теневого Правителя.
Останній вирішальний бій. Хоч Драконячий Імператор ніколи не уявляв собі, що ця нескінченна війна закінчиться не величезною сутичкою проти Володаря, а зіткненням між Правителями... Тим не менш, він все ж вважав, що прийдешній бій стане просто чудовим фіналом.
Чи ж його кров не закипала, коли він згадував битву проти Теневого Правителя, яка відбулася кілька десятиліть тому?
"..."
Драконячий Імператор мовчки стояв і дивився в одну точку, не блимаючи. У той час до нього з Опакою підійшов один із підчинених.
— О мой імператор... — Невпевнено почав він.
Драконячий Імператор, стоячий, схрестивши руки, швидко відповів:
- Югунт загинув.
Почувши новину про загибель Правителя Трансфігурації, вираз обличчя цього підпорядкованого застило. Потім він узяв себе в руки і знову поклонився.
— Тому... Можливо, було б доцільно пересунутися в більш далекі місця...
— Ні, це зміїний імператор обнажив свої ікла навколо його тіла криваву аура у вигляді червоного туману. — Я вже втомився і мені набридло тікати. Ми б'ємося з цим покидьком прямо тут. Я й крок зайвого звідси не зроблю.
Ця людина провела понад 20 років, вистежуючи і вкорочаючи армії Правителів. Так що він навіть не дав би своїм ворогам достатньо часу, щоб перегрупувати і відбудувати армію.
А, оскільки неможливо втекти з його облоги, то Драконячий Імператор відкрито б'ється з ним і вирішить цим все. Це був вибір, який належить Королю Яростних Драконів.
- Готуйтеся до битви! — Голосно завело він.
Лише одна команда від Правителя, і вся армія розорення миттєво приготувалась до бою.
— Куаая!
Стародавні дракони, Драоньюти і Небесні Дракони — всі вони високо підняли голови та заричали.
"Він йде!"