Тінь під ногами Джін Ву швидко розрослася настільки, що вона могла повністю поглинути Драконячого Імператора. Істот нахмурилося.
« Він з самого початку це задумував...? »
З того моменту, як він сам з'явився на полі бою і направив теневу армію на допомогу всім іншим на західному фронті? І, нарешті, навіть виманив туди Драконячого Імператора - все це було зроблено заради цього моменту?
Хоч цей чоловік і був його ворогом, король всіх драконів не міг не втішитися ретельністю плану цього Теневого Правителя. Спочатку він створив ситуацію, де Імператор був просто змушений зробити свій хід. За допомогою, здавалося, очевидної тактики він присипав його пильність. А потім, покинувшись на несподіваний козир, він добився того, чого хотів.
«... можна було б подумати, що він дійсно скористається “Дораконим жахом ”», — вираз обличчя Драконячого Імператора був таким, ніби його вдарили нижче поясу.
Побачивши цей чіткий вираз, Джін Ву ще більше схопився за руку істоти.
« Я зробив це.»
До цього часу не було зроблено жодної помилки. Ще кілька кроків, і тоді...
Невдовзі тінь поглинула Джін Ву разом з драконячим імператором.
Непроглядна темрява швидко розсіялася і вони з’явилися в заздалегідь обраній Джін Ву місцевості.
У своїй спробі витягнути драконячого Імператора на справжнє поле бою, обране ним за власним бажанням, Джін Ву швидко віддалився від свого ворога.
Істота ж, виявивши себе в місці, дуже далеко від його підчинених, де воно не могло розраховувати на їх підтримку, почала здивовано озиратися навколо.
- І що це за місце...?
- Місце на протилежній стороні світу від твоєї армії.
Насправді це було не зовсім правильно, але вони були дуже далеко.
Вони були в Японії, де кожна піщинка була щільно наповнена травою після смерті короля гігантів.
Ця земля і атмосфера, які були підкріплені травою, могли витримати силу ударів від його битви проти Володаря розтоплення.
Це місце колись було величезною лісовою часткою. Тепер воно нагадувало безжиттєву пустелю, яка вічно простягалась до горизонту. І все це завдяки зусиллям його тіньових солдатів, які вирубували тут всі дерева.
Особливо тут привертала увагу та величезна білосніжна фортеця на вершині пагорба. Драконячий імператор вказав на фортецю, де чорний прапор розвів вітер.
- Це твій замок?
- ...Вроде того.
- Для замку Теневого Правителя він маловат, але.
І чомусь Джін Ву раптово захотів вибачитися перед Бером. Звичайно, не було жодних підстав пристосовуватися до свого ворога.
Джін Ву кинув убік Драконячого Імператора дійсну пересторогу. Але він здавався дуже розслабленим, незважаючи на всю ситуацію. Від нього не було такої впевненості, чи він просто блефував.
- Ну, думаю його розміру буде достатньо щоб відсвяткувати твою смерть сьогодні.
Тільки тоді Драконячий Імператор загострив свій погляд на Джін Ву. Той не намагався відвести очей.
—... - Потім Король Драконячий Імператор перестав дивитися на Джін Ву.
Він на мить закрив очі, намагаючись зв'язатися зі своїми підпорядкованими. Звичайно ж, він не міг вловити ні натяку на їхнє становище. Якась істота, взявши силу Теневого Володаря, заклинала будь-які види зв'язку.
Драконячий імператор зрозумів той факт, що його ворог-людина з самого початку підготував все, щоб повністю його ізолювати. Потім він повільно відкрив очі і виявив, що з усіх боків його оточила вся тенева армія.
Битва, яка повинна була бути битвою десяти мільйонів проти одного, різко обернулася бітовою дві сотні тисяч проти однієї. І цей « один» був зовсім інший.
Драконячий імператор був оточений.
— І так це... Битва, де я або виживу, або паду доти, доки мої солдати не вирахують моє поточне місце розташування.
Але він не виглядав пригніченим, як можна було сподіватися в цій ситуації. І це була причина. Звичайно, він не був проти битв, в яких його було більше ніж число, щоб повністю розбивати своїх ворогів. Але він також знаходив утіху й рівноправну ситуацію, в якій міг би мати перевагу над своїми ворогами.
Коротше кажучи, це було створіння, яке народилося виключно для війни.
Він був втіленням знищення. Тим, хто не був навіть проти свого власного краху, якщо все це було заради крові, криків, божевілля і руйнування, бурлячих у запаморочливій бурі війни.
І ось чому Драконячий Імператор широко посміхнувся.
— Дозволь мені показати тобі справжнього мене, — і наприкінці цих слів усмішка зійшла з обличчя істоти.
Джін Ву відчув те саме. Його почуття, які значно перевищували людські обмеження, почали давати йому явні сигнали.
*Брр
Разом з холодом, що пройшли по його спині, утекли мурашки по всьому тілу.
І потім, ніби у сцені з якогось нереалістичного фільму, драконячого Імператора вирвався дійсно жахливий рів. Він був такий страшний, що від його звуку серце могло розірватися на частини.
— Куууавааа! - це був "Зміячий Імператор", володарю всіх драконів. Жахливо, що на той час пройшло тінейську армію, як потужна ударна хвиля.
— АААAАaАа! — Здавалося, що нескінченні коливання почали трясти атмосферу. Навіть земля сильно затремтіла.
Поки тремтячи, як і землетрус, вона здригалася від жаху та болю своїх солдатів. І він швидко забрав їх назад у свою тінь.
— АААA! — Під час цього шаленого реву у нього страшенно закрутилася голова і він на мить здригнувся.
Нарешті, Драконячий Імператор закінчив ревіти. Побачивши Джін Ву, який помер, куточок його рота піднімався в ухмилці.
- Ось це була справжня сила.
Правдивий Драконий жах.
Джін Ву струшив головою, щоб уникнути жахливого впливу цієї атаки. У цей час Драконячий Імператор ровим тоном звернувся до нього.
— Коли ти схопив мою руку, я б легко міг вирватися, - оголосив він.
Але того, що він цього не зробив, була причина, і він продовжив.
- Це все тому, що ти вразив мене своєю спробою загнати мене в пастку.
Джін Ву, почувши похвалу, з підозрою подивився на Драконячого Імператора. Але в цих серйозних очах не було жодного натяку на глузування.
— Я хотів поговорити з тобою в тихому місці. Як двоє рівноправних Володарів.
Дихання Джін Ву, збите « Довжелезним жахом" нарешті відновилося. Він швидко видужав, і тепер був насторожі.
Драконячий імператор продовжував говорити мовчазному Джін Ву.
- Якщо ж ти отримав спогади попереднього Теневого Повелительа, тобі варто було б вже знати... Наш справжній ворог — не ця земля, а ті, хто стоїть вище неба.
Він говорив про армії Володаря. Перший і останній наказ, який вони отримали: знищити всіх Володарів темряви.
І зрозуміло, що Теневий Повелитель не був винятком.
- Спочатку я думав спочатку позбутися тебе, а потім приготуватися до бою з ними. Але, побачивши, як ти ведеш свої битви я передумав. Ти володієш іншим набором навичок, ніж Осборн. І завдяки твоїм навичкам я передбачав нашу славну перемогу, - і Драконячий Імператор простягнув руку до Джін Ву, — якщо ти візьмеш мою руку, то я зроблю те, що хочеш.
Погляд Джін Ву повільно опустився на простягну йому руку.
— Якщо ти хочеш врятувати свою сім’ю, то так і буде. Якщо ти хочеш врятувати свою країну, то це буде зроблено. Якщо ти хочеш, щоб я залишив цю землю, добре. Я і мої солдати тихо зникнемо з цього світу, — продовжив імператор.
Погляд Джин Ву, спрямований на простягнуту руку, повільно піднімався, поки не зупинився на обличчі Драконячого Імператора. На ньому був вираз, повний співчуття.
Ти станеш паном цього світу. Ти будеш господарем цілої планети, а не лише цього маленького замку на пагорбі. Ти повністю цього заслуговуєш. Все, що тобі потрібно зробити... - На обличчі Драконячого Імператора з'явилася тепла усмішка, це взяти мою руку. Як тільки ми об'єднаємося і здобудемо сили Володаря, не лише ти сам та твоя сім"я. Навіть твоя країна немає, навіть більше того - всі мешканці цієї планети отримають спокій і свободу — такою була обіцянка Драконячого Імператора.
— Ну, як щодо такого, Теневой Повелитель? - Він чекав на відповідь Джин Ву.
Чи він погодився на таке? На обличчі Теневого Володаря, коли він мовчки слухав ці гарні слова, повільно з'явилася легка усмішка.
Драконячий імператор теж посміхнувся.