На обличчі голови Ю Мен Хана, очевидно, була велика гамма емоцій.
Незалежно від того, що він хотів сказати, це не варто було обговорювати тут. Джін Ву згадав про маму і молодшу сестру. Він кинув швидкий погляд в сторону обіднього столу, де вони сиділи. Потім знову подивився на голову.
—... — Літній чоловік, який хвилювався, чекав на відповідь Джін Ву. І після недовгої роздумів мисливець відкрив рот, - якщо потрібно якесь укрим місце, де можна поговорити, то тоді ...
Головуючий Ю Мен Хан оживився і на його обличчі швидко з’явилася усмішка.
- Дозвольте мені відвезти вас в таке місце. Якщо ви не проти, давайте відправимося туди прямо зараз.
Джін Ву повернувся в квартиру і сказав мамі, що він ненадовго відійде. Потім надів куртку і спустився у під'їзд в супроводі голови та його свитки.
І, як легко можна було здогадатися, біля входу в будинок штовхалися репортери, які засіли там у надії взяти інтерв'ю. Через них не так-то просто було прорватися. Джін Ву зрозумів, що ці троє добре підібраних молодих людей були охоронцями голови. Мабуть, вони повинні були допомогти їм пройти через цей натовп репортерів.
Стояв невимовний шум. Репортери кричали і штовхалися. Усі вони намагалися прорватися через мисливців відділу нагляду, які охороняли вхід.
- Якого біса? Що за справи? Отже, головам Южин Корпорейшн можна входити, а нам неможна?
- Він гість, який прийшов провідати мисливця Сона Джин Ву? А чому репортери не можуть бути гостями? Тепер ми теж гості! Ми гості!
— Аа, ось воно як? Найбільший фінансовий спонсор асоціації мисливців - це добре, а репортерам не можна, так?
Репортери активно наступали і намагалися пробитися ближче до Джин Ву. Здавалося, що вони збиралися пронестися крізь стіну з людей. Їх не бентежив навіть факт, що вони були мисливцями, а не звичайними людьми.
- Відійдіть!
Ситуація була настільки напруженою, що мисливці з відділу нагляду виглядали дуже жалюгідно.
- Хіба мисливець Сон Джин Ву-нім не оголосив, що не буде давати ніяких інтерв'ю?
— Эй, вы вон! Відійдіть!
- Якщо ви хочете відвідати житло мисливця-нім, то спершу повинні отримати дозвіл в асоціації!
Оскільки вони стояли проти звичайних людей, то не могли скористатися своєю справжньою силою. Тому за таких обставин ці агенти з відділу нагляду могли тільки щедро пітніти.
Джін Ву подивився на них поглядом, повний співчуття, і потім витягнув руки.
— Аа? Ааа? — Репортери почали підніматися в повітря, — Спасите!
Цього разу Джін Ву підніс їх у повітря не на десять сантиметрів, а на 10 метрів. Коли він вийшов з будівлі, мисливці відразу ж поклонилися йому, щоб привітатися.
- Мисливець Сон Джин Ву-нім!
- Мисливець-нім!
Мисливці не були надто здивовані тим, що відбувалося. Вони поводилися спокійно, ніби вони вже стикалися з чимось подібним. А от очі голови Ю Мен Хана та його трьох охоронців захопилися від щирого подиву.
Боже ти мій... - Його погляд був прикутий до безнадійного репортера, що блукав у повітрі.
Він також побачив, як всі вони збліднули. І вперше в житті головам стало шкода цих людей, хоча у минулому він і сам часто був втомлений від них.
Голова цього підрозділу агентів відділу підійшов до Джин В. І хоч його обличчя і було схвильованим, але його губи розлилися в усмішку.
- Мисливець-нім... Якщо продовжуватимете в тому ж дусі, то потім нам це залякається.
— Ну, знаєте, вони занадто шумні, щоб не звертати на них уваги, — усміхнувся Джін Ву.
— Хах.
Репортери продовжували кричати, але раптом настала тиша. Просто їх оточив магічний бар'єр, який заглушував всі звуки, які вилітали з їхніх ротів.
Голова підрозділу, якийсь час задоволено дивився на літаючих представників преси, а потім запитав Джін Ву.
- Скільки часу ви їх так протримаєте цього разу?
— Думаю, близько п'яти хвилин, щоб вони трохи там підстилили, - відповів хлопець.
Мисливці з відділу нагляду, почувши його рішення оновити рекорд вже існуючих результатів, розхвилювалися.
— Уахаха!
— Эй! Циц! — Голова загону, намагаючись стримати свій власний сміх, відрубав своїх підлеглих і потім ввічливо відповів Джін Ву. Сподіваюсь, що ви попіклувалися про те, щоб сьогодні ніхто з репортерів не постраждав.
— Вам не варто про це турбуватися, - запевнив його Джин Ву.
Він вже давно став майстром "Власті Правителя", або технологією руху мани для впливу на об'єкт. Навіть якщо його не буде поруч, мана акуратно опустить репортерів назад вниз. Але тільки пізніше.
"Хоча нічого не можу вдіяти з тим, що їм стане трохи погано..."
Але вони заслуговували покарання. Адже вони не тільки намагалися прорватися в його будинок, хоча його особисті дані і були під захистом, вони ще й спробували влаштувати великий переполох. Отже, це було не більше попередження.
*скрер
Невдовзі перед ними зупинився лімузин голови Ю Мен Гана, і вони разом з Джіном Ву залізли на заднє сидіння.
Машина плавно поїхала вперед і вирушила в приватний будинок голови.
Головуючий Ю Мен Хан також приніс Джін Ву до вітальні свого особняка, яка була найтемнішим місцем в будинку. Там можна було спокійно поговорити. Вони зручно осілися на диванах один навпроти одного.
- Я б хотів, щоб ніхто не перешкоджав нам під час моєї розмови з мисливцем Соном-нім.
- Так, пане головуючий.
Після того, як він відпустив всіх, Джин Ву заговорив першим.
— Як ви дізналися?
Не повинно було бути жодних доказів того, що це він допоміг головуванню. Так де ж він міг проколотися? Джін Ву з цікавістю дивився на голову. Той почав розповідати йому про те, що сталося.
— Того дня моя донька бачила, як ви виходили з лікарні.
Якщо це була донька голови, то тоді ...
"Аа." - і Джін Ву згадав старшу сестру Ю Джин Хо. Ту саму дівчину, яку він бачив перед офісом своєї гільдії. Тоді він ще подумав, що вона виглядала знайомою. Але тільки подумати - вона була тим самим людиною, про якого він пройшов перед входом в лікарню, де лежав голова Ю Мен Хан.
Усе, що він робив, здавалося йому непримітним, було виявлено лише завдяки одному збігу обставин. Джін Ву міг тільки безпорадно посміхнутися.
У той же час голова Ю Мен Хан пильно дивився на обличчя Джин Ву, намагаючись зрозуміти його реакцію. Побачивши цю посмішку, він відчув велике полегшення.
"Яке полегшення."
Навіть при тому, що він зробив все з доброї волі, Джин Ву намагався приховати це. Тому Ю Мен Хан переживав, що молодий мисливець міг розлютитися на нього за те, як він розкрив цю таємницю.
Він би не зміг навіть подивитися в очі своєму співрозмовнику, якби він якимось чином засмутився його. Бо перед ним сидів чоловік, який врятував йому життя.
На щастя, незважаючи на його почуття, Джін Ву зовсім не був незадоволений. Звичайно, це було чудовим поворотом подій для голови Ю Мен Хана.
- Як я і думав, це були ви, мисливець Сон-нім.
— Так, це був я, — не намагався заперечувати Джін Ву.
У цей момент, коли він отримав його пряму відповідь, погляд головуючого, прикутий до Джин Ву, тремтів.
О давно втратив рахунок людям, які з усіх сил намагалися опинитися у нього на добре ім’я. Все через те, що вони чогось від нього хотіли. Деякі з таких людей навіть не намагався працювати і просто звертався до нього в надії отримати милостиню.
А що сказати про цього юнака перед ним?