Чоловік у плащі сховався за довгою стіною напівзруйнованого будинку. Він впав на землю, відтягнувши каптур назад.
Його волосся було скромна і сплутані, наче він ніколи й не думав їх підстригти, а борода густо покривала обличчя.
Це був Сон Іль Хван. І він опоруся спиною об стіну, насилу видихає.
*хаа хааа
Потім він підняв свою ліву руку, яка втратила здатність дотику.
Звичайно, незабаром його рука набула сірого відтінку і почала повільно розсипатися в порох. Це був неминучий результат прийняття сили бога, маючи тіло жалюгідної людини.
Але хоч він і відчував невимовний біль, то все ж таки усміхнувся.
— Все зроблено...
Завдяки цій силі він зміг захистити Джін Ву. Тепер, коли його син повністю перейняв сили Теневого Володаря, він міг стати великим надбанням людства.
Ось чому все було так зроблено.
Сон Іль Хван відвернув очі від своєї поступово розсипаної руки. Потім він безсило прикріпив голову до стіни і закрив очі.
Володарі довірили йому свою силу і попросили зупинити Теневого Повелительа. Він був заточений у просторі між вимірюваннями, коли закрилися ті Ворота.
І таким чином у нього був невеликий вибір.
Як посередник Владик і їх посланець, він повернувся на Землю з важливою місією.
На жаль, Сон Іль Хван не зміг виконати свою місію.
Хоч він і знав, що в тілі цього хлопчика приховувалася найгірша катастрофа за всю історію людства, але як міг батько вбити свою дитину?
Все, що він міг робити - це спостерігати за Джіном Ву з місця, яке було за рамками його відчуття.
І поки він відкладав виконання своєї місії, думки Владик, які були зосереджені на тому, щоб зупинити прихід Теневого Володаря, з часом почали змінюватися.
І нарешті...
"Найгарніша Особа Сяючого Світла" дала йому абсолютно нову місію.
- Захисти Теневого Правителя.
Зрештою Володар зрозумів, що вони потребували Теневового Повелича.
За допомогою його безмежної могутності вони збиралися зупинити інших Володарів та їхній огидний намір.
Крім Тенічного Володаря, на Землі не було нікого, хто міг би оборонятися проти Імператора Драконів та його армії розорення до того часу, коли кілька пізніше зможуть прибути небесні солдати.
Це був великий ризик. Адже ніхто не знав, чи Тенневій повелитель на бік людей, або інших Володарів.
І результат досить швидко став ясний.
Джін Ву залишився на стороні людей.
Тенневій Володар схвалив цей вибір.
Простіше кажучи, заново переродженим Теневим Володарем став сам Джін Ву.
Іншими словами, ризик Сона Іль Хвана був виправданий.
—... —
На жаль, він не міг просто привітатися з сином, якого вже десять років не бачив.
Але ніхто не мав права двічі забирати дитину від батьків. Навіть якщо цим кимось був і сам батько.
Так що ось так тихо зникнути було в кращих інтересах Джин Ву.
Він заспокоївся.
Сон Іль Хван опустив очі і подивився на своє повільно розсипані тіло.
Потім він почув знайомі кроки поблизу.
Сон Іль Хван підійнявся у поспіху. Він все ще рушив правою рукою і натягнув каптур, сховавши своє обличчя.
Перед ним стояв хтось.
Йому навіть не потрібно було дивитися на нього, щоб зрозуміти, хто так стояв перед ним. Це був Джін Ву.
Хоч там і стояв його син, до якого він так хотів звернутися, він все ж рішуче пройшов повз нього, ховаючи обличчя під капюшоном.
Але Джін Ву повернувся після чоловіка, який втік і запитав.
- Ти справді думав, що я не помічу, якщо ти так підеш?
Сон Іль Хван помер.
Але як...?
Він повернувся до сина, тільки щоб побачити, як якийсь предмет, кинутий Джин Ву, повільно описав дугу, підлітаючи до нього.
*ххати
Тим, що віддав йому Джін Ву був його короткий меч.
Це був меч Сон Іль Хвана, який він обронив, коли його ліва рука стала марною.
Він на пару митниць втупився на зброю, перш ніж підняти голову.
Джін Ву, в погляді якого читався докір, дивився на нього.
Він все ще ясно пам'ятав цей короткий меч.
Коли він був ще маленьким, він попався, граючи з мечем батька. Тоді він отримав таку дурницю, яку не забудеш.
Тільки тепер Джін Ву підсвідомо зрозумів, чому його власною зброєю завжди були короткі мечі. У той час, як минулий Теневий Повелитель проносився через поле бою з довгим мечем.
Це все було через його спогади про батька.
Під впливом його спогадів сгенеровані системою підземелля весь час одарували Джін Ву кинджалами і короткими мечами.
Він тихо продовжив.
- Ти так і збираєшся піти, нічого не сказавши?
"Пап".
Це слово врізалося у душу Сона Іль Хвана і йому довелося зняти свій каптур.
У попіл повільно наверталася і його права рука.
Його син здригнувся, побачивши стан його рук, але Сон Іль Хван злегка посміхнувся і сказав.
- Я не хотів тобі цього показувати.
Джін Ву розумів, що після повного виснаження тіла не було порятунку.
Він швидко спробував підійти ближче, але Сон Іль Хван підняв праву руку, щоб
його зупинити.
Його ліва рука вже розсипалася в пил і залишилося тільки плече.
Джін Ву завагався, але потім залишився на місці і запитав батька.
- А що щодо тебе, тату?
- ...?
- Ти не хотів знову мене побачити, тату?
Звичайно, він все ще міг деякий час користуватися своєю правою рукою, так чому ж...
Від запитання Джин Ву Сон Іль Хван повільно опустив свою підняту руку.
- Я хотів тебе побачити. Завжди.
"...навіть тоді, коли ти і не міг бачити мене, я був щасливий тому, що я бачив тебе хоча б здалека."
Джін Ву нарешті підійшов ближче до свого батька і опинився прямо перед ним.
Сон Іль Хван простягнувся правою рукою, щоб легонько доторкнутися обличчя свого сина.
Його тильна сторона долоні була вологою від сліз, які текли з очей хлопчика.
"Твой дурний батько не зміг нічого для тебе зробити, але незважаючи на це, ти ..."
- Так виріс.
Джін Ву відкрив рот.
— Це проделки Владики? Вони ось так тебе викидають після того, як
Ви скористалися з цього? - У його голосі чула моторошну злість.
Але Сон Іль Хван похитав головою.
— Вони лише дали мені можливість зробити вибір. Я вирішив охороняти тебе, от і все. І цей вибір не був помилкою.
І тоді і його права рука почала розсипатися.
- Я б хотів поговорити з тобою ще трохи довше, але...
І він хотів залишитися тут ще на довше...
Він зробив щось гідне осуду.
Зрештою він змусив хлопчика попрощатися з батьком не один раз, а два. Він з усіх сил намагався стримуватись, але все-таки із очей Сона Іль Хвана покотилися сльози.
що я не став добрим батьком для тебе.
Це були його останні слова.
*шухих
Тіло Сона Іль Хвана, вичерпавши всю свою життєву силу в битві проти Володарів, звернулося до пороху.
Джін Ву квапно намагався обійняти свого повільно розсипаного батька, але...
У його руках був сірий порошок, а не людина.
А потім у тому місці, де щойно стояв Сон Іль Хван, нічого не залишилося.
Всередині Джін Ву закипіло щось. Він був на межі вибуху.
Він більше не міг цього зупинити. І, врешті-решт, він підняв голову до неба і видав гучний крик.
— УААAa ААа!!
Коли він закричав, мана в атмосфері відвернулася луною.
Небо, повітря, земля - все кричала разом з ним.
Невдовзі Джін Ву почав зриватися важкий, громогласний голос, схожий на голоси інших повелителів.
- Вислухайте мене, решту Повелитель!
"Якщо все це прийшло в дію просто тому, що Володарі вирішили спуститися на Землю, то тоді ..."
"... Тоді я замучу їх заплатити таку ціну, яку вони ніколи не забуду."
"Я обов'язково зроблю так."
Його голос, зміцнений магічною енергією, рознісся в повітрі і поширився по всьому світу.
— Ви всі заплатите за сьогоднішнє, все без винятку!
Розлючений Теневого Повелитель затряснув і небо, і землю.
- Ви слухаєте, Володарі?
У цей день один чоловік, який здобув незрівнянну силу, вирішив використати її на власний розсуд.
Це був той момент, коли піднявся справжня завіса цієї війни.