Очі звіра розкривалися все ширше й глибше. З мінливої тіні дерева повільно піднімалося "що".
"Це та людина...?"
Чи, може, це був справжній тіньовий Повелитель?
Він ще не міг розпізнати справжню особистість свого противника. Але всі почуття тварини сигналізували, що його ворог дуже подібний до того, хто багато років тому загнав його на край.
Не важливо, ким би він не був. Цей чоловік тепер мав повну, досконалу силу Теневого Володаря.
"Він погнався за мною сюди?!" - смертельний жах, здавалося пронизував його до мозку кісток. І врешті-решт, це істота в страху тремтіло.
І коли весь табір Джин Ву знову з'явився у цьому світі...
— Грёр... - Один з звірів обнажив клики, щоб пригрозити Джін Ву.
Він повинен захистити свого володаря. У цієї істоти, яка мала котячих рис, було три червоні очі. Воно також було відоме як одне з найлютніших істот світу, навіть у Мірі Хаоса.
— Ррёр! - монстр відчинив пащу. У ній виднілися десятки гострих, як ножі, кликів, які відображували холодне світло.
Джин Ву без цікавості подивився на хижака, який стікався на нього. Здавалося, що він мав такий же магічною енергією, як і бос підземелля рівня S. Якщо б це сталося раніше, то навіть він мусив би стежити за ним. Але тепер він не був загрозою для нього.
Але перед цим...
*буум
Ще до того, як він почав вирішувати, що йому робити далі, дикий звір раптово втратив голови. І його чотири кінцівки обм'якли, уронивши тіло на землю.
Його вбивця був ніхто інший, як сам Володар Звірінних Кликів. Він в одну мить вискочив вперед і розморозив голову лютого звіра. Потім він швидко витягнув кулак, який потрапив глибоко в землю.
"Чому він убив власного солдата ...?" - Джін Ву втупився на нього непомітним поглядом.
Володар Звіриних ікла на землю та схилив голову. І потім він, дивлячись вниз, тремтячим голосом звернувся а йому.
Король Звірей не хоче конфлікту з вами. Я молюся, щоб ви простили його провини і прийняли його як свого союзника.
Це був тваринний інстинкт в його чистому виявленні. Так поводилися звірі, коли їх не було переможено і він утік. Тоді треба було схилитися перед ним.
Інстинти звіра радили йому зробити те ж саме. Оскільки Володар Звіриних Кликів мав характерні риси дикого звіра, він з готовністю відкинув свою честь і гордість, щоб дотримуватися своїх інстинктів.
— Дуже скоро Імператор Драконів поведе свою армію, щоб спуститися на ці землі. У цей час я і моя звірна армія будемо допомагати вам у ваших зусиллях, -
Звір прийняв найкорену позу, яку тільки зміг.
Хнык.
Дикі звіри завоювали жах. Вони не могли стримати страху і обмочитися на землі.
Ці дикі й неприборкані створіння жили тільки для продовження свого виживання. І ця аура смерті, яка наближалася до них була найжахливішою з усього того, що вони могли собі уявити.
Джин Ву кинув швидкий погляд на Короля Звірей, який опустив свій хвіст, перш ніж відповісти.
— Ладно.
Уряд Звіриних Клики дуже хвилювався, але коли він почув цю відповідь, то посміхнувся. І незабаром ця усмішка відобразилася на його обличчі.
Яка ж дурна людина!
"Цей виродок - не справжній Повелитель," – сказав він.
Справжній Тенневій Повелитель ніколи б не простив того, хто його зрадив. І не забув би і про те, що той намагався знищити носія, який був підготовлений до його приходу в цей світ.
Завдяки доброті цього чоловіка та його безглуздості звір зміг виграти трохи часу.
Як він міг підкорятися словам цього чоловіка, коли той, точніше, видобутку, виливав цей чудовий запах із пахне справжнім Теневим Повелительом?
Звичайно ж, все що йому потрібно було робити - це вдавати, що він був на стороні Теневого Повелича і чекати прибуття Володаря Розвалу.
"Коли прийде час - я особисто розітну твій труп і розірву твої кістки" — злорадно подумав він.
І як же ця тварина могла не посміхатися?
З оживленим виразом морди Повелитель Звірінних Іклак знову підняв голову.
— Я клянусь у своїй вірності... - Начал він.
Але коли він підняв голову, то побачив погляд Джин Ву, холодний як лід. Звір у страху відскочив назад.
Його страх був настільки сильний, що він одним махом відскочив на кілька десятків метрів.
Джін Ву крижаним тоном сказав зблудлій звірині.
- Але перш ніж ми це зробимо, нам спершу треба розквитатися.
Морда звіра застигла, і він ледве видав.
- Розквітатися? Ви говорите про минуле ...?
У минулому Володарі Білого Пламені та Звірінних іклах намагалися знищити Теневового Повелича. Джін Ву бачив їхню зраду через спогади колишнього Теневого завойовника. Але це не мало ніякого відношення до того, що Джін Ву збирався зробити.
З підпросто, яке система називала "інвентарем", він покликав один меч "Гнев Каміша".
*шукух
Сильно стискаючи меча, Джін Ву пальцем вільної руки вказав на п’ять точок грудей.
— Ось п'ять ран, де до цього пробилися твої кігті.
Джін Ву все ще пам’ятаю, як гірко боліла та жахлива біль того моменту.
- Витерпи п'ять моїх атак, і я прощу тебе, — сказав він звірині.
Це було те саме, що сказати звірі пережити п’ять смертельних атак.
У цей момент звір нарешті зрозумів, що Джин Ву не збирався його відпускати. Володар Звіриних іклав у свій останній прояв гордості.
- Як ти смієш...! Як ти смієш зі мною грати! Зі мною, Королем Звірей!
Володар Звіриних Клики скористався своїм проявом духовного тіла і швидко перетворився на величезного вовка.
Хоч він і був незрівнянно меншим від того, який був у пам'яті Теневого Володаря.
Мабуть, через те, що це був не рідний світ цієї істоти.
Але король Звірей мав достатньо сили, щоб знищити цей світ і не тільки.
Тепер же серйозно розлючений велетенський вовк вивищив Теневому Повелительу.
— Моє життя сьогодні втратить, але й тобі теж довго не жити!
*шух
У той же час у морди вовк пронісся порив холодного вітру. У пошуках Джин Ву, який зник з поля зору, істота швидко обернулася.
І він був там, пересунувшися туди перш, ніж вовк це помітив. Він повільно повернувся до монстра.
- Перший.
І вовк побачив це.
Він побачив жахливу чорну аура, яка піднімалася і виходила від Джін В.
Цей хлопець, він не був фальшивкою.
Його рух повністю відповідав руху Теневого Володаря.
*глуп
Не помітивши цього, вовк сухо сковтнув.
Але тоді...
З гучним шлепком щось впало на землю.
На мить вовк забув, що за монстр стояв перед ним і опустив очі. На землю впав велике вухо.
Ухо вовка, відрубене з його голови, тепер лежало на землі біля його ніг, як безподібний слід насильства.
І потім фонтаном хлинула кров. Після всього цього до нього прийшла нестерпний біль.
Вовк стиснув зуби, знову підняв голову і виявив, що Джин Уу вже тримав в руках ще один меч.
По мечу в кожній руці.