Її погляд був прикутий до меча, зробленого з зуба Каміша. На ньому можна було бачити інформацію про його абсолютно неймовірну силу атаки.
[Предмет: гнів Камиша]
Редкість: ?
Тип: Короткий меч
Атака: +1500
Короткий меч найвищої якості, зроблений з обстріленого драконячими іклами експерта.
Цей меч не має рівних по цілому світі; він також володіє чудовою чутливістю до мані, і його можна багато разів всидіти залежно від здібностей власника.]
Здавалося, що опис властивості меча тривав нескінченно. Але Джин Ву в очі не кинулися нічого, крім сили атаки.
"Тисяча п'ятсот?! Чи сила атак??" Це було неймовірно багато.
Не враховуючи додаткових варіантів, тільки базова атака наносила тисячу п'ятсот одиниць урону.
Цілих тисячу п'ятсот!
Хлопець добре розумів, що підвищена сила атаки дозволяє з більшою легкістю кричати противників. І він навіть не міг собі уявити, наскільки жахливим став би цей меч у будь-якій битві.
Ні, хвилинку. А чи було в лавці зброю з нападом на тисячу п'ятсот?!" — мисливець вирішив відразу перевірити.
Хлопець був у такому захваті від сили атаки цього меча, що відразу викликав вікно лавки. Він зовсім не звертав уваги на присутніх, які в усі очі постійно стежили за кожним його рухом.
Очевидно, що було б досить безглуздо порівнювати цього поганого хлопця з різними простими мечами, які продавалися в лавці. Так що він одразу ж перейшов до розділу з довгими мечами, у яких була найбільша сила атаки серед зброї типу "Меч".
Найдорожчий меч був майже вдвічі більшим, ніж тисячу одиниць урону. Навіть якщо він і продавався в лавці, це все одно був довгий меч з атакою на тисячу одиниць, а цей кіротенький - у півтори.
"Так. Чи з точки зору атаки, хіба це не буде тим самим, що і носити по довгій мечі в кожній руці?" - говорив Джін Ву.
Він не випускав з рук цього короткого меча, і це приносило йому задоволення.
Джін Ву підняв голову. Його так і підмовало що-небудь розрубати цією штукою.
Тоді він і помітив, що Томас Андре, вгадали його думки, незручно посміхнувся. Потім американець похитав головою.
— Погодите минутку, мистер Сон. Навіть якщо я буду використовувати своє вміння підсилювати, щоб збільшити свій захист, цей меч все одно мене розіб'є. Сподіваюся, ви ж не думаєте вбити мене моїм же подарунком?
Звичайно ж, Джин Ву не думав про таке. Він посміхнувся у відповідь на слова Томаса Андре і знову зосередився на мечі.
"Він має чудову чутливість до мані, так?"
Щоб з'ясувати, що взагалі могло означати ця "перехідна чутливість до мані", Джин Ву вклав маленьку крихту своєї магічної енергії в меч. І коли він це зробив...
— Ого... Здивований, ахнув охоронець.
Припускають, що охоронці повинні були стримуватись від непотрібних звуків, але один з них не міг стриматися. Він швидко прикрив рот, але це було не важливо - його все одно ніхто не докорив, тому що ніхто і не помітив його промашки. Весь час був захоплений мечем Джін Ву.
— О боже мой... — Навіть Томас Андре не міг стриматися і від подиву.
У своєму житті він бачив багато безумства, але тепер був вражений як ніколи. Тому що від руки мисливця і з усього меча повільно піднімалася чорна аура. Ось чому!
"Цей меч... Моя магічна енергія реагує". - взяв Джін Ву.
Справа була не тільки в цій підйомній аурі. Вся вага меча, яку він відчував у своїй руці, миттєво зникла. Ніби її і не було ніколи.
Зброя стала легкою, як пирхка.
"Ось чорт..." - ця зброя навіть дозволяла своєму власнику за бажанням керувати його вагою.
— Ворр-верр...
Меч "Гнев Каміш" задрижав, ніби вітаючи свого нового господаря. Джін Ву, зтиснувши його рукояти, відчув, як його серце забилося ще сильніше.
— Тудук-тудик!
Він дуже хотів побитися цією зброєю. Я дуже хотів використати їх зараз! Хоч і не дуже розумів, чи це було його прагненням або волею меча.
Нарешті Джін Ву заспокоївся і встромив меч назад туди, де він був раніше.
- Шшух!
Від цього меч перестав тремтіти.
Ця чорна аура так сильно накусила на Лауру та охоронцях, що вони ледве могли дихати. Але тепер, коли це велика аура зникла, вони нарешті змогли розслабитися і вдихнути повітря.
Томас Андре переклав погляд Джін Ву на Лауру.
"Чи все ще думаєш, що я зробив помилку?" - багатозначний погляд Томаса змусив її швидко замотати головою. Поки ці мечі націлені на монстрів, а не на інших людей, рішення Томаса Андре можна було вважати незаперечним.
Хоч би як там було, зброя прийшла б до свого законного власника. Лаура була звичайною людиною, яка не могла відчувати ніякої магічної енергії. Але навіть вона відразу зрозуміла, що тут відбувалося.
І оскільки вже його рішення виявилося вірним, Томас Андре дуже оживлено завухлявся.
— Ну і як вам подобається мій подарунок, містер Сон? — запитав він Джин Ву.
Найщиріші почуття завжди виражаються ділами, а не словами. Хлопець мовчки підняв великий палець вгору.
Ха-ха-Ха! — Томаса просто розпірало від радості.
І він неквапливо заступався в долоні, щоб її висловити. Ці короткі мечі були доказом їхньої дружби. Він не відчував ані краплі жалю про те, що сам не скористався ними. Краще бути на хорошому рахунку у Джин Ву.
Швидше, цей подарунок був більше обтяжливим для Джін Ву.
- Справді, нічого, що я отримую щось подібне так?
- Тобто, просто так? — Майже постійна усмішка зникла з обличчя Томаса і змінилася серйозним виразом, - насправді я вважаю, що це дуже мала ціна за життя членів моєї гільдії, як і за мою, -- так Томас Андре висловив свою просьбу "не відмовлятися від подарунка і просто прийняти його".
Оскільки Джін Ву вже чув від Лаури про такий метод Томаса Андре висловлювати свої почуття, він тільки посміхнувся і відповів американцеві.
— У такому випадку, дякую вам. Я з радістю прийму їх.
— Якщо ви згодні на це, то я теж радий, - серйозно відповів американець.
І поки атмосфера між мисливцями, що стояли на вершині всього світу, ставала все тепліше і дружніше...
...одночасно і Джин Ву, і Томас Андре різко замерли.
Лаур і охоронець не мали можливості відреагувати на різку зміну настрою цих двох чоловіків, бо Томас говорив раніше.
- Містер Сон, ось тільки що, це ж...
Джін Ву коротко кивнув. Це зловісне відчуття, яке пройшло у нього по спині... Мабуть, Томас відчув щось дуже схоже.
Воно йшло з неба. Ніби б зговорилися, обидва підскочили зі своїх місць і швидко встали біля вікна.
—...
Джин Ву ахнув. Томас Андре побачив те ж саме, його погляд задрижав. Як же таке могло з’явитися посеред неба?