Чи була хоч одна причина сумніватися в ньому?
Президент Кім зрозумів: Ву Джин Чоль був абсолютно серйозним. Тож він швидко пробурмотів відповідь, навіть не даючи собі достатньо часу для того, щоб розкрутити цю ситуацію в власних інтересах:
— К-звичайно. Мисливець повинен виконувати роботу мисливця. Я був занадто необґрунтований у своєму намірі. Просто зіскочило з язика.
Ву Джін Чоль суворо дивився, як блідий президент кивнув головою. Потім він встав із свого місця, щоб піти. Навіть через деякий час після його звільнення президент і високопоставлений урядовець не могли встати зі своїх місць. Їхні ноги стали наче ватними.
—...
—...
Тільки тоді вони зрозуміли, наскільки страшними можуть бути люди, які називають Мисливцями.
***
- Щось добре сталося там, сер? — Питав супроводжувач.
Він заводив машину, поки Ву Джин Чоль сідав всередину.
— А що, так видно?
— Да, сэр.
Його супроводжувач був також агентом відділу спостереження.
Ву Джін Чоль подивився на новачка з дитячим обличчям, фактично молодшого співробітника з того ж відділу. Той нагадав йому ті дні, коли він сам був новеньким. Ву Джін Чоль дозволив доситьому усмішку прокрастися на його губи.
— Ну, я просто вперше виконав обов’язки президента Асоціації з тих пір, як отримав цю посаду. Ось і все, - скромно відповів він.
Ву Джин Чоль відкинувся на спинку сидіння. Раніше це місце займав Го Гун Хі, коли кудись прямував. Нововипрочений президент з добротою згадав покійного президента Асоціації, який своїми діями на благо інших Мисливців заслужив гнів і ненависть багатьох впливових людей Кореї.
« Яке полегшення»
Завдяки холодному зору і міцному тілу Ву Джін Чоль вже звик до того, що його ненавидять та бояться. Якби це було однією з обов'язків президента Асоціації, він би радо прийняв її.
У той момент, Ву Джин Чоль вирішив зайняти посаду Го Гун Хі, він знав, що буде продовжувати поводитися в тій же манері і далі.
- Куди ми їдемо тепер, сер? - Я вирвав його з роздумів водій.
—... В Асоціацію.
Президент дуже хотів поїхати додому і відпочити. Хоча насправді він з радістю втік з офісу на цю посаду. У будь-якому випадку, попереду його чекала ще гора роботи.
- Тоді вирушаємо в дорогу, сер.
Здається, водій зрозумів думки Ву Джин Чоля і натиснув на педаль газу. Автомобіль з двома чоловіками всередині легко вислизнув із території Блакитного Дому.
Скільки часу пройшло в дорозі?
Ву Джін Чоль не помітив, як він заснув, втупившись на пейзажі за вікном, що швидко пропливли повз. Потім раптом прокинувся. Перед очима президента з'явилася нескінченна машина, що заповнила дорогу і повільно пливучи вперед.
Хоча Сеул дуже добре знає забиті дороги, це здавалося малоймовірним у середні дні.
« Невже знову ворота з'явилися посеред дороги? »
Ву Джін Чоль, відчуваючи себе трохи стурбованим, просканував своє оточення. На жаль, загальна атмосфера на дорозі здавалася занадто підозрілою для чогось настільки простого. У той момент усі водії зупинили свої машини і вийшли з них, щоб подивитися на небо.
Це були не лише водії.
Навіть люди на тротуарах і пішохідних переходах замерли на місці й втупилися у небо над головою. До них потрапив також відповідальний, який витягав шию зі свого місця, щоб подивитися вгору.
« Що тут відбувається? » — дивувався новий президент.
Відчувши себе по-справжньому стривоженим, Ву Джин Чоль швидко потряс водія за плече.
- Гей, що відбувається? — Став він питання.
— П-президент Асоціації... тремтливим голосом пробурмотів водій, потім нахилився і вказав пальцем у небо.
— Т-там, сэр...
В одну мить всі м'язи Уу Джин Чоля напружилися.
Чи його очі обманювали його?
Ні, не може. Адже люди довкола нас дивляться на небо з тими самими обличчями. Він не вірив у те, що бачив. Ву Джин Чоль, як і всі інші на дорозі, вискочив з машини.
Його очі не брехали йому.
Президент довго вдивлявся у небо, перш ніж на його обличчі з'явився вираз чистого, справжнього шоку.
— Как... Як таке може бути...?
***
Результати тесту виявилися цілком задовільними. Прихід Джин Ву, який повертався додому, була більш бадьора, ніж будь-коли раніше.
Бер став дійсно сильним. Набагато сильніше, ніж очікувалося спочатку.
На жаль, Ікрид не зміг проскануватися, але тільки успіхи Бера вже були хорошим результатом. Без сумніву, всі найкращі Мисливці були приголомшені видовищем у підземеллі в той час.
Джін Ву представив Ча Хаен - її широко відкриті очі і ухмилку на губах.
Минуло багато часу з тих пір, як вони бачилися в останній раз. Раптом з’явилося бажання поговорити, але він перетерпів це. Джін Ву думав, кому подзвонити: Томасу Андре чи Ренату Неерманну. Зрештою вирішив зателефонувати американцеві.
Він майже здогадувався, для чого тут є німець. Але він не міг зрозуміти одного: про що думав Мисливець, який мав другий ранг у світі і з'явився тут без попередження?
Відповідь на дзвінок задзвонила миттєво.
— Мистер Сон!
Захопившись, що Джін Ву знову кине слухавку, Томас Андре спробував швидко сказати те, чого хотів.
— Я привіз Вам фантастичний подарунок, Мистер Сон.
Подарунок? Цікаво...
Якого біса? Якщо у тебе було щось подібне, ти повинен був відразу мені повідомити!
Джін Ву говорив з американцем напівшутя, але потім раптом зіткнувся з тишиною по той бік лінії.
—... Я дуже радий почути, що ви з нетерпінням чекаєте мого подарунка. — Ладно. Де ми зустрінемося? Я хочу передати подарунок якомога швидше.
- Де тобі буде зручніше? — запитав Джин Ву.
- Ви можете прийти туди, де я зараз? Ці хлопці занадто небезпечні, щоб розгулювати з ними по вулиці, розумієте.
Занадто небезпечно? Народ?
Джін Ву на мить замислився, але сказав Томасові Андре, що скоро приїде.
« Почекай... Це точно не бомба, так? "
Звичайно, що ні. Було б набагато ефективніше атакувати особисто, якщо ти є Мисливцем особливого рівня, ніж намагатися підірвати.
Джін Ву почав багато жалкувати про те, що забув запитати, який подарунок його чекає. І в той момент до нього раптово звернувся Бер.
[О мой король.]
"Мм?"
[Могу я отримати дозвіл на битву з цим іноземцем?]
«....»
Джин Ву трохи поміркував над цим, а потім потряс головою, щоб відволіктися від цих думок.
Чим він взагалі тут цікавився?
Звичайно, йому було цікаво дізнатися, наскільки сильним став Бер. Але він ніяк не міг дозволити своєму Теневому Солдату битися з Томасом Андре.
Він не хотів бачити, як американець отримає поранення. Або гірше. Бер буде знищений. Вони могли сказати, що не будуть битися лише до першої крові.
« Навіть тоді...»
І все ж, сам факт виникнення таких думок свідчив про те, наскільки виріс Бер за весь час. Бажання колишнього мурашиного короля випробувати своє сильне тіло було чітко чутно в його голосі.
Бэр?»
[Будь ласка, даруй своєму скромному слузі твою мудрість, про мій король.]
« Прийде час, коли ти зможеш вільно перевіряти себе на міцність свого життя. Отже, не потрібно поспішати. "
[Покорний слуга прийме ваші слова до серця, мій король.]
« А тобі ще треба перестати дивитися історичні драми по ТБ. Ти знаєш, що твоя промова останнім часом стала дуже дивною?»
[ Вірний слуга повинен слухатися свого сеньйора...]
"Просто скажи: "Так, зроблю"! Скажи “так!". Просто "так" і нічого більше.
"Так".
Дуже добре.
Тепер, коли він нарешті поговорив з Бером, Джін Ву в чудовому настрої вирушив на зустріч з Томасом Андре.