Джін Ву крадькома глянув на годинник на стіні. Була майже половина п'ятого дня. Час явно був не обідаючим, але все ж таки трохи рано на вечерю.
- Ще досить багато часу до вечері, так що... Зачекайте.
Джін Ву, попросивши Томаса Андре про розуміння, поспішно підійшов до Ю Джин Хо. Тепер, коли він знав, що праця американця не була такою терміновою, то вирішив спершу зосередитися на важливій справі.
- Можеш знайти мені найбільші Ворота, які відкрилися в Сеулі?
Очі Ю Джин Хо помітно округли, коли він почув прохання Джін Ву.
— Братан, підійдуть будь-які великі?
- Навіть не страшно, якщо хтось вже їх забронював, так що просто знайди високорівневі.
— Зрозумів тебе, братан, — і Ю Джин Хо зі швидкістю світла на клавіатурі почав пошук за відповідними результатами, перш ніж його обличчя просяяло - Братан, я знайшов досить небезпечні Ворота рівня A.
— О, правда?
— Але їх вже зайняв гільдія Мисливців.
З очікуваннями Ю Джин Хо, Джін Ву не здавався розчарованим.
— Сойдёт.
Йому було байдуже, у кого був дозвіл на рейд. Насправді Джін Ву подумав, що йому буде легше все пояснити, оскільки він знав декого з гільдії Мисливців. І від цього по його обличчю розповзалася усмішка.
Джін Ву вже зібрався легкою ходкою покинути офіс. Перед відходом він повернувся до Томаса Андре.
- У мене є ще одна справа, тож я все ще на трохи відійду. Що до обіцяної вечері, давайте поговоримо про це після того, як я повернуся.
—...
Джін Ву залишив збентеженого американця стояти посеред офісу і вийшов, як вітерець. Томас Андре в замішанні зупинявся на двері, через які вийшов корейський мисливець. І раптом зайнявся хохотом.
— Аахаха, хіба не...
А що ще він міг зробити? Звичайно, те що Джін Ву робив можна було порахувати неввічливим. Але слід було звернути увагу на те, що Томас Андре був гостем, який з’явився без попередження. Насправді, йому слід було очікувати, що мисливець такого рівня, як Сон Джін Ву був би ще більш зайнятим, ніж він сам.
- У такому випадку... Я залишуся тут, - і Томас залишив Ю Джин Хо контактні дані готелю, в якій він зупинився. А потім, нарешті, залишив офіс.
— Ффух... — Ю Джин Хо з полегшенням зітхнув, втупившись на вже пустище місце, де тільки що стояла величезна фігура американця.
Але потім він мало не підскочив від страху, відчувши ще якусь присутність поруч з собою.
— Аа? Ви все ще тут?
Ренат Нерманн приїхав в офіс гільдії задовго до Томаса Андре. Але було досить прикро, що він зовсім не знав корейського. Але навіть нічого не розуміючи, він уже був упевнений, що заступник майстра гільдії Аджін зовсім забув про його присутність в офісі.
"Я навіть заздалегідь домовився..." - усвідомивши, що тут навіть хтось на зразок нього міг би бути забутий настільки. А він вважався суперважливою персоною в Німеччині. Його голова повільно повернулася в сторону виходу. На жаль, що тепер міг зробити він, якщо навіть єдиний і унікальний Томас Андре пішов з офісу без будь-яких заперечень?
Будь ти монстром або мисливцем, у тебе всього одне життя, як ні круті.
—... — Ренат безсило піднявся зі свого крісла і надряпав свої контактні дані в кутці записки, яку залишив Томас.
Елітний атакуючий загін гільдії Мисливців був у приготовленні до прийдешнього рейду. Але раптова поява Джін Ву збило їх з пантелику і вони не могли вже зосереджуватися на чомусь іншому, крім нього.
Ча Хеен була єдиною, кого він поставив у славі про свої плани, так що вона залишалася зібраною. Принаймні, вона виглядала такою, на відміну від її товаришів.
- Ти хочеш скористатися нашим підземеллям? Щось сталося? - запитала дівчина.
— Як я і сказав раніше, хотів би використати підземелля, якщо це можливо, — побачивши її знайоме обличчя після того, як здавалося, що вона минула вічність, Джін Ву посміхнувся.
З іншого боку - він вже довгий час не зв'язувався з нею. І перше, що він сказав, раптово оглянувшись, це про можливість скористатися підземеллям, в якому її загін збирався проводити рейд.
Ча Хеен вже збиралася розлютитись, але коли вона побачила радість Джіна Ву, то зрештою відвела погляд.
Поки вона сумнівалася, стояла не знаючи, що сказати, до них швидко підбіг Чо Джон Гін і звернувся до Джін Ву. Насправді майстер гільдії Мисливців очікував його появи.
- Мисливець Сон-нім!
Пояснення було досить швидким.
Джін Ву пропонував вбити всіх до єдиного монстрів у підземеллі, включаючи боса. І навіть пообіцяв більше нічого не чіпати. Не було жодного майстра гільдії, який би відмовився від такої угоди.
Але насправді Чо Джон Гін серйозно турбувався про те, що його люди можуть постраждати всередині цих високих Воротарів. Тож він з радістю погодився. Звичайно, члени загону також раділи цьому, хоч вони й намагалися цього не показувати.
Джін Ву відразу ж попрямував до Воріт. Але перш ніж він встиг далеко відійти, хтось потягнув його за рукав. Хлопець обернувся, щоб подивитися, хто це був. Він виявив там червоную чаєн, яка тихо запитала його.
- Що ти будеш робити в цьому підземеллі?
- Мені потрібно дещо перевірити. Знаєш, один з моїх призовних істот трохи змінився.
Один з призовних, він сказав.
Ча Геен згадала двох з його істот, які вона бавилася у спортзалі асоціації - Ікрида і Бера. Вони були занадто сильні, щоб називатися просто призовними. Вона була мисливицею рівня S, але ці два з легкістю могли бути загрозою для її життя.
Невже щось в цих двох змінилося, і він хотів їх перевірити? Ча Хеен стало серйозно цікаво, і вона ще тихіше прошепотіла.
- Тоді... Я можу зайти з тобою і теж подивитися?
Джін Ву, почувши це питання, в якому був зовсім непомітний прихований мотив, рішуче похитав головою.
— Буде занадто небезпечно. Знаєш, я збираюся повністю дати йому волю, - з серйозною особою відмовив їй Джин Ву. Ча Хаен кивнула і не стала наполягати.
Вона залишилася стояти з тоскованим поглядом, а Джин Ву заскочив у Ворта.
[Ви увійшли в підземелля.]
Знову з'явилося повідомлення, яке він бачив так багато разів. Джін Ву відразу ж покликав Бера, який ховався в його тіні.
"Виходь."