- Що ви там сказали, не жартували?
Адам Уайт чекав за межами конференц-зала і сходив поставив це питання Джін Ву.
Хлопець відразу зрозумів, що Адам питає. На конференції він сказав тільки одну важливу фразу, чи не так?
Хоча він дуже хотів виглядати, що не розуміє сказаного і відповідає: « Про що ти говориш? », але...
Так що він просто посміхнувся.
— Ага.
— Ха-ха...
Нехай зараз не час для сміху, але Адам Уайт все одно посміхнувся, побачивши посмішку Джін Ву.
Ким були ті люди в конференц-залі?
Там було 500 або близько того, кращих Мисливців з 120 країн. Їх запросили Бюро Мисливців для участі в цій конференції. Іншими словами, тут зібралася вища еліта, яку тільки могла запропонувати людство.
Але потім цей хлопець прийшов і сказав їм: « Навіть якщо це буде означати, що кожен мисливець у світі стане моїм ворогом".
Будь-який, навіть найкрутіший хлопець у світі не посмів би навіть подумати про те, щоб вчинити так, як зробив Джін Ву. Ще цікавіше те, що жодна людина не висміювала його за таку вихідку.
Навіть Лю Гень, відомий своїм суворим характером, просто мовчав і дивився на Мисливця Сон Джин Ву. Він не почав нарікати на заяву корейця.
Не тільки Мисливці в конференц-залі, але навіть агенти, які спостерігали за цим через різні монітори не могли закрити рот від подиву. Очевидно, Адам Уайт був серед них.
Він захоплено зітхнув і заговорив.
- З великою ймовірністю в усьому нашому величезному світі тільки двоє людей, включаючи вас, здатні сказати щось подібне, Мисливець-нім.
Джін Ву стало цікаво, хто ж цей другий хлопець.
- І хто ж другий...?
- Ну, він зараз у лікарні.
Джін Ву помітив невловну посмішку Адама Уайта і відразу зрозумів, ким може бути таємничий « другий хлопець». Це міг бути тільки Томас Андре.
Ще б, тільки такий зухвалий хлопець, як Томас, міг зробити щось таке ж божевільне.
"Але невідомо, чи він буде поводитися також чи ні", - подумав Джін Ву.
Він згадав останню емоцію на обличчі Томаса Андре, коли той визнав свою поразку. І вже сам ніяково посміхнувся.
Тим часом Адам Уайт швидко розповів, чим вони планують зайнятися сьогодні.
— На вечір планується вечеря. Ми в Бюро серйозно постаралися, щоб влаштувати цей грандіозний бенкет. Як щодо того, щоб повечеряти разом з іншими Мисливцями? Звичайно, якщо у вас немає нічого термінового на сьогодні...
Джін Ву відразу похитав головою.
— Я планую зайти в лікарню.
Адам не зрозумів. Він здивовано підняв брови.
Джін Ву що, отримав травму десь минулої ночі? Ні, зачекайте. Можливо, це був неминучий результат. Мисливець особливого рівня, Томас Андре, отримав дуже важкі поранення. Він все ще не міг відновитися належним чином. Навіть після уважного зцілення, яким займалися декілька топових Ціліців. Це стало свідченням жорстокої і лютої боротьби.
Отже, нехай це і був Мисливець Сон Джин Ву, але він, напевно, теж міг отримати одну або дві травми ...
- Я турбуюся про Ю Джин Хо, розумієте, — пояснив Джін Ву.
— Ох...
Так ось про що він говорив.
Адам зрозумів, що йому не варто турбуватися про Джін Ву. Він міг бути вільний на деякий час. Нехай і ненадовго. У нього з'явилась можливість спокійно подумати про подальші плани.
Тим не менш, він все ще турбувався про стан хлопця. І запитав ще раз, на всяк випадок.
— Эм, може бути ваше плече або зап'ястя болять з минулої ночі...?
- Не зрозумів Джін Ву.
— А, нет. Нічого...
Адам Уайт ніяк не міг заспокоїтись. Ця ситуація змушувала його хвилюватися більше, ніж будь-коли раніше...
...Охотники зібралися в маленькі групи з трьох або двох людей, щоб побалакати між собою. Раптом вони розійшлися і стали по обидва боки коридору. Звичайно, Джін Ву та Адама Уайта перемістилися туди.
Через мить вони помітили Лю Джей Геня.
Китайський Мисливець рангу Сім Зор був в оточенні "Ескадрона Лю Жи Геня" (повністю складного з його безпосередніх підчинених). Він йшов до Джин Ву.
У нього ніби заздалегідь запланований пункт призначення. Китаєць йшов по прямій лінії, поки не опинився прямо перед носом Джин Ву.
(Сміх)
« Що з цими двома? »
У цей момент всі Мисливці замовкли.
Вони відчували високу напругу, що виникла між Джіном Ву і Лю Жі Генем. Він і змусило присутніх прикусити мови. Мисливці почали непокоїтися. Коридор просто сповнився напруженим сподіванням.
Мисливці швидко і нервово переглянулися.
« Чому Лю Джень так поводиться?»
"Це через ті слова Мисливця Сон Джин Ву на конференції?"
"Ага, я саме запитував себе чому він мовчав тоді..."
Без сумніву, те, що сказав Джин Ву, могло бути тлумачене як провокація інших Мисливців. І чоловік, який поставив йому питання, був не хто інший, як Лю Жі Ген.
Спочатку Томас Андре. А тепер настала черга Лю Жі Геня?
Мисливці звернули увагу на зміну настрою цих двох чоловіків. Вони дуже тривожилися, коли запитували себе: « Що буде далі? »
Тим часом Адам Уайт випадково опинився між молотом і наковальним. Його обличчя миттєво зблідло.
— І-вибачте, Мисливці... - Начав говорити він.
Перш ніж він встиг домовитися, Лю Жі Гень зробив ще один крок вперед і першим відкрив рот. Після чого з його рота пролунав великий голос. Джін Ву стояв і слухав, а на його обличчі поступово формувалося похмуре грима.
« Що він взагалі каже? Я не можу зрозуміти жодного слова, апаріння було дивним.
Він ніколи не бував у Китаї за своє життя, так що він точно не розумів китайську мову.
Оскільки цей китайський хлопець розмовляв з серйозним обличчям, він вирішив зробити і своє таким же серйознішим. Але, як виявилося, просто стояти і слухати слова, які він не міг зрозуміти, було незручним та важким завданням.
Нарешті, він почав розуміти, що китайський Мисливець, ймовірно, не жартував з ним, а був дуже навіть серйозний і похмурий. Але тут Адам Уайт щось прошепотів йому на вухо.
— Він каже, що полював на Гіганта, якого ви пропустили під час недавньої подорожі до Японії. Це було на китайському узбережжі, Сон Мисливець-нім.
На обличчі Джін Ву з’явилося здивування.
— Ви знаєте навіть китайську?
— Ну, я керував підрозділом в Азії. Я можу говорити кількома азіатськими мовами. А також я трохи розмовляю російською, іспанською, арабською, ще німецькою... - перерахував Адам.
Джін Ву на мить задумався про те, наскільки зручно йому було б, якби Адам Уайт став одним з його Теневий Солдат. Але потім він швидко відчитав сам себе за те, що дозволив таким думкам з'явитися.
Може він ще щось хоче сказати? Тим часом Лю Джень продовжував свою промову.
— Будь ласка, продовжуйте перекладати для мене, - відвернувся він до Адама.
— Ладно.
Адам Уайт кивнув і з рішучим виразом обличчя взяв на себе тимчасову роль перекладача.
— Він сказав, що здивувався тим, наскільки сильним був монстр типу Гігант. І він також каже, що бій був досить важким. Йому довелося битися з монстром на поверхні океану.
Джін Ву згадав, як сам був вражений силою цих Гігантів, коли полював на них. У них були величезні тіла, але при цьому вони усміхалися рухатися проворно, як дикі звірі.
Лю Дже Гень сказав, що він боровся з монстром над водою, і це наклало серйозні обмеження на пересування. Отже, його враження від сили і розмірів Гіганта мало бути набагато сильніше, ніж від битви з таким монстром на суходолі.
Джін Ву, будучи таким же Мисливцем, міг зрозуміти звідки взялося хвилювання китайців.
Чим довше говорив Лю Джень, тим яскравіше обличчя Адама Вайта.
— Він каже, що після того полювання збирався зустрітися з вами. Йому було дуже цікаво дізнатися більше про чоловіка, який так легко вистежив і вбив усіх тих могутніх монстрів. Ось що він сказав.
Як тільки Адам Уайт закінчив перекладати, Лю Жі Ген усміхнувся і простягнув руку для рукостискання.
Схоже його серйозний вираз обличчя на початку було пов'язано з тим, що він сильно нервував.
Джін Ву деякий час дивився на простягнуту руку, перш ніж посміхнутися самому і потиснути її. У нього не було ніяких причин, щоб відмовитися від рукостискання, запропонованого одним з кращих Мисливців у світі.