Всі герби цих кланів, якими були призначені ці знамена, були йому знайомі. Це були герби Рікардо, Фаестоса, Роксана, Інгреас і навіть Ладіра.
"Ешил,"-разу згадав хлопець.
Ці герби були аристократичними кланами демонів. Він зіткнувся з ними, піднімаючись вгору до останнього поверху замку демонів.
Його здивування щодо того, чому тут з'явилися ці демони, тривало недовго. Звіри й демони почали разом нападати тіньових солдатів. Очевидно, вони мали спільну домовленість.
Задні ряди тенетових солдатів були негайно розорені в клочику спільними зусиллями двох армій монстрів.
Але і це ще був не кінець.
На передні ряди наступали солдати неба, ще живі і все готові до схоплення. Ці істоти в срібній броні змінили свою тактику і тепер знову почали наступати.
Солдати неба спереду, і армія монстрів позаду оточили тінейських солдатів. Вони з усіх боків затискали їх і фіксували ряди. Те, що сталося в бою, знову змінилося.
— Тудук.
Джін Ву схопився за груди. Тепер його серце боліло. І він повільно переклав погляд на правителя, який стояв поруч з ним.
Чому так? Чому він міг так чітко вловлювати емоції правителя?
Так само, як колись він читав думки своїх тихих солдатів, його емоції Правителі передавалися йому ясно. У віддалених глибинах його душі закипало відчуття. І це було обурення.
Ні, це вже вийшло за межі обурення і переросло в явний гнів.
Оскільки тіньові солдати були оточені ворогами з усіх боків, їм довелося нескінченно повторювати цикл розпаду-відновлення. Вони могли вважати, що мали вічну силу відновлення. Але Джін Ву також мав таку здатність, і він дуже добре знав про її крайню слабкість.
"Це може так продовжуватися, поки є мана..."
Коли мана закінчиться, то солдати перестануть знову бурчати. Це означало, що Правитель більше не зможе користуватися своєю армією. Джін Ву відчув, як магічна енергія Правителя, яка спочатку здавалась нескінченно величезною, почала повільно вичерпуватись.
Він розвернув свого коня від солдатів неба в бік задніх рядів. Чорний кінь вдарив копитом і кинувся вперед.
Після цього бій був справді напружений.
Виявлялися гори трупів. Продиряв цілий океан крові.
Цей конфлікт під назвою "війна", початок безлічі солдатів, поглинутий все живе на цій землі. І тепер він продовжує свою жахливу дорогу руйнування.
Але навіть це вже нічого не змінювало. Ця до краю наполеглива битва, яка, здавалося, ніколи не закінчиться, повільно наближалася до свого неминучого кінця.
На полі бою залишилося не так багато воюючих.
У розпалі битви намісник втратив свого коня. Але він не завадив цьому. Він зарубив двох лицарів-демонів, які передивили йому шлях. Тепер він став перед демоном, який перекладав дух на скелю дивної форми.
Обличчя демона було сховано під шоломом. Він дивився на свою слабу жертву. Здавалося, що він знав, хто йому подобається.
- Ми могли б сьогодні закінчити війну з ними, - відвернувся він до пораненого демона.
- ...тот нічого не відповідав.
— Але чому ти зрадив мене? — наполягав правитель.
Демон слабо днув головою і намагався відкрити очі. Він уже отримав кілька жахливих ран, і було не схоже на те, що він виживе з ними.
Слабкий голос, який донісся з-під його шолома, був вже близький до того, щоб обірватися.
— Так... Мені шкода. Ми могли б остаточно з тобою розділитися сьогодні, але ...
Голос Правителя став ще холоднішим, коли він повторив питання:
— Я запитав, чому ти зрадив мене?
— Кха, хала, — затремтіли плечі демона, коли він з болем покаштувався. Потім він знову підняв голову. А потім він відповів.
— # $%#^#% блядь%@$.
Чомусь Джін Ву не зміг чітко розглянути цю відповідь. Чи він відволікся і пропустив це?
Ні, це не так.
— @ $^$#, - демон додав щось ще, але він все ще не міг зрозуміти ні слова з цього.
Але здавалося, що це звучало зовсім по - іншому. Тому що, як тільки він почув це, він витягнув руку і притягнув демона до себе. Демон видав стогін болю. Його шия була міцно стиснута рукою Теневого Правителя.
— Кх-кхха...
— Крррк...
І броня на його шиї зм'ялася. Але навіть тоді демон продовжував говорити те, що він хотів сказати.
- ...%^(* $)@ %^".
- Тищь!
Великий палець Правителя встромився у горло демона.
— КАХААAa!
Демон закаштував кров'ю. І в цей момент його погляд зустрівся з очима демона, який дивився на нього у відповідь через свій шолом.
Но... Як таке могло бути?
Джін Ву в приголомшенні відпустив шию вмираючого демона.
— Плоп.
На той час він уже був мертвий, і його тіло глухо завалилося на землю.
"Але це ж якась нісенітниця."
Ті очі, сховані під шоломом - він вже бачив їх раніше. Але такого просто не могло статися.
— Тудук!.
Його серце шалено закололося.
Хлопець струснув головою і обережно підійшов до вбитого демона. Він нахилився, щоб зняти його шолом. Навіть після смерті у нього зберігся той погляд, який він кинув на Джин Ву, коли ще був живий.
Як же йому забути цей погляд?
Зняте шолом з гуркотом випало з його рук на землю.
— Бряяєць!
Широко розкриті очі демона все ще були повні світлом чистої люті. Це було те саме світло, яке він бачив на верхньому поверсі замку Демони.
"Король демонів... Баран?!"
Коли він зрозумів це, то побачив ще одну дивність.
Він побачив, що його руки були хмарені в чорну броню. Потім він подивився на свої ступні, ноги і груди. З певного моменту він вже користувався тілом Теневого Правителя, як своїм власним.
— Тудук-тудук.
Звуки його серця ставали дедалі важчими і голоснішими, даючи на барабанні перетинки. Джін Ву поклав руку на те місце, де було його серце.
— Тудук-тудук.
Його очі розширялися.
"Як... Як так вийшло, що раніше я цього не помітив?!"
Він уже звертав увагу на своє дивне серцебиття після того, як пережив події в підземному храмі. Але до цього моменту я нічого не зрозумів.
Дрозжаюча рука Джін Ву зрушилася на праву сторону його грудей. Він відчув поштовхи і там. Один роздавався зліва, а потім справа роздавалася другий.
— Ту-дук!
Два серця видавалися абсолютно однаковим звуком.
Його погляд, повний подив, опустився вниз. Він побачив на землі чотири тіні, які повільно збільшувалися. До нього зверху хтось наближався. Його голова різко піднялася.
І прямо над його головою ...
До нього повільно спускалися чотири ангели з шістьма крилами.
"Спомачення" тривало тільки до цього моменту.
— Тілинь!
Разом з цим механічним письменником його очі знову окутала темрява. І коли його свідомість провалилася кудись у цю темряву, він почув ясний і чіткий голос системи:
[Потворення збережених даних завершено.]