Токіо, Синдзюку.
З Ворт по черзі виходили монстри зростання з хмарочоса.
ТОМП.
ТОМП.
— Кхм...
- Що це за чортівня?
Це були гіганти. Монстри, які часто виступають в ролі босів у безлічі високорангих Ворота.
- Гіганти!
- Це гіганти!
Коли всі, хто спостерігав за цим злочином в іскриці швидко відступали, тільки Юрій Орлів залишався спокійним. Він вільно відпив ще ковток зі своєї фляжки.
"Ніких проблем, якщо це все, що є."
Ці монстри були досить страшні, щоб по спині йшов неприємний холодок. Але Орлов був глибоко впевнений у тому бар'єрі, який він встановив.
- Ідіть сюди!
І його припущення здійнялося.
— Бум.
— Бах.
Гіганти почали стукати в невидиму "стіну", яка оточила Ворота. Але бар'єр стояв твердо і не зрушився ні на один міліметр.
— Бум.
— Бах.
Вони наступали всією вагою, тягнули плечима і навіть кидалися на цю стіну, але бар’єр Юлій Орловим виявився бездоганний, як він казав.
— Уаахахагаха! — І Орлів вибухнув гучним хохотом, насміхаючись з гігантів, які були заточені всередині. Так пройшло ще півгодини.
Мабуть, гіганти втомилися від своїх марнотних зусиль. Тому що вони раптово почали повертатися через Врата. Ті, хто бачив це, були здивовані і закричали.
— О боже мой!
— Монстри, які вийшли на втечу з підземелля, повертаються назад у Ворота!
Це було просто немислимо. Ніхто з присутніх раніше не чув про це. Всі ці репортери з їхніми багаторічними роками досвіду тепер безупинно щікали камерами, ніби прибувши у захопленні від тієї сцени.
І коли останній гігант зник у воротах, то президент Асоціації Мацумото Шіґео встав і почав плескати в долоні.
— Клоп-блат-топ.
Незабаром ці самотні оплески були підхоплені іншими, і це переросло в збуджені крики. І нарешті, настав час для гучної радості.
— Вааа!
Юрію Орлів, опинившись у спекотних залах і хвалячись від усіх присутніх, обернулася обличчям до натовпу репортерів.
— Тільки я так можу! Я - той, хто блокує Ворота рівня S!
На його шиї здулися вени, коли він сказав:
- Той хлопець, який вистежив парочку дрібних мурашок, і я, хто загнав цих гігантів назад у Врата! Вам не потрібно говорити мені, хто з нас більш вражаючий?
Він вже навіть не намагався сховати своє обличчя, яке під впливом алкоголю почервоніло ще більше. Зараз він посміхався репортерам так, що його золоті зуби бачили все.
Але потім сталося щось.
— ТУМM...
Земля раптово затремтіла.
— ТУМM...
Навіть танки, що стояли в готовності, почали підстрибувати.
"??" - і тільки тоді Юрій Орлів зрозумів, що репортери більше на нього не дивилися. Ні, у них були погляди на долю. Російський теж повільно обернувся.
І тоді... фляга, яку він тримав, випала з його руки
"О Боже ти мій..." - очі Орлова розкривалися все ширше і розширюються.
Величезний гігант, порівняно з яким інші здавалися дріб'язковими, виліз із Врат і вирівнився.
Саме так, він почав випрямлятися після свого виходу з велетенських Ворота рівня S.
Орлів кілька разів моргнув, не в змозі зрозуміти, чи це справді так.
"Як... Як може існувати монстр настільки великий, що йому потрібно згинатися, щоб пройти через такі величезні Ворота??"
Нікому не потрібно було нічого пояснювати, все інтуїтивно зрозуміли, що дивляться на монстра-боса.
Гігант закінчив підніматися і оглянув все своє оточення, перш ніж почати ламатися в стіну барикаду.
✔ - БУУМ.
Ці звуки віддавались значно голосніше й важче. Сама земля заходила ходуном.
— БУУМ-БУМУМ-Buum...
Орлів міг бачити все на власні очі. І він безпорадно дивився, як на магічному бар'єрі, який міг бачити тільки він, почали з"являтися павутинки тріщин.
"Як таке може бути?" - і в нього затремтіли коліна.
Гігант-босс з силою наліг на стіну своїм потужним плечем, перш ніж відступити на кілька кроків. Здавалося, він прикинув, що цього буде достатньо. Потім монстр розбігся і кинувся на бар'єр всім тілом.
Тоді це й сталося!
— БУ-БУММ...
Звуки вибуху рознеслися по всій околиці, і світні пилку, які підвішують магічний бар'єр, розсіилися...
— Ого! — Водночас пролунав пронизливий крик Юрія Орлова.
Гігант-босс, знищивши магічну стіну, потягнувся вниз і підхопив російського мисливця, який все ще намагається передати свою чарівну енергію до бар'єри.
Тепер же, будучи в руці велетня, Юрій Орлів закричав, коли дикий біль прошила все його тіло. Він відчайдушно затинався.
— Хааая! АааАа!
— Гльп.
Але його криків вже не було чути, коли гігант знову розкрив пащу.
А потім...
За гігантським босом, одним махом проковтнулим юрія Орлова, з Ворота знову вийшли всі раніше повернутих туди гіганти.
- Криії, криї...
Кам’яна статуя зашевилась, видаючи свої суглоби дивні скрипуючі звуки. Джин Ву зазирнувся на це "існувало".
Ця статуя досить сильно відрізнялася від інших. Але перш за все в очі кидалися крила, прикріплені до її спини. Завдяки їм вона навіть чимось походила на янгола.
Очевидно, ця статуя замислилась у вигляді ангела. І не просто ангела, а з шістьома крилами.
Статуя ангела повільно піднялася і випросталася. Як виявилося, вона була понад 3 метри ростом.
— Фьють!
Джін Ву швидко відскочив назад і покликав другий меч в іншу руку., Потім приготувався до нижньої стійки.
Коли він твердо вирішив битися, кожна його частинка пробудилася. Тепер усе його створіння, починаючи від розуму і закінчуючи всіма клітинами тіла, готується до майбутньої битви.
"..." -ангел мовчав.
Він не збирався прати ухмилку зі свого обличчя, хоч і явно відчув рішучість Джин Ву битися. Його вухмилка була до того неприродною і огидною, що у мисливця по спині пройшов холодок.
Статуя кинула погляд на кам'яну табличку, яку проколов його меч. Потім вона просто відкинула її. Здавалося, що для цього "існу" це не мало значення.