Мін Бюн Ґу продовжив, — ти повинна сказати йому, що він повинен бути обережним з силою, якою володіє.
- Що... Що ти маєш на увазі?
але я вже один раз помер. Я впав на дно в цьому місці, але хтось витягнув мене назад нагору. Це він знову витягнув мене з цієї темряви.
- Чи може бути, що він ...
— Так, це був мисливець Сон Джин Ву, - переконливо заявив хілер.
У Ча Гаен шалено забігали очі, вона не могла повірити в таке. Навіть якщо мисливець Сон Джин Ву був до неможливого сильний, чи він настільки сильно міг оживити мертвого?
Але Мін Бюн Ґу продовжував без утайки згадувати той досвід, який він пережив.
— Якщо чесно, хоч я й був воскрешений, то не я теж. У мене залишилася моя душа і свідомість, але я також був готовий підкоритися будь-якій його волі та зробити для нього все, що завгодно... Це виглядало так, ніби я став безретрольною і нерозсудливим рабом, який існує тільки для того, щоб служити йому, і нічого більше.
Ча Хаен не потрібно було питати, ким був "він" в поясненні Мін Бюн Гу. Вона нервово сковтнула.
Мені також було страшно, бо я відчував себе щасливим від самої ідеї служити йому - на обличчі Мін Бюн Гу читала гірко -- ти повинна дати мисливцю Сон Джин Ву-нім знати про це.
Тоді обличчя Йосипа стало сумним. - Його сила абсолютна. І все ж вона неймовірно лякає. Йому також потрібно знати про це.
Але ще страшнішим, ніж це, було...
І його смуток змінився справжнім жахом, коли він згадав те, що сталося буквально миттєвості назад.
Коли він піднявся з землі, ставши по команді мисливця Сона новим теневим солдатом, то побачив привітну радість незліченних солдатів у чорній броні, які збудували за Джін Ву.
Йому здалося, що їх було десятки тисяч. Ні, навіть мільйони.
За спиною Джін Ву стояли несправжні солдати, які нібито покірно чекали наказів свого правителя.
І коли Мін Бюн Гу зустрівся поглядом з очима генерала, який стояв перед ними, він втратив свою самосвідомість. Перед ним з’явився вигляд Ча Хаен. Тоді він уже знав, що́ йому робити.
І не тільки це. Він також зрозумів, що йому потрібно було зробити дещо ще, крім її порятунку. І цією справою було дати знати мисливцю Сон Джин Ву, наскільки жахливою сила дрімала в ньому.
У цю коротку мить, коли його розум був з'єднаний з розумом Джин Ву, Мін Бюн Ґу зміг побачити справжнє виказування цієї сили, як і масштаб його справжньої армії.
Він відчув, що його час швидко закінчується, і він крикнув їй:
- Ти маєш запам'ятати! Справжня армія мисливця Сона - це ...
І тоді сталося наступне.
Зверху повзав сліпуче світло і оточив Ча Хаен. Обличчя Мін Бюн Гу стало твердим.
- Його справжня армія...! - Ще раз закричав він.
На жаль, його голос потонув у порожньому ехо. Він звучав все тихіше і тише, поступово зовсім зникнувши в пучині.
—... - Це все, що змогла згадати Ча Хаен. Коли вона прокинулася, її спогади стали розпливчастими і далекими, ніби це був забутий сон. Але нещодавно вони знову нахлинули на неї.
Джін Ву, почувши її розповідь, сидів з важким виразом. Це можна було зрозуміти.
"І свідомість перед самою смертю зустрілася з свідомістю мисливця Мін Бюн Гу, який насправді загинув і став теневим солдатом?..." Це був очевидний висновок із розповіді дівчини.
Ця історія справді була важкою.
Чи могло бути таке, що її підсвідомість створила фальшивий спогад з того, який вона встигла побачити? Наприклад, тому що вона отримала серйозну травму через загрозу смерті?
Джін Ву почув цю думку, і вона відповіла: « Так, я теж думала, що це можливо.
Чому б їй не подумати, що таке теж можливо? Ось чому вона останні кілька днів була глибоко занурена в роздуми, перш ніж, нарешті, зібралася з духом, щоб розповісти йому про послання.
Джін Ву зрозуміло кивнув. Потім він підштовхнув до неї свій телефон.
— Возьми мой номер. Якщо згадаєш ще що-небудь, будь ласка можеш мені відразу ж подзвонити?
Вовна кивнула: — Так. Якщо я відразу зв’яжусь з тобою, то її вираз трохи оживився.
Японія негайно подала безліч запитів на допомогу міжнародному співтовариству.
Оскільки вони втратили половину своєї сили S-ранга, це кілька швидкого вирішення було неминучим.
На жаль, реакція міжнародної спільноти була дуже холодною. Ніхто не боявся допомоги. І це були причини.
Японія без видимих основ проігнорувала небезпечну ситуацію в сусідній країні Кореї. Але потім Японія різко активізувалася, коли події досягли дуже небезпечного рівня. Отже, допомогу не було дано вчасно. Міжнародна спільнота цього не забула.
Японці були спантеличені. Їм відмовили у підтримці Сполучені Штати і запропонували їх розбиратися самостійно. Це не було чимось незвичайним. США були відомі тим, що вони ніколи не дозволяли своїм мисливцям S-ранга працювати за кордоном. Але, відмовив також Китай - найсильніша імперія з мисливцями в всій Азії.
[ США кидають Японію.]
[Невже Китай не буде нічого робити і допустить знищення Японії?]
[Врата в Токіо: минуло два дні з їх появи. Час, що залишився - ...]
[Що вирішить Корея?]