« Мабуть, рейд вже почався. — Президент Асоціації Ґон Хі подивився на свій годинник і посміхнувся. Рейд, про якого йшла мова, звичайно ж, проводив мисливець Сон Джін Ву. А як же інакше?
Якби це було можливо, то він хотів би подивитися на це власними очима, але ... З огляду на його працю, це було нелогічно. Поліномочищення не дозволяли. Отже, все що він міг зробити - це надіслати йому партнера Асоціації, якому дуже довіряв.
Він вже був досить звинуватий, тільки подумавши про те, яким буде звіт глави Ву Джин Чоля.
“А, ладно. Зараз не варто про це думати. — Ґон Хі злегка похитав головою, щоб відволікти увагу. На його столі вже була ціла гора документів. З них уже майже винайнялася ціла башта.
Ще з того часу, коли цей папір втікав із підземного підземелля в тій старшій школі, він навіть не думав зменшуватися. І не важливо, як би довго він з нею не працював, вона не ставала меншою. Навпаки, йому здавалося, що гора паперів росте. Ніби хтось щоночі підкладав нові аркуші. Ось наскільки він був зайнятий, але, тим не менш, його інтерес до мисливця Сон Джин Ву не зменшився ні на краплю.
Якби його тіло було здоровіше, хіба б він не вирушив пройти якісь підземелля разом з мисливцем Соном?
“ Здається, що я вже не маю жодної цінності. Цей чоловік завжди любив самовираження.
Отже, скільки ж часу він стрибнув над папірами?
— Тук, тук.
Він підняв голову тільки тоді, коли почув стук у двері. Подивившись на годинник, президент зрозумів, що пройшло вже три години.
- Це Ву Джин Чоль, сер.
Новини, яких він так чекав, нарешті прибули. Го Гун Хі, не видаючи своєї втоми, запросив Ву Джин Чол до себе.
заходь.
— Скрип.
Ву Джин Чол обережно зайшов у кабінет. Коли Гвен Хі побачив його обличчя, у нього ледь очі не вилізли з орбіт.
“Що це з ним? ” — відповів старий мисливець.
Він очікував, що ніяких проблем не буде, але Ву Джин Чоль виглядав так, ніби його витискали досуха.
“ Але тут мова йде про мисливця Сон Джін Ву, а не про кого. Так чому ж Ву виглядає так?
Але його подив тривав недовго.
— Сер, я можу ненадовго присісти? — У голосі Ву Джин Чоля звучала відчай. Го Гун Хі швидко вказав йому на диван.
- Звичайно, сідай. Потім він піднявся з-за свого столу і сів навпроти Ву Джин Чоля.
— Плоп.
Ву Джин Чоль безсильно оселився на дивані. Потім він потер обличчя руками, показуючи, як він втомився.
Та що таке сталося в тому підземеллі? Президент починав турбуватися.
Не дочекавшись, коли Ву Джін Чоль почне своє пояснення, Го Ґун Хі не зміг подолати свою цікавість і почав першим:
- Що з тобою сталося? Що з твоїм обличчям?
— Простите? У мене щось на обличчі, сер?
- Ти виглядаєш неймовірно виснаженим. Ніби ти не спав вже кілька днів, — пояснив президент Асоціації.
— Аа... - і Ву Джин Чол кілька разів мовчки кивнув, ніби тепер він нарешті зрозумів це, — мабуть, це просто від того, що я вражений, ось і все, сер.
— Поражен? Будь ласка, розкажи мені все детально. Хіба ти не був з мисливцем Сон Джін Ву під час його рейди для спостереження за ним?
Ву Джін Чол отупився і повільно похитав головою.
- Сер, це був не рейд. Це була...
- ...це була що?
Ву Джин Чол підняв голову, в його бігаючих очах все ще читалися подив і страх.
— Сер, це була справжня бійня, — тремтячим голосом сказав харизматичний керівник відділу нагляду Ву Джин Чоль. Важко було повірити, що ця людина може так хвилюватися. Зазвичай він був дуже спокійний. Багато хто думав, що в нього з народження сталеві нерви.
- Бойня, кажеш... — Го Гун Хі сковтнув.
Ву Джин Чоль без вагань підтвердив свої слова:
— Да, сэр.
Чи можна було інакше описати те, що там сталося? Як і було сказано, це була бійня. На сповнення завдання президента Асоціації Джін Чоль спостерігав за битвою. Тепер він без утайки розповів все, що побачив.
— Підзелем було гніздо Нага, сер.
Го Гун Хі пройшов через свої знання різних монстрів.
— “Якщо це Нага......"
Це були істоти, подібні до гібридів людини і морського змія. Вони воліли жити в місцях з високою вологістю. Нага були експертами як для ближнього, так і противного магічного бою. Вони могли змусити попотіти навіть найдосвідченіших мисливців, це було коротко про Нага.
Вони також вважалися складними противниками, тому що переходили великими групами. І це на додаток до того, що Нага були високорівними монстрами.
Але все ж...
“ Але ж мисливець такий, як Сон Джін Ву не повинен мати проблем з парочкою Нага? І навіть з групою Нага? ”
І так, ніби я прочитав думку Го Гун Хі Ву Джин Чоль сказав:
- У якийсь момент мені навіть стало шкода цих Нага, сер.
- ...!
Ву Джін Чол згадав події, які йому довелося бути свідком. Коли раптово з'явився натовп із тридцяти Нага, він на мить забув, з ким він знаходиться, і сильно напружився. Нага були достатньо небезпечними істотами, щоб викликати в нього таку реакцію.
Але потім...
— Але потім несподівано наше оточення »потімніло 16.
Або, точніше, йому потрібно було сказати, що з-під ніг Джин Ву виросла величезна чорна тінь.
На тілі Ву Джин Чоля всі волоски встали дибком. Він зрозумів, що зараз відбудеться щось грандіозне. І саме в цей момент з витягнутий тіні один за іншим почали виходити солдати.
І тоді почалася битва - точніше, бійня.
— Кияяья!
— Кеєех!
— К'ядяя! — покликані істоти мисливця Сон Джин Ву рівнулися вперед і почали безжалісно розривати Нага на багато закривавлених частин.
- Принаймні покликані, які були в чорній броні, як людиноподібні вищих орків, трохи гуманіші. Але інші...
Ті, хто був покликаний так само як ведмідь та мурахи, були завелими для мисливця Сон Джин Ву. Деякі мурашки навіть почали пожирати трупи монстрів. Це призвело хлопця в люті, він настільки розлютився на це, що їх буквально копали, - і Ву Джин Чоль здригнувся, згадавши того мурашка, який спробував сховатися з головою одного із Нага у своїй пащі. Збентежений мисливець Сон все-таки помітив його. Мураві добре вдрукувався у стіну від потужного пінка господаря.
Але Ву Джин Чоль не міг зрозуміти, що його більше дістало. Чи тремтів він через цих жахливих покликаних, чи через самого Джін Ву, який без коливань міг так запитто пнути будь-якого з них.
Навіть Гвен Хі, побачивши приголомшений стан Ву Джін Чоля, відчув на собі напруження і сухе сплутання.
- Його покликані були сильні? — сказав він.
— Дуже сильні, сер, - не було потреби навіть говорити про це.
— Ці солдати нагадували людей, орків, ведмедів і мурашок. Жоден з них не був слабким. Але найбільше серед них був один...
— Там був один покликаний з величезною червоною копною на своєму чорному шоломі, і Ву Джин Чол знову підняв голову та подивився Ґо Гун Хі прямо в очі.