— Ми дамо тобі будь - яку необхідну допомогу, — сказав чоловік упакував документи назад до дипломата. Потім напружено запитав Джін Ву, — чи можете ви залишитися в Південній Кореї? Будь ласка!
Побляклий загін Ріцарів помчав за мурашками і дістався до входу в кімнату боса.
Чон Юн Тхе побачив, як мурашки входять до боса.
— Братан, хіба нам не варто спробувати їх зупинити?
- ...Не думаю, що я зможу, - відповідав гільдмас.
Звичайно, Пак Чон Су не був впевнений, що зможе переконати покликаних істот призупинити рейд. Адже мисливці мусили обшукати залишки вбитих монстрів і зібрати магічні кристали. Здається, що це неможливо. Він тільки й міг покірно зітхнути.
"Ох, давайте просто забудемо про це", - тепер його думки пішли в протилежному напрямку.
Вони увійшли в ці Ворота, щоб сказати всьому світу, що гільдія Ордена Рицарів все ще сильна. Адже так? Дуже корисною для іміджа гільдії була показати, що вони все ще могли пройти складний підземелля A-ранга. І складність цього підземного підземелля майже наближалася до ранги S. І вони пройшли його без жодної втрати або серйозних віщ під час проведення рейди.
"І не тільки так, але й без присутності мисливця Сон Джин Ву!" Це також варто було взяти до уваги.
Чому б не скористатися тим, що ніхто ззовні не знає, як відбувається в підземеллі? Навіть якщо ці мурахи і зможуть якось перемогти боса, люди зовні оповідають тільки про гільдію Ордена Рицарів. Ніхто і не дізнається про істот, яких закликав мисливець Сон Джин Ву перш ніж в поспіху піти.
Так навіть краще. Як тільки бос буде повалений, і Ворота закриються, правду ніяк не можна буде з'ясувати. А судячи з характеру мисливця Сон Джин Ву, він не з тих, хто буде багато базікати.
Пак Чон Су усміхнувся, коли дійшов такого висновку.
“ А хіба це не біла смуга після черги чорних? — запитував він.
Все йшло нормально. Аж раптом мисливці, які йшли в кінці, заволав.
— начальник? Там за нами йде ціла юрба!
- Так, я їх теж чую.
- ...мм? — гільдмас нахилив голову вбік і підійшов до замиканих. І він теж явно чув звуки кроків.
"Зачекайте-но, можливо пошуковий загін вже увійшов у Ворота?" - сказав мисливець.
Але цього не могло бути. Добре підготовлений пошуковий загін гільдії Ордена Рицарів не став би без наказу входити в підземелля. Тоді що ж це?
І коли він про це подумав...
Аа? — Догадався Пак Чон Су і його брови різко поповзли вгору. Це монстри, якими не закусили мурашок, відновилися до початкового стану. Тепер вони ожили і неслися до нападника.
Чи могли мурашки з’їсти їх, бо знали, що таке могло статися?
Але ця думка протрималася лише мить. Пак Чон Су зрозумів, що його загін не зможе впоратися з такою кількістю монстрів. І він поспішно крикнув своїм товаришам:
— Все швидко в кімнату боса, живо!
Зараз їх єдиною надією були покликані істоти, яких залишив мисливець Сон Джін Ву. У нападника загону не було навіть можливості з'ясувати, що чекало їх всередині кімнати боса. Вони вквапилися туди.
Упевнившись, що всі мисливці зайшли, Пак Чон Су так голосно скомендував, щоб у нього на шиї здулися вени:
- Перекрити вихід!
Джон Йе Рим активно виконувала « Священну стіну » і перекрила вхід, що з’єднує кімнату боса та прохід перед нею.
— Бам!
— Бум!
Рицар смерті, який очолював орду, з шумом врізався у невидимий бар’єр. Джон Йе Рим, у якої на чолі виступив холодний піт, повернула голову в бік Пак Чон Су:
— начальник! Я не зможу утримувати їх більше п'яти хвилин, це максимум!
— Я знаю! - Не тільки Пак Чон Су, але й інші члени підрозділу приготувалися до битви на випадок, якщо через бар'єр все-таки прорвуться.
Монстри не жили на відстані, наче зграя комах. Їх було так багато, що мисливці почали сумніватися в тому, чи є у них шанси на перемогу тут.
“ Все, що ми зараз можемо зробити — це молитися про те, щоб ті швидко вбили боса і розчистили нам шлях 14, а гільдмас з нетерпінням подивився на мурашок, які мали б битися проти шефа. Він молився, щоб бос був легким.
“... о, Боже ж ти мій. 14, і його очі відкрилися ще ширше. Той, що стояв перед мурашками монстр-босс був чимось. Пак Чон Су, який чув про це багато разів, впізнав його.
Це був блідий »магбол, який ніс пошарпану мантію - Арх-Ліч. Він був найсильнішим монстром типу “нежити, що вважали вершиною ланцюга живлення ”.
“ Чому це чортів Арх-Ліч? — відповів Пак Чон Су. Він сподівався, що покликані істоти швидко вб'ють боса і потім допоможуть їм. Але виявилося, що їхній ворог - чортів Арх-Ліч. Було більш точним, що мисливці спочатку намагатимуться позбутися натовпу неживих речей, а потім будуть допомагати покликаним істотам.
Тоді сталося щось.
Бер ступив в сторону Арх-Ліча. Той негайно покликав більше десятка карцарів смерті, які зібралися навколо мурашок і оточили їх.
- Кіїєехах! — Бер обнажив клинки і випустив свої кігті.
Арх-Ліч дізнався від чорного диму, який безупинно виходив з тіла Бера. Здавалося, ніби б його абсолютно порожні очі на мить розширилися.
— Теневая армии? - Сказав Арх-Ліч мовою монстрів. Бер втягнув кігті, почувши слова боса.
Потім Арх-Ліч обгорнув поглядом мурах позаду Бера і, не розуміючи, запитав:
- Чому на нас атакує особиста армія Короля?
— Кекекекі, — видав презирливий хохоток Бер і вказав на себе: « Ми були обрані Королем.
Потім він вказав на Арх-Ліча:
— А ты... Нет.
Арх-Ліч повірити в це не міг, і в його голосі почулася злість.
— Такого не може бути! Я особисто докладу це королю, і ...! - На жаль, перш ніж Арх-Ліч встиг закінчити, Бер з'явився прямо перед ним.
“...!!" — вигукнули на плечі Арх-Ліча.
Бер був монстром вищого класу, для створення якого господар підземелля S-ранга пожертвував своїм життям. Якщо навіть його характеристики і трохи впали після постановки теневим солдатом, господар жалюгідного підземелля A-ранга Арх-Ліч ніяк не міг битися проти Бера.
Колишній мурашник король без вагань просто встромив свою лапу у груди шокованого боса.
— Тыcик!
Його лапа наскрізь пройшла через груди Арх-Ліча разом з підвіскою, яка висіла на його шиї.
— Куаа! — лапа Бера стирчала з спини Арх-Ліча, стискаючи цю підвіску. Це прикраса було буквально серцем Арх-Ліча.
Для Бера, який сам був вищим монстром, було не надто важко визначити джерело життєвої сили свого ворога. Арх-Ліч відчайдушно задер голову:
— Нет... Цього не може бути!
Але Бер не звертав уваги на прохання свого ворога і просто розкрив підвіску у своїй лапі.
— Крррк!
- Занадто багато базікаєш для того, хто скоро помре. І з цими словами Бера тіло Арх-Ліча розсипалося в пил.