Гуроктару відчув, як на його тіло кожен волосок став дибки.
"Що це таке?" - не зрозумів він.
Час, який він відчував через неймовірну напруженість, сповільнився. Інстинти вождя орків, які досягали межі попередніх боїв, дали йому безліч попереджень про неминучу небезпеку. У його напрямку падало справді грізне створіння.
—Тудуук.
Він чув гучні удари свого серця. У вухах вони були наче розкати грому.
Тонкое мале військо, відтечене до гострого меча, ніколи раніше не підводило орку. Воно не раз рятувало свого господаря і було подібне до дару передвидіння. Як, наприклад, зараз!
"...!" - Гуроктар швидко відпустив жінку, миттєво розгорнувся і рвався до виходу з класу.
— БУГУУМ!
Здійснювався сильний оглушливий вибух. Склинки скла, як шрапнель, полетіли в різні сторони. Орки, які стерегли двері, несподівано побачили перед собою спину свого вождя і почали швидко відступати.
"..."
Гуроктару обернувся. Те, що він побачив, шокувало його. Його жах перехопив подих.
Він відчував надзвичайну енергетику. Тепер орк міг бачити, як на місці жінки раптово з’явився чоловік.
Гуроктару перевів свій погляд в той бік, де раніше була стіна з вікнами.
Від стіни там нічого не залишилося, підлогу був вкритий шматками бітових стікол. Враження було таке, ніби в стіну вистрілили з облогового знаряддя.
"Цей чоловік зайшов через стіну?" - навіть зі своїм гострим зором і чудовою реакцією вождь орків не міг простежити за рухами цього чоловіка.
"..." - Гуроктару міг тільки нервово сковтувати. Почуття небезпеки закохувало. Несподівано з’явився сильний противник. По виску Гуроктару скочувалася крапля холодного поту.
— Кияяяк! — Гуроктару підняв голову подивитися звідки чувся цей крик.
Угорі, за стелею і вище даху кругами літав ще один могутній ворог. Він кружляв прямо над головою орка, ніби яструб, який вижив свою здобич.
"Це може стати важкою схибленню", - зрозумів вождь орків. Тепер у його очах вже можна було побачити тривогу, чого не було ще кілька хвилин тому.
Цей новий ворог не звертав жодної уваги на присутність вождя орків і його підлеглих. Він просто перевіряв стан жінки.
Гуроктар звернувся до свого ворога:
— Я - Гуроктару з гордого племені Червоного Меча!
Так він представлявся тільки достойним противникам, які мали можливість забрати його життя.
— А хто ти? — запитав вождь орків у людини.
Джін Ву підняв голову і тихо сказав:
— Закрий свій рот і спокійно чекай там своєї черги.
Людина тільки що заговорив мовою орків?
Але ця орка була недовгою.
Може бути, це було через силу, яка віддавалася в голосі тієї людини. Ніхто з орків, включаючи Гуроктару, не смів навіть рухатися на міліметр.
— Хаа, кхаа.
Джін Ву лікько поплескав Джин На по спині. Дівчинка кашляла і хрипіла. Він обережно оглянув її, чи немає яких вівчий. На щастя, він нічого подібного не бачив.
...за винятком явного сліду від чиєїсь руки на її шиї. Джін Ву з серйозним виразом запитав:
- Ти в порядку?
— Братик! — Джин На, нарешті, перестала кашляти і стрибнула до нього в обійми. З її очей текли сльози. Хлопець обережно погладив сестрі голову, намагаючись її заспокоїти.
"...Братик?"
"Брат Джин На ... Значить, це ...?"
"А!" - до учнів нарешті дійшло, ким був чоловік, що стоїть перед ними. Це був Сон Джин Ву, мисливець S-ранга!
"Ми врятовані!" - підлітки дізналися обличчя Джин Ву і знову почали хлюпати носами. Але тепер це були не сльози відчаю і страху, як було недавно. Це були сльози радості і полегшення, які вони відчували.
— Хнык, хник...
— Все добре. Я тут, так що все буде добре, — Джін Ву ніжно заспокоїв свою сумну сестру. Водночас він розповсюдив своє чуття на всю територію школи. Кількість орків, яких він міг відстежити всередині величезної школи дорівнювала... Всього сімнадцяти.
"..." - і без того запеклий вираз обличчя мисливця тепер стало похмурим від люті.
Він дуже обережно відрізав свою сестру, хоч вона і намагалася не відступити від нього. Потім він закликав тихих солдатів. По одному на кожного, хто вижив учень.
— Ви всі, йдіть за моїми закликами на вихід з будинку - відвернувся він до підлітків.
Учні кивнули, і солдати підхопили їх. Що до Джина На, то він довірив її Ікриду.
- Будь ласка, почекай мене внизу, добре? Я підтягнуся відразу ж, як закінчу з цим, — попросив він сестричку.
Колись Джін На хотіла б зупинити свого брата, сказавши йому, що їм потрібно йти разом. І не важливо, чи був він мисливцем S-ранга або ні. Ні, вона б все одно сказала те ж саме, навіть якби він був чимось вищим.
Але зараз... Вона не могла цього зробити.
Вираз обличчя Джин Ву було занадто, надто страшним, щоб вона це сказала. Отже дівчинка змогла тільки кивнути.
Мисливець дав сигнал. Солдати, які тримали учнів у черзі вистрибнули з зруйнованого будинку. Орки, що стояли в коридорі, злегка смикали і побачили, як їх майже спійману здобич збігала з ними.
- Я сказав вам не ворушитися.
І всі орки замерли, наче статуї. Жоден з них не міг противитись його погляду.
Один з орків, побледивши, швидко озирнувся очима приміщення і тихо шепнув Гуроктару:
— В-в-вожь...
— Тсс, — хоч Гуроктару і був згоден з ним, але було краще не сердити людину. Тепер не було кращого часу для того, щоб думати про цю мізерну здобич. Ні, їм потрібно було думати про цього Мисливця прямо перед ними. Можливо, дуже скоро розвернеться схоплення між ним і орками, де вирішиться хто стане чиєю здобиччю.
"Але навіть так... Ми не можемо їх так легко відпустити." - і Гуроктару дав непомітний сигнал. Двоє його найближчих потихеньку пішли, не видаючи ні звуку.
Упевнившись, що всі учні покинули клас, Джін Ву повернувся до орків. Він не дозволив, щоб учні зазнали страждань.
"Блакиті орки..." - він був впевнений, що може вбити їх в мить ока.
Він просто не хотів, щоб його молодша сестра чи інші діти побачили те, що станеться тут, ось і все.
І тепер у класі не було нікого з дітей, хто міг що-небудь побачити. Це означало, що його вже нічого не стримувало.