До тих пір, поки не траплялося нічого незвичайного, Джін Ву просто знехтував людьми. До тих пір, поки його ніхто не дойняв, вони могли дивитися на нього скільки їм завгодно. Він навіть тоді не хвилювався, коли його обличчя показували в новинах. Звичайно, якщо б це сталося де-небудь ще, то його не хвилював би факт, що люди невблаганно дивляться на нього і перешіптуються про нього.
Якби це було десь ще.
У цьому ж випадку він зрозумів, наскільки сильно його погляд відрізняється від поглядів. Всі ці шепочки видавалися йому занадто безцеремонними і набридливими. Він подумав, що іншим варто було б принаймні дати звіт, де вони були і ставитися з належною повагою до цієї події.
"На принаймні, тут вам не варто базікати про мене. Краще розуміти, де ви всі знаходитесь," --роздражливо думав він.
Хіба це не було місцем поваги пам'яті Мисливця Мін Бюн Гу? Він віддав своє життя за кожного з них. І всі ці шепотки і увага були неповагою до жертви Мисливця Мін Бюн Гу.
Джін Ву в огиди випустив невелику частину своєї магічної сили. Дуже крапельку. Настільки мало, що це навіть частиною складно назвати.
- ...! - Але цього виявилося більше, ніж достатньо.
Атмосфера в приміщенні відразу стала важкою, і нависла тиша. Людям стало важче дихати, і їхній шепіт припинився.
—...
—...
Гам, який піднімався від оплаків, також припинився за одну мить.
"Славо," - і Джін Ву продовжив йти.
Але потім на його шляху з’явилася жінка, яка передала йому дорогу. Вона була замолода, щоб назвати її старшою і дорослою жінкою.
Це була мати Мисливця Мін Бюн Ґу.
Побачивши щось схоже на зіткнення, оплакуючі заснули.
— А, а?
— На нього накричать и проженуть вон?
Але через мить вони зрозуміли, що їхні почуття були безпідставними. Причина була проста.
— Ти прийшов, - відвернулася до хлопця жінка.
- Так, мем.
Річ у тім, що ніхто інший не був таким як мати Мін Бюн Гу.
— Я покликала тебе, бо хотіла поговорити з тобою особисто. Сподіваюся, я не додала якихось незручностей - продовжувала вона.
— Зовсім ні.
що мисливець-нім вбив усіх монстрів, мого сина змогли принести звідти. І якби я хотіла особисто переконатися в правдивості цих слів, мати Мін Бюн Гу замовкла і поглянула на Джін Ву.
У нього було багато причин знищити позосталих на острові Чеджу мурашок. Але без сумніву, він не дозволив би тілу Мисливця Мін Бюн Гу гнити у найбільш далекому куті мурахиного гнізда.
Джін Ву кивнув їй у відповідь: « Я зробив те, що міг.
- Дякую. За те, що не дав моєму синові покоїтися в тому холодному і темному місці. — По її обличчю покотилися сльози.
- Завдяки Мисливцю-нім я знову змогла побачити свого сина. Дякую тобі від усього серця, Мисливець Сон Джин Ву, - сказувавши ці слова, вона поклонилася.
Що він міг сказати, аби заспокоїти матір, яка втратила сина? Джін Ву з відчайдушним виразом мовчки стояв поруч із безтурботною мамою. Прийшли родичі того чоловіка, який почистив і повільно забрали жінку. Навіть коли її відводили, вона продовжувала повертатися і вдячно кланялася Джін Ву.
Хлопець бачив у горі матері Мін Бюн Ґу власну матір. У неї було таке ж обличчя, коли вона дізналася про те, що його батько загинув у воротах десять років тому. У нього серце впало.
"Але все ж."
Так само як жертва його батька врятувала життя багатьох своїх товаришів, так і смерть Мисливця Мін Бюн Ґу не була даремною. Якби не його ретельне лікування, всі Мисливці загинули б ще до того, як Джін Ву дістався туди. Навіть після смерті Мін Бюн Ґу зміг використати свої сили, щоб врятувати іншого Мисливця. Хлопець згадав, наскільки легшою виглядала тінь Мін Бюн Гу, коли до Ахазії Ча Гаєн почав повертатися рум'янець. Тоді Джін Ву дійсно зрозумів, як сильно померлий піклувався про своїх товаришів.
Коли він йшов, щоб покласти квіти до померлого, то помітив обличчя Ча Гаєн. Вона зустрілася з ним поглядом і відразу відвела очі. Він помітив, що вона дуже хвилюється.
"Отже, сюди прийшли всі", зрозумів Джін Ву.
Інші члени корейської команди, що стояли навколо Ча Гаєн, привітали мисливця легкими кивками. Але дівчина, здавалося, не знала куди і побитися.
"Хм, тобто у неї і такий вираз буває", - здивувався хлопець.
Він добре пам’ятав, що її обличчя раніше ніколи не виражало емоцій. Дивлячись на неї зараз, він знову зрозумів, що людину можна пізнати дуже довго. Адже він ледве її знав. У майбутньому все стане ясніше.
Відвернувшись, Джін Ву нарешті став перед портретом Мін Бюн Гу. На портреті обличчя широко усміхалося, не турбуючись ні про що на світі. Мисливець поклав квіти перед портретом і закрив очі.
"Знаюся, що ти здобудеш спокій", - подумав він із задоволенням звернувся до свого товариша.
Джін Ву повернувся, щоб відійти.
Його відразу ж вигукнув знайомий голос: - Мисливець Сон Джін Ву-нім.
Глибокий барітон належав президенту Асоціації Гвен Хі.
— Доброго дня, пане президент асоціації. - Поклонився йому хлопець.
- Я хотів дещо з тобою поговорити. Як вдало зустріти тебе тут.
— Поговорить зі мною? - було не так багато причин, чому Асоціація Мисливців могла шукати мисливця. Побачивши, що очі Джін Ву загорілися в очікуванні, Гон Хі посміхнувся і похитав головою, — це не те, про що ти подумав.
— А, гаразд, — сховав своє розчарування Джін Ву.
— Я сподівався поговорити наодинці, не приділю мені хвилинку свого часу? — сказав президент.
Насправді Джін Ву теж хотів поговорити з президентом Асоціації щодо ліцензії гільдмайстра. Він відразу задовольнив прохання. Двоє чоловіків пішли туди, де було простіше поговорити.
— У мене є справа в Асоціації. Чому б нам не поговорити там? - Передклав Джін Ву.
— Справа в Асоціації... Що ж? — запитав літній мисливець.
- Мені потрібна ліцензія гільдстрема.
— О? Чому Мисливцю з ліцензією S-ранги потрібна ліцензія гільдтера?
- Мисливці S-ранга можуть створити гільдію без ліцензії?
— Звичайно, — усміхнувся Го Гун Хі. — Якщо ти хочеш створити гільдію, то все що тобі потрібно зробити - це зателефонувати до Асоціації один раз. З рештою ми розберемося самі.